Ліквідація укр. державності

Ліквідація укр. гос- ти мала кілька етапів: 1) 1708-1727рр. - це час форсованого (швидкого) настання на укр. автономію. Столиця м. Батурина була зруйнована, а жителі знищені. В 1708г. - гетьман Скоропадський. Однак влада гетьмана була значно обмежена, за всією діяльністю гетьмана спостерігав царський резидент. Гетьманську столицю було перенесено в м. Глухів. У травні 1709г. російські війська зруйнували Запорізьку Січ. В 1722г. умер І. Скоропадський. Гетьманство було ліквідовано. 2) 1727-1734рр. - відновлення гетьманства, повернення України частини її прав. Гетьманом став Данило Апостол. 3) 1734-1750рр. - протягом 16 років російський уряд не дозволяв обирати гетьмана. 4) 1750-1764рр. - відновлене гетьманство - Кирило Разумовский (останній гетьман) - золота осінь автономії. 5) 1764-1806рр. - ліквідація укр. автономії. Катерина II: 1764г. - ліквідація гетьманства; 1775г. - ліквідація Запорізької Січі; 1781г. - ліквідація полкового адміністративного обладнання; 1783г. - ліквідація української армії, уведене кріпосне право; 1785г. - козацька старшина одержала дворянські права; 1859г. - Київ - перша громада.

Соціально-економічне положення України під владою Польщі. Гайдамацький рух. Колиивщина

У другій половині XIII в. феодальний і національний гніт на українських землях підсилився. Більшість селян стали кріпаками. Автономні права, козацьке обладнання ліквідовані. На Правобережній Україні загострилася й релігійна проблема: греко-католицька церква за підтримки уряду стала проводити політикові, спрямовану на знищення православ'я. Це викликало великі повстання селян, міської бідноти, козацтва. Однак повсталі не мали чіткого плану дій, у ході повстання намагалися захопити міста, помститися феодалам, спалити маєтку і т.д. Повстання не охоплювали всю територію України, тому їх було легко придушити.

Хід гайдамацького повстання під керівництвом Верлана: повсталі захопили Вінницю → на заклик Верлана відгукнулися загони Гриви, Моторного й інших гайдамак → повсталі захопили ще кілька міст → польське військо розбило загони повсталих → залишки розбитих загонів пішли на територію Молдови.

Хід гайдамацького повстання 1750г.: повсталі спробували захопити Вінницю й Умань → повсталі захопили Брацлавщину, Київщину, Подолию, Волинь → шляхта залишала свої маєтки, тікала із цих місць → Польща й Росія домовилися про спільні дії проти повсталих → повстання було подавлено.

Основні події повстання Колиивщина (1768г.): повстання почалося недалеко від Чигирина, його очолив запорізький козак Максим Желєзняк; повсталі вигнали шляхту з Київщини, захопили місто Умань; на сторону повсталих перейшли козаки, які повинні були обороняти Умань (очолив Іван Гонта); на захоплені тер. повсталі ліквідували королівські органі влади, роздали землю селянам; війська Польщі й Росії розгромили загони повсталих; М. залізняк був засланий у Сибір, І. Гонта і його соратники страчені.

Історичне значення Колиивщины й інших повстань: повстання готовили ґрунт для скасування кріпака ладу; повстання змушували частину феодалів зменшити податки, панщину.

Розділи Польщі

Австрія, Персія, Росія здійснили 3 розділу Польщі. Під час кожного з них вирішувалася частка й українських земель. У результаті 1 роздягнула в 1772г. західно-українські землі потрапили під владу Австрії. За підсумками 2 роздягнула в 1773г. майже вся Правобережна Україна відійшла до Росії. Після 3 розділу 1795м. Росія одержала всю Правобережну Україну. Польща втратила свою державність. НА початку XIX століття в Україні панували кріпосницькі відносини. Більша частина земель перебувала у власності поміщиків. Селяни ділилися на 2 групи: кріпаки й державні. Селяни, які були особисто вільні, користувалися землею, за що платили грошову ренту. Положення селян було важким, особливо кріпаків. Після приєднання України до Чорноморського узбережжя почалося його освоєння; царський уряд роздавав землі поміщикам, офіцерам і зобов'язувала вести їхній господарський оборот. У південній частині України швидко заселялися. Були освоєні міста: Катеринослав, Херсон, Миколаїв, Одеса, Севастополь, Сімферополь і ін. Розвернулося освоєння земель Донбасу. В 1778г. із Криму в Приазов'я було переселено багато греків, виникло 20 поселень і місто Маріуполь. Промисловість України, у перші роки XIX століття, була представлена мануфактурою (пром.аром,бром,гром,псом,прем,паром,паром,пером,пиром,прим,прим,про,проб,Пров,проем,проем,пройм,прок,проф.,прям,пэром,ром,хром,хром,юром,яром,яром техніка) і підневільною працею кріпаків. Також фабрично-заводськими підприємствами, використовувалася наймана праця.

Україна в складі Росії

Спочатку XIX ст. більша частина українських земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна й Південна Україна) належали Російській імперії. Розвиток с/г на українських землях у складі Російської імперії мали такі тенденції: домінування аграрній сфері поміщицького землеволодіння, яке було в кризовому стані; посилена експлуатація сільських жителів; застосування застарілих способів і знарядь ведення господарства; як наслідок поява в аграрному секторі надлишків робочої сили; поступове руйнування натурального господарства й розвиток підприємництва. Динаміка розвитку промислової сфери цього часу визначалася сумарною дією низьких процесів: бурхливий ріст кількості промислових підприємств; промисловий переворот, освоєння нової техніки й технологій; поступове витиснення кріпосної мануфактури капіталістичною фабрикою; більшу роль став відіграти вільнонаймана праця; поява нових галузей промисловості; поступове переміщення промислових підприємств із сіл у міста; формування спеціалізації районів на виробництві певної промислової продукції. У сукупності всі позначені тенденції - це суть і зміст 2 явищ: криза, занепад, але ще впевнене домінування старих феодальних відносин і структур, які чому далі, тим більше гальмують розвиток суспільства, з одного боку, і зародження, становлення, формування в границях феодалізму нових капіталістичних відносин - з іншого.

Україна в складі Австрії

ДО складу Австрійської імперії входять Польща, Буковина, Галичина, Закарпаття. Характерною рисою західно-українських земель у складі Австрійської імперії було чергування періодів реформ із періодами реакцій. У той час громадський життя функціонувала в режимі: "уперед - стоп - назад". Реформи Марії Терези і Йосипа II були спробою модернизовать імперію, осовременить і гармонізувати в дусі абсолютизму соціальні й національні відносини. Події Великої Французької революції, егоїстичні бажання феодалів підштовхнули до дії консервативні кола імперії. Тривалий період реакції характеризується поступовим відновленням феодалами втрачених позицій в аграрному секторі, посиленою експлуатацією сільських жителів, гальмуванням промислового розвитку, поглиблення суспільної кризи. Реакцією народу на ці процеси було посилення національного й суспільного руху. Яскравим явищем була діяльність суспільно-культурного об'єднання "Російська трійця". Члени цієї організації визначали й оголошували основні ідеї національного відродження, своєї разносторонней діяльністю здійснили перехід від фольклорно-етнографічного етапу національного руху до культурного, робили перші спроби направити вирішення національних проблем у політичне русло. Революційна хвиля 1848-1849рр. заснувала новий етап модернізації імперії - було скасовано кріпосне право, оголошена конституція, створений парламент. Ця й інша модернізація позитивно відобразилася на житті західно-українських земель, активізували суспільну діяльність суспільства. Але зненацька знову стала панувати реакція, яка перекреслила більшість революційних завоювань.

Наддніпрянська Україна

Інтенсивно розвивалися вугільна, залізорудна, металургійна галузі промисловості; почалося будівництво ж/д (Одеса й Балта в 1865г.); розвивалася торгівля, остаточно формувався внутрішній і зовнішній ринок; зросла потреба у водному транспорті; будувалися великі підприємства - Харківський, Луганський паровозобудівні заводи, Екатеринославский, Херсонський металургійні заводи; збільшилася кількість міст; завершився промисловий переворот - перехід від мануфактури до машинної індустрії, із застосуванням парових двигунів, машин, верстатів. У результаті промислового перевороту створювалися заводи й фабрики.