Глава 1. Комплексна стратегічна оцінка національного

Зміст

В С Т У П

Політика європейської інтеграції і вступу до Світової Організації Торгівлі (СОТ) – це, по-суті, політика переходу до сталого розвитку України. Членство в СОТ, Європейському Союзі і сталий розвиток – взаємообумовлені і взаємопов‘язані складові цілісної національної політики України.

Так, наприклад, екологічні вимоги СОТ та інструменти їх реалізації пов‘язані в основному з продуктовою політикою (Інтегрована продуктова політика – Integrated Product Policy). Це політика, що грунтується на всьому екологічному життєвому циклі продукції з метою скорочення негативного екологічного впливу (тиску, навантаження) продукту на навколишнє середовище і здоров‘я людей – від видобування сировини до утилізації відходів. Це, по суті, політика сталого розвитку, орієнтована на зміну нестійких моделей виробництва і споживання на екологічно чисті моделі.

Таким чином, проголошуючи політичне рішення щодо євро інтеграції і вступу до СОТ, Україна має привести свою національну стратегію розвитку у відповідність вимогам СОТ, Європейського Союзу і міжнародним зобов‘язанням зі сталого розвитку взагалі та екологічним, зокрема (зміни клімату, збереження біорізноманіття, боротьба з спустелюванням, зміна нестійких моделей виробництва і споживання, екологічного оздоровлення і відтворення екосистем, басейнів річок тощо).

Політичне рішення Президента і Уряду, Верховної Ради України має бути реалізовано в національній політиці євро інтеграції і сталого розвитку та національній екологічній політиці. Для розробки її концепції і в подальшому правового регламенту необхідно виконати комплексну стратегічну оцінку національного екологічного потенціалу і підготувати рекомендації щодо реформування, вдосконалення національної системи екологічного управління на принципах і механізмах європейської екологічної політики і національних екосистемних особливостях.

Мета цієї роботи полягає у проведенні узагальнюючих комплексних стратегічних оцінок національного екологічного потенціалу з урахуванням результатів системного аналізу вже виконаних відомчих, секторальних, наукових і громадських оцінок за минулі роки. На підставі таких стратегічних оцінок подати ключові рекомендації, які можуть бути використані як при підготовці національної екологічної політики, так і виконанні екологічних вимог СОТ та визначенні напрямів залучення екологічних інвестицій. Це, наприклад, наступне:

· екологічне оздоровлення депресивних екосистем, територій: радіаційно забруднених, підтоплених тощо;

· створення мережі етноекокультурних центрів туризму;

· екологічна модернізація підприємств, господарчих комплексів з еколого-економічним ефектом тощо.

Мета роботи полягає також у тому, щоб сприяти розвитку потенціалу екологічної свідомості, компетентності всіх тих, хто приймає відповідальні для держави, суспільства рішення щодо життєдіяльності і розвитку. Не можна необґрунтовано скорочувати у вищих навчальних закладах підготовку молоді за екологічними спеціальностями у той час, як екологізація виробництва, суспільства є фундаментальним напрямком політики європейської інтеграції, а екологізація знань – Болонського процесу, до якого приєдналася Україна.

Національна політика європейської інтеграції України і, відповідно, переходу до сталого розвитку, має ґрунтуватися на системній цілісності і збалансованості трьох її складових політик: соціальної, екологічної і економічної. Це фундаментальні основи сталого розвитку країн Європейської спільноти і вимоги до країн, які прагнуть увійти до цієї спільноти.

Сталий розвиток Європейського Союзу грунтується, у свою чергу, на принципах, підходах і механізмах, які визначені в програмних документах Всесвітнього самміту в Ріо-де-Жанейро (1992) і підтверджені та розвинені в стратегічних рішеннях Всесвітнього самміту в Йоганнесбурзі (2002), Київської конференції “Довкілля для Європи” (2003).

В Європейському Союзі принципи і підходи сталого розвитку реалізовані через конкретні механізми, в тому числі і екологічні: екологічні податки, екологічні стандарти, екологічне управління і аудит, екологічний бізнес, компенсація екологічної шкоди за рахунок винуватця (“забруднювач платить”), стимулювання залучення екологічних інвестицій тощо. 

В Україні завдяки міжнародній допомозі і співпраці за минулі роки значно зміцнено національний екологічний потенціал як для європейської інтеграції, так і для здійснення переходу на принципи сталого розвитку держави, суспільства. Національний екологічний потенціал при цьому розглядається як системна цілісність природоресурсного і екосистемного потенціалів та механізмів їх зміцнення.

Слід зазначити, що екологічна складова європейської інтеграції, екологічний інтеграційний потенціал набагато більш розвинений, ніж відповідно соціальний та економічний. Цю особливість України на шляху до європейської інтеграції і сталого розвитку можна охарактеризувати як розбалансованість потенціалів: соціального, екологічного і економічного.

В свою чергу, національний екологічний потенціал, не дивлячись на його відносну розвиненість, ще не відповідає в повній мірі принципам і стандартам європейської інтеграції і, відповідно, сталого розвитку: збалансованість екосистемного і природоресурсного потенціалів (раціональне природокористування з відтворенням екосистем), якість і стан безпеки природних екосистем, здатність саморегуляції і самовідтворення, ефективність механізмів регулювання взаємодії суспільства і природи, державного впливу на зміцнення національного екологічного потенціалу.

З урахуванням виявлених у процесі оцінки невідповідностей, що стримують європейську екологічну інтеграцію, підготовлені ключові рекомендації щодо розвитку національного екологічного потенціалу, вдосконалення механізмів його зміцнення.

Критеріями оцінки національного екологічного потенціалу послуговували принципи сталого розвитку і європейської екологічної політики, які у систематизованому вигляді наведені в додатку.

Глава 1. Комплексна стратегічна оцінка національного

Екологічного потенціалу