Особливості третього етапу природокористування в Україні.

Третiй етап (початок 80-х рокiв ХХ столiття) пов’язаний з необхiднiстю економiчної оцiнки природних ресурсiв на основi певних вартiсних критерiв, уявлення про якi пройшло вiдносно тривалу еволюцiю.

Питания про економiчну оцiнку природних ресурсiв постає лише, коли людина вступас у взаємодiю з ними в процесi господарської дiяльностi. Саме тому оцiнка мае вiдображати результат зiставлення властивостей природного об’скта з вимогами до нього суспiльства.

Не iснує досi однозначного розумiння щодо термiну „економiчна оцінка” як в загальному смислi, так i стосовно природних ресурсiв.

Економiчна оцiнка — мiра народногосподарського ефекту, що привноситься ними. Економiчна оцiнка природних ресурсiв також розумiегься як грошовий вираз народногосподарсько цінності природних благ, якi отримуються при їх використаннi.

А. К. Гофман пiд системою економiчних оцiнок природних ресурсiв розумiе систему централiзовано встановлених народногосподарських нормативiв ефективностi експлуатацiї природних багатств. Пiд економiчною оцінкою природних ресурсiв в широкому значеннi слова iншi автори вбачають їх якiсну i кiлькiсну характеристику як факторiв i умов виробництва на основi единого критерiю iз застосуванням економiчних показників або їх системи для оптимального використання у рiзних напрямах в iнтересах суспiльства i виявлення долi природних ресурсiв у формуваннi вартостi готового продукту. Отже , поняття економiчної оцiнки природних ресурсiв тлумачиться неоднозначно. Воно застосовусться в широкому дiапазонi, починаючи вiд загальних положень про можливість використання тих чи інших багатств природи i закiнчуючи визначенням „ціни” природних ресурсiв, що виражас їх вартiсть. i все ж усi автори мають спiльну позицiю в тому, що розглядають як основний змiст економiчних оцінок обумовлену закономiрностями розвитку природи територiальну рiзницю у впливi природних властивостей ресурсiв на продуктивнiсть суспiльної працi.

Економiчна оцiнка природних ресурсiв е результатом економiчних розрахункiв, на основi яких визначається прогноз цiнностi окремих компонентiв природи. Економiчна оцiнка природних ресурсiв має безперечний вплив на формування структури економiки, вибiр заходiв, пов’язаних з природоохоронною дiяльнiстю, формування соцiально-економiчних, науково-технiчних програм розвитку пiдприемства, регiонiв, країни. Економiчна оцiнка забезпечус стратегiю розвитку окремого пiдприемства (вiд формування затрат до розподілу прибутку). За її допомогою формуються вiдносини на ринку природных ресурсiв та iн. Економiчна оцiнка грає роль у формуваннi всiх економiчних зв’язкiв суспiльного виробництва, виконус планово-облiкову i стимулюючу функцiї i в цьому контекстi, безумовно, є економiчною категорiєю.

Цей етап природокористування вiдзначається намаганням створити господарський механiзм управлiння процесом природокористування адмiнiстративними, правовими, економiчними i екологiчними методами.

На третьому етапi природокористування особливi змiни вiдбулися в наукових пiдходах до рацiонального використання природного середовища. Економiчна наука вперше розробляе новi поняття, насамперед суспiльнi витрати, пов’язанi з проблемами навколишнього середовища, куди входять i затрати на додаткову компенсацiю негативних наслiдкiв забруднення довкiлля i затрати на вiдвернення i боротьбу iз його забрудненням. Вперше обрунтовусться поняггя екологiчних i соцiальних збиткiв, якi завдаються забрудненням середовища, обгрунтовуються i розробляються методики визначеняя їх обсягiв.

Принцип вiдповiдностi антропогенного навантаження природно-ресурсному потенцiаловi регiону.

Дотримання цього принципу дозволить уникнути порушень природноi рiвноваги завдяки чiтко визначеному збалансованому цикловi використання i вiдновлення. Таке порушення законiв функцiоиування природных систем вiдбувасться у двох випадках:

а) за перевищения рiвня антропогенного навантаження. Це виражасться в надмiрнiй концентрацi виробництва. Протягом багатьох рокiв у практицi територiального планувания виходили з того, що собiвартiсть виробництва продукцiї знюкусться при збiльшеннi концентрації виробництва. При цьому не лише iгнорувались обмеженi вiдновлювальнi властивостi природно-ресурсного потенцiалу регiону; часто-густо споживання окремих видiв ресурсiв виробництвом перевищувало їх наявнiсть. Особливо багато еколого-економiчних проблем спричинила концентрацiя виробництва у великих мiстах. «Економiчнiсть» розраховувалася без обчислення затрат на створення об’сктiв необхiдно iнфраструктури. Часто не брали до уваги те, що вартiсть iнфраструктури у великому мiстi значно перевищує їх створення у малому й середньому. Крiм того, не враховувалися затрати на заходи з охорони довкiлля вiд забруднення вiдходами виробництва. Така практика планування призвела до того, що в усiх великих мiстах i промислових центрах спостерiгасться сильне забруднения довкiлля вiдходами виробництва. Через надмiрну концентрацiю промисловостi впровадження природоохоронних заходiв перетворюсться у велику проблему;

б) за невiдповiдностi спецiалiзацi виробницгва специфiцi природно-ресурсного потенцiалу. Така невiдповiднiсть спостерiгасться у рекреацiйних регiонах України — Криму, Карпатах, де найоптимальнiше використання рекреацiйних ресурсiв сприяло б формуваншо рекреацiйного комплексу i виробництва, яке його обслуговувало б.

Принцип природокористування про збереження природного кругообігу.

Природний ресурс, що видобувасться людиною з природних систем, пройшовши, врештi-решт, цикл «ресурс-виробництво - споживання», знову повертасться у виглядi вiдходiв в екосистеми. Якщо це повернення наближасться до природного кругообiгу, воно не завдас шкоди природi, природна речовина поступово асимiлюсться.

Сутнiсть принципу зводиться не тiльки до того, щоб технологiчнi процеси конкретних виробництв обмежувалися циклiчнiстю, а й щоб циклiчнi процеси являли послiдовний ряд стадiй виробництва, пов’язаних мiж собою чи комплекснiстю переробки сировини.

Порушення цього принципу призвело до утворення великої кiлькостi вiдходiв, якi не включаються в природний кругообiг речовин i змiнюють властивостi багатьох екосистем у регiонi.