Пит 2 Охарактеризуйте проксі-сервер

Проксі-сервер — це комп'ютер, який функціонує як посередник між веб-браузером (наприклад, Internet Explorer) та Інтернетом. Проксі-сервери допомагають підвищити продуктивність роботи, зберігаючи копії часто відвідуваних веб-сторінок. Якщо браузер запитує веб-сторінку, яка зберігається у збірці проксі-сервера (в кеші), проксі-сервер надає її — це значно швидше, ніж знову завантажувати сторінку з Інтернету. Крім того, проксі-сервери покращують захист комп'ютера, відфільтровуючи певний вміст веб-сторінок і зловмисні програми.

Класифікація проксі.Є кілька типів проксі серверів. Кожен тип проксі призначений для реалізації своїх специфічних завдань, але не дивлячись на це у них багато спільного і їх можливості багато в чому збігаються.

HTTP проксі Найпоширеніший тип проксі сервера, SOCKS проксі-Даний тип проксі вміє працювати з будь-яким типом інформації в інтернеті, хоча для їх використання в якійсь програмі необхідно що б це було явно зазначено в специфікації. CGI проксі (анонімаізери)- Проксі даного типу можуть бути використані тільки з використанням браузера. FTP проксі -Даного типу проксі дуже вузько профільні і використовуються тільки для роботи з FTP протоколом. Такі проксі ви можете використовувати в популярних файл менеджерах, у "завантажувачах" а також в браузерах.

Найчастіше проксі-сервери застосовуються для наступних цілей:1)Забезпечення доступу з комп'ютерів локальної мережі в інтернеті.2)Кешування даних: якщо часто відбуваються звернення до одних і тих же зовнішніх ресурсів, то можна тримати їх копію на проксі-сервері та видавати за запитом, знижуючи тим самим навантаження на канал у зовнішню мережу і прискорюючи отримання клієнтом шуканої інформації .3)Стиснення даних: проксі-сервер завантажує інформацію з інтернету і передає інформацію кінцевому користувачеві в стислому вигляді. Такі проксі-сервери використовуються в основному з метою економії зовнішнього трафіка.

 

 

Білет 9

Пит 1 Домашні мережі - це локальні комп'ютерні мережі, що найчастіше мають вихід в інтернет. По суті, вони нічим не відрізняються від офісних локальних мереж; різниця в тому, що до домашньої мережі підключені особисті комп'ютери користувачів, що знаходяться в приватних квартирах. Комп'ютер вже став побутовим приладом. Зараз домашні мережі створюються перш за все для колективного доступу в інтернет. Користувачам в одному під'їзді (будинку, кварталі) зручніше і вигідніше у складчину оплачувати виділений канал: кожний з них дістає доступ в світову мережу за ціною модемного зв’язку, але отримувати швидший і якісніший доступ. При цьому не потрібний модем і телефонні лінії залишаються вільними для дзвінків. До мережі підключається житловий будинок. У кожному – різна кількість клієнтів. Розводка по квартирах здійснюється за допомогою мідних кабелів на основі витої пари. Інформація, що передається між користувачами по локальній мережі (внутрішньомережевий трафік), не тарифікується. Це означає, що користувачам цілодобово доступні безкоштовні видео-, музичні, ігрові сервери. Трафік усередині мережі не оплачується, тому користувачі "UFO" можуть без обмежень обмінюватися даними, грати в мережеві ігри і т.п.

Швидкість передачі даних - на рівні користувачів - досягає 100 Мбит/c, а сумарний об'єм інформації, доступної в мережі "UFO", доходить до 10 терабайт.

Пит 2 Характеристика та призначення маршрутизаторів.

Маршрутизатор (роутер) – електронний пристрій, що використовується для поєднання двох або більше мереж та керує коммутатором маршрутизації, тобто на підставі інформації про топологію мережі і певних правил приймає рішення про пересилку пакетів мережевого рівня (рівень 3 моделі OSI) між різними сегментами мережі. Пристрої такого типу служать для визначення подальшого шляху проходження мережевого пакету, після того як користувач посилає його у велику і складну мережу. Йому залишається тільки відправити дані в мережу, вказавши при цьому, адресу абонента, все інше за нього зроблять маршрутизатори. Вони встановлюються в точках розгалуження маршрутів, де для пакетів визначається кращий шлях руху.

Серед маршрутизаторів виділяється три коммут пристроїв – верхній, середній і нижній.

Верхній серед пристроїв є високопродуктивним, вони об'єднують робочі локальні мережі, підтримують безліч інтерфейсів і протоколів (xDSL, PPP, ATM, Frame relay і т.д.), як стандартних, так і нестандартних. Пристрої можуть мати велику кількість портів.До використання пристроїв середнього  вдаються при створенні та формуванні менших за розміром у масштабах підприємства. Нижній серед  маршрутизаторів застосовується для невеликих локальних мереж. Вони служать, в основному, для зв'язку невеликих офісів з основною локальною мережею підприємства. Мають всього кілька портів для різних видів мереж. Розраховані вони на низькошвидкісні лінії виділеного зв'язку або аналогові з'єднання

Місце маршрутизатора може зайняти робоча станція або сервер, які мають кілька мережевих інтерфейсів і оснащені спеціальним софтом (програмним забезпеченням) для їх адаптації.

Маршрутизатори володіють рядом безсумнівних переваг, вони не вносять ніяких змін в топологію локальної мережі. Петлі, які виникають у мережах з коммутаторами, не є проблемою для маршрутизаторів.

Білет 10

Пит 1 Характеристика локальної та глобальної мережі.

Локальна комп'ютерна мережа - це комп'ютерна мережа, що зв'язує декілька станцій в одній локальній зоні радіусом до 1 кілометра, котрі обмежені, наприклад, однією спорудою, одним підприємством (організацією), відділом, цехом і таке інше, та використовує зорієнтовані на цю територію засоби та методи передачі даних. Локальна комп'ютерна мережа відрізняється простою архітектурою, а також великою швидкістю обміну і, як правило, невеликими відстанями між вузлами.

Глобальні мережі – це з’єднання ПК чи окремих мереж, що знаходяться в різних географічних регіонах. На території колишнього СРСР використовувалась глобальна мережа Relcom. Тепер всі глобальні мережі об’єднані в єдину всесвітню мережу Internet.

Internet – це світова глобальна комп’ютерна мережа, що поєднує мільйони комп’ютерів і десятки мільйонів користувачів у всьому світі. Вона охоплює практично всю земну кулю і включає тисячі мережевих підсистем з комп’ютерами різних типів: від персональних до супер комп’ютерів. Ніяка організація і ніхто особисто не адмініструє мережу, вона існує і розвивається завдяки загальним зусиллям сотень тисяч добровільних активістів і багатьох організацій у різних куточках світу. Кожен користувач мережі Internet має унікальне ім’я (адресу).