Генетично модифіковані організми

За останні роки біологами одержано чимало видатних результатів, які в самий ближній час будуть визначати перспективи розвитку прикладних біотехнологій. Реальною продуктивною силою стала генетична інженерія, в результаті чого в світі бурно формується ринок генетично модифікованих організмів (ГМО). На сьогодні у світі під посівами ГМО зайнято більше 80 млн. га. Але давати у цій довідці які-то конкретні прогнози є дуже ризикованим, тому що поряд з надіями є і певні застереження.

З молекулярною біотехнологією людство пов’язує самі великі надії:

· можливість точної діагностики, профілактики і лікування більшості інфекційних і генетичних захворювань;

· значне підвищення врожайності сільськогосподарських культур шляхом створення рослин, стійких до шкідників, грибним і вірусним захворюванням і шкідливим можливостям навколишнього середовища;

· створення мікроорганізмів, що продукують різні хімічні сполуки, антибіотики, полімери, амінокислоти, ферменти;

· створення порід сільськогосподарських і інших тварин з покращеними успадкованими ознаками;

· переробка відходів, що забруднюють навколишнє середовище.

Оце те коло питань над яким працює українська наука. У той же час можливості українських вчених у цьому напрямку вкрай обмежені, і не слід тішити себе надіями про який-то потенціал. Держава не фінансує подальший розвиток біотехнології. Особливо нагальним у цьому відношенні є термінове прийняття закону про біобезпеку. Відсутність цього закону якраз і стримує дослідження, які дадуть відповіді на наступні питання білбезпеки:

· чи не будуть організми, одержані методами генної інженерії, проявляти шкідливу дію на інші живі організми або оточуюче середовище?

· чи не приведе створення і розповсюдження ГМО до зменшення природної генетичної різноманітності?

· чи правомірно, використовуючи генно-інженерні методи, змінювати генетичну природу людини?

· чи не порушить застосування нових діагностичних методів прав людини на недоторканість приватного життя?

· чи слід патентувати тварин, одержаних генно-інженерними методами?

· чи не буде активне фінансування молекулярної біотехнології стримувати розвиток інших важливих технологій?

· чи не призведе намагання до максимального прибутку до того, що перевагами молекулярної біотехнології зможуть скористатися заможні люди?

· чи не нанесе молекулярна біотехнологія шкоди традиційному сільському господарству?

· чи не витіснять підходи до лікування, засновані на досягненнях молекулярної біотехнології, традиційні, не менш ефективні методи лікування?

• чи не помішає боротьба за пріоритети вільному обміну ідеями між вченими?

Виходячи з вищезазначеного, Україна в процесі розвитку новітньої біотехнології повинна чітко визначити своє власне місце, виходячи зі своїх власних економічних інтересів як потенційно потужного гравця у сфері сільськогосподарського виробника. Не секрет, що в останні роки Україна, як потенційний ринок для виробництва високоякісної екологічно чистої сільськогосподарської продукції приваблює увагу ряду біотехнологічних компаній, що зацікавлені у просуванні своєї продукції на нові ринки збуту.

З іншої сторони Україна є високопотенційною державою і утримувачем різноманітного генофонду рослин і тварин з цінними природними ознаками. Якраз ця сторона і багатство держави визначає надзвичайно цінне співробітництво з Європейською спільнотою і її високо розвинутим біотехнологічним і технологічним парком. Але ще раз наголошую, що це стає можливим тільки після прийняття пакету законів про біобезпеку.

Чорне море

Азово - Чорноморський регіон (прибережна смуга і шельфова зона)у перспективі відіграватиме в економіці і політиці України дуже важливу роль. Широкий розвиток туризму і рекреації на узбережжі, розширення курортно-санітарних зон, розвиток видобування підводних корисних копалин (нафта, газ, газогідрати - у першу чергу), які заплановані на найближче майбутнє, принесуть, як очікується, багатомільярдні прибутки державі й приватному сектору, але, з іншого боку, неминуче викличуть значне збільшення загального антропогенного навантаження на водні екосистеми і прибережні ландшафти. Збільшаться кількість і рівні екологічних ризиків у регіоні, зменшиться ступінь екологічної безпеки для людей, погіршаться умови водних екосистем, що надалі зменшить рибний промисел, який вже сьогодні перебуває у критичному стані. Тому необхідна термінова оцінка сучасного стану як найбільш перспективних щодо розвитку у майбутньому акваторій, так і акваторій, які сьогодні мають найбільш небезпечні екологічні умови, щоб зберегти їх екосистеми від повної деградації. Вкрай необхідно підготувати необхідну екологічну інформацію на основі екологічної паспортизації найголовніших об’єктів узбережжя і прибережної водної смуги для розробки програм ефективної екологічної політики в регіоні. Особливість цієї політики, рівень екологічної безпеки в регіоні мають не тільки важливе національне, але й велике міжнародне значення. Останнє пояснюється наступними причинами:

- близько третини континентальної Європи належить Азово-Чорноморському басейну, який сьогодні став одним з найбільш екологічно неблагополучних у світі;

- в задовільному екологічному стані Чорного і Азовського морів дуже зацікавлені всі 6 країн, береги яких омиваються водами цих морів(Україна, Росія, Турція, Румунія, Болгарія, Грузія): ці країни не тільки основні забруднювачі морів, але також – основні споживачі всіх благ, які представляють їм моря. Вони несуть особливу відповідальність за збереження екосистем морів перед своїми народами і перед всім людством;

- зацікавлені також в цьому і інші країни Європи, пов’язані з морями своїми річковими системами;

- питанням охорони Чорного і Азовського морів і відродженню їх екосистем за останні 15 років велика увага приділяється низкою міжнародних організацій, у тому числі  - ЄС і ООН , оцінці екологічного стану і пріоритетів Чорного моря присвячені багато міжнародних програм і проектів (програма ГЕФ, програма ТАСІС та ін, 1993-2003рр), за допомогою яких здійснювався екологічний моніторинг акваторії, вивчався стан біорізноманіття, можливості покращення інтегрального управління береговою зоною, створення Чорноморського екологічного фонду та ін.

У 1996-2003 рр. вирішенню екологічних проблем Чорного моря багато уваги приділялося вченими України (НАНУ, Мінекології України, МНС України та ін.), а також Урядом держави. В 1998р. Постановою КМУ була затверджена Концепція охорони і відродження навколишнього середовища Азовського і Чорного морів , а в 2001р. був прийнятий Закон України “Про затвердження загальнодержавної програми охорони і відродження навколишнього середовища Азовського і Чорного морів (2001-2010роки).

Згадані національні і міжнародні програми і проекти були реалізовані лише частково через відсутність чіткої координації, жорсткого контролю і недостатності фінансування. Загрозливий розвиток деградаційних процесів у регіоні продовжується, катастрофічно зменшуються біологічні запаси моря, збільшується обсяг забруднень, зростає рівень екологічної небезпеки. Це підтверджується даними звітів відповідних служб Міністерства охорони навколишнього середовища України та даними міжнародних інспекцій.

Однією з головних проблем регіону є проблема достатньої кількості якісної питної води, дефіцит якої постійно збільшується.

Серед першочергових завдань щодо покращення екологічної ситуації в регіоні, збереження і відтворення екосистемЧорного та Азовського морів необхідно виконати наступне:

- провести інвентаризацію і екологічну класифікацію всіх основних джерел забруднення довкілля в Кримській АР, південних районах Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей, оцінити потужність, особливості і ступінь небезпеки цих джерел для наземних екосистем;

- виконати екологічну паспортизацію найбільш екологічно небезпечних об’єктів і районів;

- створити карти екологічної ємності територій і акваторій, найбільш перспективних для розвитку рекреації і туризму, а також функціонуючих рекреаційних і туристичних зон;

- розробити конкретні плани (короткострокові і довгострокові) екологізації енергетики, транспорту, сільського господарства та промисловості в регіоні;

- впровадити найбільш ефективні сучасні технології водочистки і водопідготовки з врахуванням специфіки регіону;

- організувати постійний екологічний аудит на об’єктах підвищеної небезпеки (підводні звалища, місця підводного скиду стічних вод, небезпечні затоплені військові об’єкти, ділянки видобування нафти й газу та ін.);

- сформувати локальні і регіональні бази екологічних даних по шельфу морів;

- розвивати екологічну освіту на захист Чорного і Азовського морів;

У зв’язку з тим, що Азовське море має свої абсолютно специфічні фізико-географічні та соціально-екологічні особливості, потерпає від величезних техногенних навантажень і знаходиться, фактично, у стадії активного розвитку екологічної катастрофи, його проблеми необхідно вирішувати на міжнародному рівні. Необхідно визнати Азовське море в спеціальних національних і міжнародних документах самостійним морським басейном, який повинен мати свій стратегічний план захисту і відродження, свій міжнародний екологічний центр і відповідний екологічний фонд.

Серед завдань міжнародного співробітництва у регіоні необхідно виконати наступні:

- створити Міжнародний Чорноморський науковий координаційний центр (на базі МГІ НАНУ або Одеського державного екологічного університету);

- сформувати єдину базу комплексних екологічних даних як по окремих напрямках (гідроекологія, гідрохімія, геоекологія, соціоекологія, медична екологія тощо) в межах всього регіону, так і по екологічним параметрам окремих об’єктів, ділянок, районів, зон;

- реанімувати і активізувати роботу РЕЦ в країнах Причерномор’я;

- поновити і вдосконалити структуру, функції, джерела надходження коштів та завдання Міжнародного екологічного фонду Чорного моря;

- погодити нову науково-організаційну структуру для чорноморських країн з врахуванням досягнень і недоліків старої;

- погодити план ліквідації “гарячих точок” узбережжя і шельфу у 2006-2008 роках;

- погодити національні плани розвитку й вдосконалення систем очистки каналізаційних мереж всіх населених пунктів Чорноморського узбережжя;

- впровадити методи ефективного контролю за дотриманням екологічних норм, правил і законів всіма морськими транспортними засобами, військовими, об’єктами розвідки й видобування підводних корисних копалин;

- погодити і впровадити національні стратегії екологічного управління береговою зоною морів на основі сучасного міжнародного природоохоронного законодавства.

Розвиток рекреаційно-туристичних і промислових структур у Причорномор’ї повинен здійснюватися на основі ідеології неперевищення господарської (екологічної) ємності біосфери, її окремих компонентів, з забезпеченням, по можливості, рівномірного навантаження на всі площі.