Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Формування і регулювання фінансових інвестицій..




За чинним законодавством фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:інвестиційні операції з традиційними інструментами;

придбання похідних цінних паперів (деривативів);депозитні операції підприємств;пайова участь у спільних підприємствах. Залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві i ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.Довгострокові:інвестиції, що утримуються до їх погашення; інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;інвестиції у спільну діяльність; інші фінансові інвестиції;

Поточні:еквіваленти грошових коштів;інші поточні фінансові інвестиції;Довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також yci інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямів політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш доходних і безпечних фінансових інструментів. З урахуванням сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є: · забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;· забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу у довгостроковій перспективі;· забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов'язаних з фінансовим інвестуванням;

· забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля;

· забезпечення максимального ефекту «податкового щита» в процесі фінансового інвестування. Правовою основою цього регулювання є закони України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про господарські товариства”, Указ Президента “Про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії” та ін.

Законодавчі й інші нормативні акти, що діють у цій сфері, визначають види цінних паперів, що випускаються в Україні, порядок їх обертання, вимоги до емітентів, форми і засоби реалізації окремих фінансових інструментів на первинному і вторинному фондовому ринку, порядок державного контролю за випуском і обертанням цінних паперів і діяльністю фінансових посередників.

Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій.

Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень передовсім визначає загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі.

• По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за: розробки різних проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

• По-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить приріст прибутку (госпрозрахункового доходу).

• По-третє, з метою всебічного обґрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників — узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість. Окрім узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; мате­ріаломісткість (енергоємність), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (як порівняти із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища.

• По-четверте, за визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих не інвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо.

Оцінку фінансових інвестицій здійснюють аналогічно капітальним, шляхом зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, із сумою грошового потоку від здійснення такого інвестування, з іншого. Особливість такого зіставлення полягає в тому, що при фінансових інвестиціях у сумі грошових потоків відсутні амортизаційні відрахування. Отже, необхідно розглянути основні методи оцінки ефективності фінансових інвестицій, зокрема оцінки вартості облігацій та акцій.

 

 

Поняття трудових ресурсів

Тр ресурси – це частина населення країни, що за своїм фіз станом, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в нар госп-ві.

Вони вкл в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.

Кількісно трудові ресурси склад з населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та пільгових пенсіонерів і працюючих в економіці країни осіб молодших та старших працездатного віку.

Поняття «трудові ресурси» ширше, ніж поняття «економічно активне населення», оскільки включає ще і працездатних непрац людей та тих, що стаціонарно навчаються.

Реально за поняттям «трудові ресурси» стоїть кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж «економічно активне населення» – це та реальна частина труд рес, що добровільно працює або хоче працювати.

Реальними ж людськими ресурсами для праці є ек активне, або трудоактивне населення. Поняття «трудові ресурси» показує макс-о можливу (за екстремальних умов) кількість трудоактивного населення.

Відміна трудових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства в тому, що кожний найманий працівник може відмовитись від пропонованих йому умов та вимагати змін умов праці і модифікації неприйнятних, з його точки зору, робіт, перенавчання іншим професіям і спеціальностям або нарешті звільнитися з підп-ва по власному бажанню.

Тр ресурси підпр – це головний ресурс кожного підпр, від якості і ефективності використання котрого багато в чому залежать результати діяльності підприємства та його конкурентоспроможність.

Облік труда і заробітної плати – один із найважливіших ділянок роботи, які потребують точних та оперативних даних, в котрих здійсн контроль за викор-ям трудових ресурсів, відображаються зміни в чисельності робітників та затратах робочого часу.

Працівники реалізують право на труд шляхом укладання труд договору на підприємстві. Колек-ий договір уклад. з ціллю рег-ня вир-чих, трудових та соціально-економічних відносин, узгодження інтересів працюючих.

Трудові відносини – це відносини між роботодавцями та найм робітниками стосовно умов і оплати праці.

Трудовий договір – це погодження між робітниками та власником підприємства або фіз ос-ю, згідно з котрим робітник зобов’язаний виконувати роботу, визначену погодженням, а власник зобов’язаний виплачувати зар пл та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Кодексом законів про працю Укр рег-ся трудові відносини всіх робітників.

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 204.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...