Екологічна експертиза. Суб’єкти та об’єкти експертизи.

Мета та завдання екології економістів.

Предметом дослiдження екологiї є детальне вивчення за допомогою кiлькiсних методiв основ структури та функцiонувания природних та створених людиною систем. Жива природа, що оточує нас, - це не безладне, випадкове посднання живих iстот. Вона є стiйкою органiзованою системою органiчного свiту, що склалася в процесi його еволюцiї. Центральне мiсце в екології посiдас проблема динамiки та чисельностi погiуляцiй i механiзмiв її регулювання. Тут виявлясться значимiсть участi популяцiйних (конкуренцiя за їжу) та бiоценотичних (хижакiв, паразитiв, эбудникiв захворювань) механiзмiв.

Тому серед основ завдань екологiї можна видiлити такi:

- дослiдження особливостей органiзацiї життя, в тому числi у зв’язку з антропогенним впливом, тобто результатом людськоУ дiяльностi, на природнi системи;

- виявлення специфiки впливу видозмiненого антропогенною дiяльнiстю середовища на саму людину;

- створення наукової основи рацiональної експлуатацiї природних, зокрема бiологiчних ресурсiв;

- прогнозування змiн природи пiд впливом дiяльностi людини;

- збереження середовища iснування людини.

Завдання екологiї для економiстiв с ознайомлення зi специфiкою впливу економії вцiломутаокремих її галузей на навколишне природне середовище, засвоєння господарського механiзму управлiння процесом природокористування та охорони довкiлля; винчення специфiки економiчних методiв управлiння процесом природокористування та вмiння їх практичного застосування.

Екосистеми, їх структура та види.

Екосистема (бiоценоз) — основна одиниця бiосфери, яка є об’єктом вивчення екологiї. Цей термiн запровадив англiйський бiолог А. Тенслi у 1935 роцi. Екосистема — складний природний комплекс живих iстот, що взаемодiють з неорганiчним середовищем та знаходяться в матерiально-енергетичнiй залежностi вiд неї. для зручностi вченi розглядають екосистему як iзольовану одиницю (рiлля, озеро, пасовище, струмок тощо), проте фактично рiзнi компоненти постiйно перемiщуються з однiєї екосистеми в iншу. По своїй сутi це динамiчно урiвноважена система, що склалася в результатi тривалої та глибокої адаптацiї складових компонентiв, в якiй здiйснюсться кругообiг речовин.

Кожна екосистема складасться з бiоценозу та бiотопу.

Бiотоп — це дiлянка поверхнi землi з бiльш-менш однотипними умовами iснування (грунтом, мiкроклiматом тощо).

Бiоценоз — це iсторично сформована сукупнiсть рослин, тварин та мiкроорганiзмiв, що населяс бiотоп. Вiдповiдно до цього кожний бiоценоз складасться з фiтоценозу (угрупування рослин), зооценозу (угрутiування тварин) та мiкроценозу (угрупування мiкроорганiзмiв).

Крiм природних екосистем, iснують також штучнi екосистеми:

космiчна станцiя, акварiум, вазон iз кiмнатною рослиною тощо.

В сруктурi кожної екосистеми можна видiлити чотири функцiональнi омпоненти:

1) абiотичне оточення, тобто весь комплекс неживої природи, звiдки бiоценоз черпас засоби для iснування i куди видiляс продукти обмiну;

2) комплекс автотрофних органiзмiв, що забезпечують органiчними речовинами, а отже, й енергiсю всi iншi органiзми, це первиннi продуценти органiчної речовини, якi асимiлюють сонячну енергiю (фототрофнi рослини, фотосинтезуючi бактерiї);

З) комплекс гетеротрофних органiзмiв — консументiв, якi живугь за рахунок поживних речовин, створених первинними продуцентами. Консументами с тварини та безхлорофiльнi рослини;

4) комплекс органiзмiв, якi роэкладають органiчнi сполуки до мiнерального стану. Це редуценти, представленi мiкроорганiзмами — бактерiями, грибами, найпростiшими, а також органiзмами, якi живляться мертними органiчними речовинами.

За ступенем трансформацiї людської дiяльностi екосистеми подiляються на природнi, антропогеннi та антропогенно-природнi.

Стратегія першого етапу раціонального природокористування та її наслідки.

Перший етап — початок 20-х — середина 50-х рокiв ХХ столiтгя. В економiчнiй науцi домiнувала концепцiя безкоштовностi природних ресурсiв. Вважалося, що оскiльки природнi ресурси не с об’сктами купiвлi — продажу, то методологiчно неправильно оцiнювати їх у вартiсному виразi, а впровадження оцiнки природних ресурсiв у господарську практику гальмуватиме розроблення корисних копалин, розширення сiльськогосподарського виробництва. Спробу ввести рентнi вiдносини було перервано зi створеняям колгоспiв, а земельнi кадастри оголошено буржуазною категорiсю, неприйнятною для соцiалiстичної практики. Природнi ресурси, особливо в довоєннi роки, здавалися невичерпними. Тому розроблялися найзручнiшi родовища з високим вмiстом корисних речовини в рудi, в сiльськогосподарському виробницгвi переважали екстенсивнi методи господарювання, цiлиннi землi уявлялися великим резервом для екстенсивного розвитку сільського господарства, а лiсовi ресурси Схiдного Сибiру i далекого Сходу Росiї — безмежними для лiсозаготiвлi. Затрати, необхiднi для освоения нових земель i втягнення їх у господарський обiг, буди невеликими.

Затратно – результативна концепція економічної оцінки природних ресурсів.

В економiчнiй науцi виникла затратна концепцiя природокористування, сутнiсть якої полягас в тому, що природнi ресурси повиннi мати економiчну оцiнку, оскiльки вони е предметом працi. Але критерiсм вартiсної оцiнки природных ресурсiв вважалися затрати на освоєння й пiдтримання об’єктiв природокористування у станi, придатному для експлуатацiї. Хибнiсть концепцiї полягала в тому, що в експлуатацiю вводилися передусiм тi ресурси, на освоєння яких витрачалося менше матерiальних i фiнансових ресурсiв та працi. Крiм того, згiдно з цiею концепцiею виходило, що дiлянка чорнозему, яка мае найнижчу родючiсть i характеризується високою врожайнiстю, до того ж iз низькими затратами працi на тi освоєння, має меншу цiннiсть для суспiльства, нiж дiлянка дерново-пiдзолистих чи пiдзолистих грунтiв, на освоення якої витрачається бiльша кiлькiсть працi та матерiальних ресурсiв.

Екологічна експертиза. Суб’єкти та об’єкти експертизи.

Екологiчна експертиза — це комплексний аналiз технологiй, матерiалiв, устаткування, технiки, проектiв, планiв, прогнозiв та iншої документацiї, аналiз та оцiнка результатiв запланованої або iснуючої господарської дiяльностi, що чинить чи може чинити негативний вплив на навколишнє природне середовище, який проводять висококвалiфiкованi спецiалiсти-експерти для визначення вiдповiдностi поданих матерiалiв чинному законодавству i розробки конструктивних пропозицій щодо охорони навколишнього середовища.

Екологiчна експертиза спрямована на запобiгання новим, обмеження або лiквiдацiю iснуючим негативним джерелам впливу на оточуюче природне середовище та здоров’я населения. Як вид дiяльностi спецiально уповноважених

органiв влади, рiзних громадських формувань екологiчна експертиза спроможна забсэпечити дотримання норм i вимог екологiчної безпеки при прийняттi законiв, обґрунтуванні програм i рiшень, проектiв соціально - економічного розвитку, розмiщення продуктивних сил, будiвництвi нових пiдприсмств тощо, сформувати пакет необхiдних вимог, дати спецiалiстам i громадськостi можливсть оцiнити ступiнь екологічної обґрунтованості рiзних проектiв, сформулювативисновки пропозицiї i рекомендацiї щодо їх доцiльностi, визначигн можливiсть реалiзацiї.

Структурно екологiчна експертиза проектiв включас так компоненти: суб’скти, об’скти, предмет, процес проведения експертизи та сукупнiсть правових норм, якi регламентують дiяльнiсть суб’єктiв i процеси проведения експертизи. Екологiчна експертиза проектiв — це така дiяльнiсть, сенс якої становить складний та динамiчний процес практичного пiзнания екологiчного змiсту проектних матерiалiв спецiально уповноваженими органами державної влади i державного управлiння, а також створеними еколого-експертними радами, комiсiями, групами вiдповiдно до цiлей, задач, форм, методiв дiяльностi та компетенцi, ухвалених дiючим законодавством.

Суб’єктами екологiчної експертизи проектiв с юридичнi та фiзичнi особи, якi проводять експертизу. Юридичнi особи здiйснюють екологiчну експертизу проектiв в силу своєї спецiальної право- та дiєздатностi, яка виникас з моменту органiзацiї та визначення правового статусу державного органу за умови надiлення його еколого-експертними повноваженнями. державнi органи, якi реалiзують функцiю екологiчної експертизи, виступають колективними суб’єктами, що несуть всю повноту вдповiдальностi перед державою та суспiльством за додержання установленого порядку проведения експертизи.

Фiзичнi особи надiляються всiєю сукупнiстю експертних прав та обов’язкiв як суб’єкти екологiчної експертизи проектiв в порядку разових доручень компетентних органiв i органiзацiй, при органiзацiї еколого-експертних комiсiй або при виконаннi еколого-експертних функцiй в силу громадського обов’язку; особистою iнiцiативою, перейнятою турботою про екологiчне благополуччя регiону, екосистеми або держави в цiлому.

Об’сктами екологiчної експертизи с проекти законоданчих та iнших нормативно-правових актiв, передпроектнi, проектнi матерiали, документацiя з упровадження нової технiки, технологiй, матерiалiв, речовин, продукцiї, реалiзацiя яких може призвести до порушення екологiчних нормативiв, негативного впливу на стан навколишнього середовища, загрози здоров’ю людей.