Принцип эбереження просторовоi цiлiсностi екосистем.

Цей принцип випливас з найважливiших закономiрностей взасмопов’язаностi змiн компонентiв природи пiд впливом антропогенної дiяльностi. Вплив людини на окремi компоненти природи та окремi види ресурсiв не обмежусться змiнами лише в них. Змiни одного з компонентiв природної системи призводять до змiн в iнших, а iнодi - до змiни якостi екосистеми в цiлому.

11. Принцип нульового рiвня споживання природних ресурсiв.

Цей принцип використовусться в багатьох економiчно розвинутих кранах для регулювання споживання первинних переробних ресурсiв у державному масштабi. Називасться вiн так через те, що за нульовий рiвень береться обсяг первинних природніх ресурсiв, використаних пiдприсмством за попереднiй рiк, а на наступний — перевищення цього рiвня споживання обмежусться в державному масштабi чiтко визначеним коефiцiснтом (це може бути для певних видiв ресурсiв 2—7 вiдсоткiв). дотримання коефiцiснта обов’язкове, оскiльки з порушника стягусться штраф, який може перевищити прибутки пiдприсмства.

Екологічні проблеми гідравлічних електростанцій.

Гідравлічні електростанції традиційно вважають екологічно безпечними. Проте будівництво дамб на річці обумовлює зміну властивостей екосистеми річки. З проточної системи ріка перетворюється на ланцюг водосховищ, де змінюються всі фізичні, хімічні, біологічні властивості.

Будівництво ГЕС на гірських , бурхливих річках призводить до менших змін в екосистемі ріки. Спорудження ж їх на рівнинах, та ще й на великих річках породжує низку як економічних, так і екологічних проблем. Значних економічних збитків зазнає і рибне господарство річки.

На Дніпрі 5 штучних водосховищ затопили 700 тис. Га земель, на Волзі 14 водосховищ – 3,5 млн. га. Тут спостерігається підвищена вологість повітря, а також дефіцит води.

В штучних водосховищах складаються сприятливі умови для явища, що його вчені назвали „біологічним вибухом”. Це – інтенсивне поширення одноклітинної синьо – зеленої водорості через те, що третина площі штучних водосховищ має глибину меншу ніж 2 м. Ці водосховища можуть набувати властивостей небезпечних для життя людини, влітку через це вони втрачають свої рекреаційні властивості.

Отже, гідравлічні електростанції не можуть бути достатньою альтернативою тепловим.

Утворення штучних водосховищ нерідко негативно впливало на географічні, економічні і кліматичні характеристики біосфери. Про глобальні масштаби рукотворних морів свідчать такі дані. Довжина лінії берегів водосховищ в СРСР перевищувала довжину берегів морських кордонів, а у США вона навіть утричі довша за сумарну берегову лінію обох океанів. Із затоплених водосховищами площ переселено десятки мільйонів людей, переміщено промислові підприємства, дороги, лінії електропередач, трубопроводів та ін. З іншого боку, більшість сучасних водосховищ змінили на ліпше природу близько 1 млн кт² прилеглих до них регіонів, оживили пустелі, забезпечили їх електроенергією потужних ГЕС.

У місцевостях, розташованих поруч із водосховищами спостерігається підйом рівня грунтових вод, заболочування території і виведення сівозміни значних площ землі. на водосховищах тривають обвали берегів, які на окремих ділянках відступили вже на сотні метрів.

Дуже потерпають від гребель на річках мешканці рік – планктони риб. Риба не може проходити через греблю до місць свої значних нерестовищ, які до того ще й стають непридатними для нересту внаслідок затоплення. багато риби і планктону гине в лопатках турбін. Водосховища, пере забруднені стоками і добривами, що змиваються з полів.

Екологічні проблеми теплових електростанцій.

Теплові електростанції нині є найпоширенішими на земній кулі. Вони працюють на вугіллі, торфі, горючих сланцях, мазуті, природному газі.

Забруднення атмосфери тепловою енергетикою нині досягає значних масштабів. Найпоширенішими забрудненнями є оксиди сірки та азоту, дрібнодисперсний пил, чадний і вуглекислий гази.

З – поміж негативних наслідків роботи ТЕС на викопному вугіллі слід зважати на небезпеку забруднення біосфери радіоактивними речовинами в обсягах, які набагато перевищують можливі радіоактивні викиди за нормальної експлуатації атомних електростанцій. Річ у тім, що після спалювання вугілля в золі, в тому числі і в леткій, залишаються практично всі ізотопи урано-радієвої й торієвої родини , що міститься у вихідному вугіллі. Після згорання вугілля вони виділяються з маси вуглецю стають досить концентрованими, а тому й небезпечними. З димом ТЕС часточки золи падають у довкілля.

На теплових електростанціях (ТЕС) вихідним джерелом енергії є органічне паливо, передовсім вугілля, а також сланці, нафтовий мазут, газ.

У результаті спалювання вуглеводного палива в топках ТЕС в атмосферу викидається вуглекислий газ концентрація якого зростає приблизно на 0,25% Це небезпечно, бо може викликати в майбутньому розігрівання атмосфери за рахунок парникового ефекту. З труб ТЕС у атмосферу викидається також окиси сірки і азоту, які є причиною виникнення кислотних дощів. Атмосфера забруднюється дрібними твердими частками золи, шлаку, не повністю згорілого палива.

Оскільки разом з вугіллям у топки ТЕС потрапляє кількість пустих порід, що містять домішки природних радіоактивних елементів. Отже, має місце радіоактивне зараження атмосфери і земної поверхні.

Після спалювання в топках ТЕС вугілля залишається багато твердих відходів (шлаку, золи). ці відвали займають великі площі землі, забруднюють підземні поверхневі води шкідливими речовинами. Ще більші ділянки землі порушують величезні вугільні кар’єри. Зменшення шкоди від такого забруднення досягається утилізацією шлаків і пустих порід, з яких виготовляють будівельні матеріали, засипають ними яри, болота та кар’єри при їх рекультивації. Значний ефект дають економічні методи, зокрема, введення високої оплати за порушення земель, особливо родючих.

Для зменшення шкоди від забруднення атмосфери газоподібними й пиловими викидами вугілля очищають від сполук сірки і перед його спалювання у топках ТЕС. Для зменшення токсичності вихлопних газів автомобілів застосовують регулювання двигунів, впроваджують екологічно чисті марки пального, встановлюють на автомобіль спеціальний каталізатор, що допалюють чадний газ до вуглекислого тощо. В атмосфері оксиди сірки й азоту утворюють з парами води відповідні кислоти, які згубно діють на рослинність і фауну водоймищ.