Вир-во праці, її показн і рез-ви підвищ.

Під продуктивністю праці як ек категорією заведено розуміти ефе-сть (плодотворність)
труд витрат, здатність конкретної праці створ за 1 часу певну кількість матблаг. Підвищ продуктивності праці хар-ує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменш, а уречевленої збільш, проте збільш в такий спосіб, що заг величина трудомісткості товарів зменш. Рівень продуктивності праці визнач кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє 1 працівник за 1 роб часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю роб часу, що витрач на вир-во 1 продукції (виконання роботи чи послуги). Різноманітність підходів до визнач рівня продукт-сті праці залежить від специфіки діяльності тих чи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків та базується на методичних особливостях. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуг-ня та управління виробництвом). Тр показники потребують добре налагодженої роботи з тех нормування та обліку праці.

Існує кілька класс-ій резервів зростання продуктивності праці.

1)Усі вони поділ на 2 великі групи: резерви поліпшення Вик-ня живої праці (роб сили) і резерви більш еф-го викор осн і обігових фондів. До 1 групи належать всі резерви, пов'яз з орг-цією умов праці, підвищ дієспроможності працюючих, структурою і розміщенням кадрів, створенням орг-них умов для безперебійної роботи, а також із забезпеченням досить високої мат і моральної зацікавленості працівників у результатах праці. 2 группа - резерви кращого Вик-ня осн вир фондів за потужністю і часом, а також резерви більш ощадливого і повного Вик-ня

сировини, комплектуючих матеріалів, палива, енергії й інших обігових фондів.

2) резерви за ознаками можливостей їхнього Вик-ня поділяють на резерви запасу і втрат. За часом Вик-нярезерви - на поточні і перспективні.

Поточні резерви можуть бути реалізовані без істотних змін технол-го процесу і без додаткових капіталовкладень, перспективні резерви вимагають перебудови вир-ва, більш досконалого устаткування, капіт витрат і значного часу на підготовчі роботи.

Резерви зростання продуктивності праці за змістом: соц-ек – визн можливості підвищ якості використовуваної робочої сили; мат-технічні – визн можливості застосування більш ефективних засобів вир-тва; орг-ек – визн можливості удосконалювання об'єднання роб сили і засобів виробництва.

За сферами виникненнярозрізняють загальнодерж, рег-ні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви. До загальнодерж належать резерви, Вик-я яких впливає на зростання продуктивності праці в економіці загалом. Вони пов'язані з недовикористанням НТП, нерац розміщенням підприємств та неефективною демогр та територ зайнятістю населення, недостатнім викор ринк механізмів і методів госп-ня тощо.

Регіональні резерви пов'язані з можливостями поліпшення викор продукт сил цього регіону.

Міжгалузеві резерви – це можливості поліпшення міжгалузевих зв'язків, своєчасне, точне і якісне виконання договорів щодо кооперованих поставок, викор можливостей однієї галузі для підвищ продукті праці в ін.

Галузеві – це резерви, пов'язані з можливостями підвищ продукті праці у цій галузі ек-ки й зумовлені недостатнім викор-ям техніки і технології вир-ва, прогресивних досягнень і передового досвіду; недоліками в спеціалізації, концентрації та комбінуванням виробництва тощо.

Внутрішньовиробничі резерви виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємстві. Значення їх полягає в тому, що підприємство є первинним осередком економіки, і на ньому виявляються й викор всі попередні резерви. 

Системи оплати праці.

Тарифна система оплати праці — це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає:

а) тарифну сітку - коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації;

б) тарифні ставки - суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду - шість гривень.

Під системою оплати праці розуміється спосіб обчислення розмірів винагороди, належної виплати працівникам відповідно до витрат праці, а в ряді випадків і до її результатів.
На підприємстві системи оплати праці встановлюються в колективному договорі. Переведення працівників на іншу систему оплати праці є зміною істотних умов праці й вимагає попередження працівників за 2 місяці.
Практика виробила дві основні системи, які застосовуються як в "чистому" вигляді, так і з різними модифікаціями, - почасову і відрядну системи оплати праці.
При почасовій системі розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості.
Почасова система може мати три підвиди: погодинна, поденна, помісячна. Праця оплачується за фактично відпрацьований час: години, дні, місяць. При щомісячній оплаті розмір окладу не залежить від кількості робочих днів у місяці.
Відрядна система також має декілька різновидів. Пряма відрядна - заробіток підраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість придатної продукції. Непряма відрядна застосовується для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), розмір зарплати залежить від результатів праці працівників основного виробництва, яке обслуговують допоміжні працівники. Відрядно-прогресивна - оплата за продукцію у межах норми проводиться за незмінними розцінками, а за продукцію понад норму - за прогресивно зростаючими розцінками.
Відрядна система може бути індивідуальною або колективною, залежно від способу організації праці. Індивідуальна відрядна система застосовується на виробничій дільниці, де забезпечений чіткий облік праці окремих працівників. Колективна відрядна встановлюється за загальними результатами праці бригади. Застосовується також і така система як акордна оплата праці - винагорода за виконання комплексу робіт (об'єкт будівництва). Остаточний розрахунок провадиться за акордним нарядом після прийняття всього обсягу робіт, про що складається акт.