Критерії прийняття рішень у сфері фінансування

Зміст та основні завдання фін, інвестиц та операц д-сті суб’єктів господарювання

ФД (у широкому розумінні) – це с-ма використання різних форм і методів для фін забезпечення функціонування п-ств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фін робота, що забезпечує життєд-сть п-во, поліпшення її результатів.

ФД п-ва спрямовано на виконання таких основних завдань:

- фін забезпечення поточної виробничо – господарської д-сті;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- своєчасність виконання фін зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фін ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фін ресурсів.

Згідно з П(С)БОФД — д-сть, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу п-во. Отже, основний зміст фінансової д-сті (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні п-во.

До типових прикладів рухукоштів у результаті фінансової д-сті слід віднести:

- збільшення/зменшення ВК;

- отримання позичок;

- погашення позичок;

- сплата дивідендів.

 Згідно з П(С)БО, інвестиц. д-сть — це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фін інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Отже, ця д-сть пов'язана з ефективним вкладенням залученого капіталу. Загалом під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів д-сті, в результаті якої створюється прибуток (дохід).

До типових прикладів рухукоштів у результаті інвестиц.д-сті можна віднести такі:

- придбання фін інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів;

- отримання відсотків, дивідендів;

- дезінвестиції.

Операційна д-сть –це основна д-сть п-во, пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і є головною метою створення п-во.

До типових прикладів руху коштів у рамках операційної д-сті належать такі:

- грошові надходження від продажу товарів, робіт, послуг;

- грошові виплати постачальникам за товари і послуги;

- грошові виплати з оплати праці;

- сплата податків;

- сплата відсотків за користування позичками.

2. Капітал підприємства та його економічна сутність

Однією з ключових категорій фінансів підприємств єкапітал.Поняття «капітал» є однією з найскладніших категорій фінансової науки. У вітчизняній та зарубіжній науково-практичній літературі можна зустріти багато, часто взаємопротилежних, підходів до визначення сутності капіталу. Серед численних дефініцій капіталу можна виокремити:

- макроекономічиий підхід (з народногосподарською погляду);

- мікроекономічний підхід (з погляду суб'єктів господарювання).

З народногосподарського погляду під капіталом розуміють один із трьох факторів виробництва разом із землею та працею: з капіталом ідентифікуються виробничі засоби, що можуть бути використані для здійснення господарської діяльності (виробництва товарів, робіт, послуг).

У фінансовій науці досить часто застосовується також монетарний підхід, згідно з яким капітал прирівнюється до грошових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестицій, тобто під капіталом розуміють грошові кошти. Проте капіталом вважаються лише ті грошові кошти, які використовуються для забезпечення зростання наявної вартості.

За трактування капіталу як категорії фінансів підприємств у науково-практичній літературі, як правило, розрізняють дві його форми:

- конкретний капітал (вартість майнових об'єктів, які відображені в активі балансу підприємства,);

- абстрактний капітал (сукупність усіх позицій пасиву балансу).

Отже,капітал підприємства— це засвідчені в пасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображено в активах; він показує джерела фінансування придбання активів підприємства.

3. Класифікація форм фінансування

Основні форми фінансування класифікують за такими критеріями:

а) залежно від цілей фінансування виокремлюють такі його форми:

- фінансування при заснуванні п-во;

- на розширення д-сті;

- рефінансування;

- санаційне фінансування.

Термін “рефінансування” пов’язаний, перш за все, із спрямуванням прибутку на збільшення власного капіталу з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.

Санаційне фінансування виникає при здійсненні процедури санації підприємства з метою виведення його з кризового стану. Джерелами проведення санації можуть бути кошти власників, персоналу підприємства, кредиторів, інших зацікавлених осіб.

б) за джерелами мобілізації фін ресурсів розрізняють:

- зовнішнє фінансування;

- внутрішнє фінансування.

До зовнішніх джерел формування позичкового капіталу належать:

- кредити банків (довго- і короткострокові);

- кредиторська заборгованість за матеріальні цінності, виконані роботи, послуги;

- заборгованість за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з оплати праці, тощо).

До внутрішніх джерел формування позичкового капіталу можна віднести:

- нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (у т. ч. так звані стійкі пасиви);

- доходи майбутніх періодів.

в) за правовим статусом інвесторів:

- власний капітал (може бути сформований за рахунок внесків власників п-во або шляхом реінвестування прибутку);

- позичковий капітал (із зовнішніх та внутрішніх джерел).

Критерії прийняття рішень у сфері фінансування

Одним з головних завдань фін менеджера єобґрунтування рішень щодо вибору оптимальних для конкретних фінансово-економічних умов форм фінансування п-ва. Для прийняття правильних фін рішень слід зважати на критерії, за доп. яких можна оцінити переваги та недоліки залучення позичкового і власного капіталу, зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування тощо. До типових критеріїв можна віднести такі:

- Прибуток/рентабельність. Слід розрахувати, яким чином та чи інша форма фінансування вплине на результати д-сті п-во.

- Ліквідність. Фінансист повинен розрахувати, яким чином форма фінансування вплине на рівень теперішньої та майбутньої платоспроможності п-во.

- Структура капіталу(незалежність). Вдаючись до тієї чи іншої форми фінансування, слід прогнозувати, яким чином вона вплине на рівень автономності і самостійності п-ва у разі використання коштів, збереж. інформаційної незалежності та контролю над п-вом у цілому.

- Накладні витрати, пов’язані із залученням коштів.

- Мінімізація оподаткування.Доцільно вибирати ту форму фінансування, яка дасть найбільший ефект з погляду зменшення податкових платежів.

-Об’єктивні обмеження: відсутність кредитного забезпечення, необхідного для залучення позичок, низький рівень кредитоспроможності, законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншої форми фінансування, договірні обмеження тощо.

- Особливості законодавства про банкрутство: черговість задоволення претензій кредиторів; переважання механізмів санації неспроможного боржника чи захисту інтересів кредиторів тощо.

-Максимізація доходів власників (дивідендна політика).На практиці кваліфіковані фін менеджери розробляють власну систему критеріїв, прийняття фін рішень, яка, окрім згаданих критеріїв, може бути доповнена іншими чи дещо спрощена.