ПИТ 1 Методи доступу в локальних мережах.

Білет 1

ПИТ 1 Складові частини комп’ютерної мережі.

Будь-яка комп'ютерна мережа характеризується своєю архітектурою, яка визначається її тополог-

ією, протоколами, інтерфейсами, мережевими технічними і програмними засобами.

Топологія КМ  відображає структуру зв'язків між її основними елементами. Через низку причин існує відмінність між топологіями глобальних і локальних мереж. Топологія глобальних мереж характеризується достатньо складною, неоднорідною структу­рою Топологія локальної мережі, має визначену структуру: лінійну, кільцеву або деревоподібну. Протоколами називають правила взаємодії функціональних елементів мережі. Інтерфейси — це засоби сполучення функціональних елементів мережі. Варто звернути увагу, що у ролі функціональних елементів можуть виступати як окремі пристрої, так і програмні модулі. Відповідно до цього, існують апаратні і програмні інтерфейси. Мережеві технічні засоби це різноманітні пристрої, що забезпечують об'єднання комп'ютерів в єдину комп'ютерну мережу. До цих пристроїв відносяться мережеві контролери, вузли комутації та ін. Мережеві програмні засоби керують роботою комп'ютерної мережі і забезпечують відповідний інтерфейс з користувачами. До мережевих програмних засобів належать мережеві операційні системи і допоміжні (сервісні) програми.

Є два типи мереж, що суттєво відрізняються за технологічними вирішеннями: локальні інформаційні мережі (ЛМ) та глобальні інформаційні мережі (ГМ). В англомовній літературі для них використовують відповідно терміни Local Area Network (LAN) та Wide Area Network (WAN). ЛМ інформацію передають на невелику відстань. Глобальні інформаційні мережі територіально не обмежені. Для передавання даних у ГМ найчастіше використовують наявні телефонні канали з малою швидкістю передавання (=1-3 Кбіт/с) та великим впливом завад.

Крім локальних та глобальних, виділяють регіональні мережі - мережі масштабу міста, району, області. Залежно від конкретної реалізації ці мережі можуть базуватися на технології локальних (FDDI) або глобальних мереж.

З розвитком мережевих технологій та об'єднання окремих локальних мереж великих фірм у єдине ціле, виникло поняття корпоративних (територіальних) мереж.Корпоративна мережа - це об'єднання деякої кількості ЛМ за допомогою телефонних, супутникових, ТІ або інших каналів ГМ у єдину мережу фірми.

ПИТ 2 Під'єднання комп'ютера до мережі Інтернет

Передусім необхідно вибрати провайдера та визначити тип під'єднання. Провайдер — це організація, яка надає платний доступ до служб Інтернету. Вибір провайдера головно залежить від ціни, якості ка­налів зв'язку та віддаленості його від абонента .Під'єднання до мережі головно можна класифікувати декількома параметрами:

-масовість використання лінії зв'язку;-спосіб під'єднання;-тип під'єднання;-віддаленість абонента від провайдера.

Є декілька способів під'єднання до глобальної мережі Інтернет: за допомогою супутника; використовуючи радіозв'я­зок, виділену лінію; за допомогою звичайних телефонних ліній; засобів мобільного зв'язку тощо.

 Супутниковий зв'язок використовують у разі необхід­ності досягти якомога швидшого прийому даних з мережі. Радіозв'язок застосовують у випадках, коли потрібна досить висока швидкість передачі даних, а також коли важко або неможливо провести кабель від провайдера до абонента. Під'єднання до Інтернету за допомогою ЛМ зазвичай використовують в навчальних закладах, на вели­ких фірмах, у будинках з достатньою кількістю зацікавлених мешканців. Виділена лініяхарактери- зується тим, що від провайдера до комп'ютера абонента прокладають новий кабель або спеці­альним чином застосовують наявний телефонний. Зв'язок додзвонюванням Dial-Up є найповільнішим з

наявних. Він характеризується малою швидкістю передачі даних.

Білет 2

ПИТ 1 Класифікація комп'ютерних мереж.

Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що складається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.

 За функціональним призначенням комп'ютерів, мережі прийнято поділяти на однорангові і мережі на основі серверів. В одноранговій мережі всі комп'ютери рівноправні, кожний з них може бути як клієнтом, так і сервером. При цьому ресурси кожного комп'ютера умовно поділяються на локальні і мережеві. Локальними називаються власні ресурси кожного з комп'ютерів, незалежно від того підключений він до мережі чи ні. Мережевими називається частина локальних ресурсів, які надає кожний комп'ютер в загальне користування іншим комп'ютерам

Ознаки, за якими класифікують комп'ютерні мережі, можуть бути такі:

1)географічна площа - локальні, регіональні, глобальні мережі;2)сфера застосування - офісні, промислові, побутові мережі;3)комплекс архітектурних вирішень, що виражається у фірмовій назві - Ethernet, Token Ring, Arcnet,4)топологія - шинна, кільцева, зіркоподібна, деревоподібна, повнозв'язна мережі;5)фізичне середовище передавання - мережа з симетричним, коаксіальним, волоконно-оптичним кабелем, інфрачервоним, мікрохвильовим каналом, скрученою парою;

6)метод доступу до фізичного середовища - мережі з опитуванням, маркерним досту­пом, суперництвом, уставлянням регістра; 7)набір протоколів (протокольний стек) - мережі TCP/IP, SPX/IPX

ПИТ 2 Технології DSL

Технології DSL дають змогу використовувати звичайні телефонні лінії для обміну інформацією з великою швидкістю, забезпечують по­стійне з'єднання з Інтернетом та не завантажують телефон. Ці технології підтримують передачу голосу, високошвидкісну передачу даних і відеосигналів, створюючи при цьому значні переваги як для абонентів, так і для провайдерів. Вони мають декілька варіантів реалізації: ADSL, ADSL Lite, IDSL, HDSL та HDSL II, SDSL, VDSL, R-ADSL. Умовно їх можна поділити на два типи — синхронне пересилання ін­формації та асинхронне. Під час синхронного пересилання ін­формації дані від комп'ютера користувача до провайдера та в зворотному порядку передаються з однаковою швидкістю. Під час асинхронного режиму роботи швидкість від провайдера до користувача здебільшого набагато більша, ніж від користувач до провайдера.

Сьогодні найпопулярніша технологія - ADSL . Під час реалізації ADSL-зв'язку швидкість пе­ресилання даних абонентові може сягати до 8 Мбіт/с, а від абонента до провайдера — до 1,5 Мбіт/с. Максимальна швид­кість визначається відстанню від абонента до провайдера, типом та діаметром перетину кабелю, наявністю відхилень, тощо. Максимальна довжина лінії зв'язку — 5,5 км, коли товщина дротів 0,5 мм. Технологія ADSL Lite є різновидом ADSL. Вона дає змо­гу працювати на довших лініях, має простіший варіант під'­єднання і меншу швидкість обміну інформацією.Технологія HDSL II дає змогу організувати синхронну передачу даних зі швидкістю до 2 Мбіт/с.

Технологія VDSL забезпечує швидкість передачі даних від провайдера до абонента від 13 до 52 Мбіт/с, а в зворот­ному порядку — від 1,5 до 2,3 Мбіт/с. Максимальна відстань пересилання даних — 1300м.

HDSL (High Speed Digital Subscriber Line — високошвидкісна цифрова абонентська лінія) — варіант DSL з більш високою швидкістю передачі, що дозволяє організувати передачу зі швидкістю більше 1,5 Мбіт/с або більше 2 Мбіт/с в обох напрямах передачі даних.HDSL2 — є вдосконаленим варіантом технології HDSL, який має ті ж самі функції, що і звичайна технологія HDSL, але при цьому використовує для роботи лише одну пару телефонного кабелю (коли HDSL передає по двох мідних парах).

Білет 3

ПИТ 1 Призначення комп’ютерних мереж.

Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що складається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.

Комп’ютерні мережі в залежності від призначення можуть надавати користувачам різні послуги. Найбільш розповсюдженими видами послуг є:1)електронна пошта;2)телеконференції;3)передача файлів;

4)колективна обробка даних користувачами підключених до мережі комп’ютерів і обмін даними між цими користувачами;5)віддалене керування комп’ютером;6)спільне користування програмами;

7)спільне користування принтерами, модемами та іншими пристроями.

ПИТ 2 Виділена лінія

Виділена лінія - це лінія зв'язку (або іншими словами - канал передачі даних), яка встановлена на постійний або тривалий час. Тобто, користувач раз і назавжди з'єднується з провайдером і позбувається від необхідності дозвонюватися до нього.  Виділена лінія має свої переваги та недоліки. По-перше вона дозволяє працювати на більш високих швидкостях. По-друге, дозволяє підключити до Інтернету відразу всю локальну мережу організації, установи, незалежно від кількості комп'ютерів. Передача даних здійснюється за допомогою модемів, встановлених у режимі роботи для виділеної лінії оскільки, у цьому випадку від модему не потрібен традиційний набір багатоканального номера.   Основні переваги використання виділених ліній зв'язку:1)постійний доступ в Інтернет з гарантованою швидкістю при вільній телефонній лінії; 2)можливість організувати Web-сервери і інші сервіси;3)захист даних і підвищена конфіденційність переданої і прийнятої інформації;4)можливість організації відео-конференцій;