Характеристика груп показників ефективності виробництва..

Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме :відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльн-ті).

Система показників ефективності виробництва (діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включати кілька груп:1) узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності) Рівень задоволення потреб ринку,Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів,Прибуток на одиницю загальних витрат,Рентабельність виробництва,Витрати на одиницю товарної продукції,Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва, Народно-господарський ефект використання одиниці продукції;

2) показники ефективності використання праці (персоналу) Темпи зростання продуктивності праці,Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці,Відносне вивільнення працівників,Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу,Трудомісткість одиниці продукції,

Зарплатомісткість одиниці продукції;

3) показники ефективності використання виробничих (основних та оборотних) фондівЗагальна фондовіддача (за обсягом продукції)Фондовіддача активної частини основних фондів,Рентабельність основних фондів,Фондомісткість одиниці продукції Матеріаломісткість одиниці продукції Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій) Оборотність оборотних коштів,

Рентабельність оборотних коштів, Відносне вивільнення оборотних коштів, Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції), Рентабельність інвестицій,Строк окупності вкладених інвестицій.

37)Чинники підвищення ефективності виробництва.

Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення); 2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності); 3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю). Групування факторів за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходи, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання (друга класифікаційна ознака). Визначальними напрямами є:1) прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації);

2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);3) усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання.

Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію факторів ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю (третя ознака групування факторів). Особливо важливим є виокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) факторів, а також поділ низки внутрішніх факторів на так звані тверді і м'які.

Класифікація внутрішніх факторів на “тверді” і “м'які” є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. “Твердими” факторами називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а “м'якими” - ті, що їх не можна фізично відчути. але вони мають істотне значення для економічного управління діяльністю трудових колективів.