Екологічні проблеми хімічної промисловості. Специфіка впливу на довкілля підприємств основної хімії та хімії органічного синтезу.

Джерелом істотного забруднення довкілля є хімічна промисловість, яка поступається тут лише енергетиці , металургії та автомобільному транспорту. Від хімічної промисловості в повітря надійшла значна частина нових речовин і сполук (3 млн), які не властиві біосфері.

Хімічна промисловість належить до галузей , які споживають велику кількість сировини, води та енергії. Вона вирізняється складними багатостадійними процесами. Під час виробництва утворюється велика кількість побічної продукції. У багатьох випадках відходи вимагають певного знищення через їхню надмірну токсичність.

В основній хімічній промисловості найбільшу кількість твердих відходів дають виробництва мінеральних добрив і сірчаної кислоти. У виробництві мінеральних добрив головною є переробка фосфоритів та апатитів. У процесі їх збагачення утворюється велика кількість твердих відходів – нефелінових „хвостів” і пилу. Понад 90% видобутку калійних солей також використовується як мінеральні добрива, а під час їх переробки утворюється мільйони тонн твердих галітових відходів І сотні тисяч глинисто – сольових шлаків.

У виробництві органічних продуктів і виробів на їх основі найбільшою кількістю відходів відзначається нафтопереробка, нафтохімія та хімія органічного синтезу, виробництво гумових виробів, пластмас та інших полімерів.

Основним напрямком боротьби із забрудненням довкілля в хімічній промисловості є удосконалення існуючих і розроблення нових технологічних процесів.

Більшість процесів біосфери і технологій виробни­цтва, а також забруднення навколишнього середовища — хімічні. Хімізація народного господарства с характерною рисою сучасної економіки й науково-технічного прогресу. Водночас недостатньо збалансоване багатотоннажне виробництво і неконтрольоване засто­сування хімічних речовин у сільському господарстві й побуті стає небезпечним для здоров'я людей.

Крім шкідливих для природи і людини безпосередніх відходів хімічної промисловості, дуже небезпечним є те, що хімія синтезує неприродні сполуки, котрі є або надзвичайно стійкими, через що не включаються в природний кругообіг речовини (пластмаси), або надзвичайно активними щодо зміни процесів живої природи (дефоліанти, гербіциди, інсе­ктициди). Перші у вигляді відходів (пляшки, банки, пакети) надовго забруднюють навколишнє середовище, а другі, накопичуючись у рослинах і тваринах, якими харчується людина, згубно діють на її здоров'я.

Збільшення використання добрив і пестицидів у сільському гос­подарстві зумовило їх постійне надходження з поверхневими стока­ми у водоймища. Крім шкоди, якої завдають добрива, про що вже

згадувалося раніше, деякі пестициди в умовах водоймищ набувають особливо небезпечних властивостей.

Великої шкоди річкам, озерам і штучним водоймищам завдають синтетичні мийні засоби, які потрапляють у них разом з промисловими й побутовими стічними водами.

Екологічні проблеми гідромеліорації.

Меліорація – це система заходів , пов’язаних із докорінним поліпшенням властивостей ґрунтів і спрямованих на підвищення їхньої родючості. Існує понад 30 видів меліорації. найпоширенішим із них є гідромеліорація – зрошення та осушення.

У зрошенні земель роль найактивнішого агента відіграє штучне зволоження грунтів із водного джерела для забезпечення рослин водою.

Тривале зрошення спричинює низку екологічних проблем. Головна з них – це вторинне засолення грунтів, що виникає за надмірного зрошення і високого рівня ґрунтових вод.

Із зрошенням пов’язана також проблема раціонального використання вроди.

Осушення за принциповою основою протилежне до зрошення. Його проводять на перезволожених землях, лісах, болотах для включення нових територій у сільськогосподарське виробництво. Внаслідок виникають небезпечні екологічні зміни водного балансу та порушуються режим підземних вод. Внаслідок цього можливі часті катастрофічні повені, посилюється процес деградації грунтів і зменшується продуктивність сільськогосподарських угідь.