Цілі і методи зменшення статутного капіталу

До основних цілей зменшення СК слід віднести такі:

• підтримання курсу корпоративних прав, якщо він падає;

• одержання санаційного прибутку;

• концентрація СК в руках найактивніших власників;

• зменшення високого рівня капіталізації підприємства;

• зменшення надлишку ліквідності;

• вихід окремих учасників зі складу товариства (у ТОВ).

Зменшення розміру СК АТ може відбуватися за такими способами:

а) зменшення номінальної вартості акцій (деномінації);

б) зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості.

В останньому випадку можливі такі варіанти:

• зменшення кількості акцій на основі їх конверсії (об’єднання кількох акцій в одну);

• безкоштовна передача акцій до анулювання;

• зменшення кількості акцій на основі їх викупу з подальшим анулюванням.

Зменшення СК ТОВ може здійснюватися двома основними способами:

1) в результаті виходу одного або кількох учасників зі складу товариства;

2) на основі зменшення частки у статутному капіталі всіхчиокремих учасників.

9.Класифікація резервів п-ва

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі резервного (резерви, створені за рахунок ЧП) та додаткового капіталу (капітальні резерви).

Резервний капітал п-во можна розглядати в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні до резервного капіталу належать усі складові капіталу, призначені для покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків і втрат. У вузькому розумінні з резервним капіталом ідентифікується капітал, який формується за рахунок відрахувань з чистого прибутку і відображений за статтею балансу «Резервний капітал».

За джерелами формування резерви поділяють на:

• капітальні резерви - відображаються за статтями «додатковий вкладений капітал» та «інший додатковий капітал»;

• резервний капітал, сформований за рахунок чистого прибутку п-во;

За способом відображення у звітності резерви поділяють на відкриті та приховані. Відкриті резерви можуть бути засвідчені в балансі за статтями «Додатковий капітал» та «Резервний капітал», а приховані резерви жодним чином не фігурують у балансі.

За обов'язковістю створення виокремлюють обов'язкові та необов'язкові резерви. Створення перших регламентується чинними нормативними актами. Останні ж формуються з ініціативи менеджменту п-во та його власників. До обов'язкових резервів належать резерв сумнівних боргів і резервний капітал. Усі інші резерви, наприклад резерв дивідендів, резерв виконання гарантійних зобов'язань, є необов'язковими.

Резервний капітал (у вузькому розумінні) — це сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку в розмірах, установлених засновницькими документами п-во та нормативними актами.

Додатковий капіталхарактеризує суму емісійного доходу (різниця між ринковою і номінальною вартістю первісно розміщених акцій), отриманого в результаті реалізації акціонерними товариствами власних корпоративних прав.

До складу іншого додаткового капіталу належать такі складові:

- інший вкладений капітал;

- дооцінка (уцінка) необоротних активів;

- вартість безкоштовно отриманих необоротних активів.

До числа обов'язкових резервів, належитьрезерв сумнівних боргів, який формується з метою покриття можливих збитків п-во в результаті непогашення боржником сумнівної чи безнадійної дебіторської заборгованості.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у п-во, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

10.Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу

Приймаючи рішення щодо створення нового суб’єкта господарювання чи реорганізації існуючого перед власниками і менеджментом постає питання щодо вибору найприйнятнішої з погляду оптимізації фінансової та інвестиц. д-сті організаційно-правової форми ведення бізнесу.

Основні критерії, які слід проаналізувати приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу:

1. Рівень відповідальності власників та їх кількість.Розрізняють форми підприємницької д-сті з обмеженою відповідальністю власників за зобов’язаннями п-во, з необмеженою відповідальністю, а також змішані форми. У світовій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що пояснюється прагненням власників суб’єктів господарювання обмежити свої ризики величиною вкладів у власний капітал. До таких форм належать насамперед капітальні товариства (ТОВ та АТ). Оскільки для кожного виду організації бізнесу характерна певна кількість власників, важливим чинником, що впливає на вибір форми бізнесової д-сті, є кількість інвесторів, яких планується залучити.

2. Можливості участі в управлінні справами суб’єкта господарювання та контролю за ним.Найважливіша функція власників п-во полягає в участі в управлінні його діяльністю. Залежно від того, який обсяг капіталу планує інвестувати потенційний власник у бізнесову д-сть, його бачення свого місця в управлінні бізнесом, обирається та чи інша форма організації підприємницької д-сті. У капітальних товариствах (АТ, ТОВ), кооперативах виконання функції управління здійснюється через участь власників у загальних зборах товариства.

3. Можливості фінансування.Форма організації бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу.

- ВАТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій;

- ТОВ можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій.

- Партнерства не можуть залучати кошти шляхом емісії облігацій чи акцій.

4. Умови передачі права власності та правонаступництво.Якщо корпоративні права п-ств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про п-во із замкненим колом можливих власників, то процедура передачі права власності на них є дещо ускладненою і супроводжується підвищеними накладними витратами.

5. Умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу. В цілому для всіх видів п-ств встановлені однакові умови оподаткування. Особливості передбачені для ПП, які здійснюють свою д-сть без створення юридичної особи; для п-ств, які за встановленими критеріями належать до малого бізнесу; для п-ств з іноземними інвестиціями. Окрім цього, певні особливості встановлені для оподаткування об’єднань суб’єктів господарювання.

6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу.Для різних форм організації бізнесу характерний різний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійсненні поточної фінансово-господарської д-сті. Ці витрати пов’язані з особливостями ведення фін та податкового обліку, складання звітності, із залученням додаткового капіталу, організацією управління тощо.

7. Законодавчі вимоги щодо відповідності виду д-сті певним формам організації бізнесу.Наприклад, банки можуть створюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страховики — юридичні особи — у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди — у формі повних товариств.