Законодавче регулювання господарської діяльності в агропромисловому комплексі України

Поняття та особливості господарської діяльності в агропромисловому комплексі України.

Господарська діяльність в АПК - це врегульований нормами права вид господарської діяльності, що здійснюється суб’єктами господарювання, наділеними спеціальної правосуб’єктністю в сфері суспільного виробництва, який спрямований на виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, призначеної для споживачів в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі, виконання робіт чи надання послуг в сфері сільського господарства з урахуванням обмежень та заборон, визначених чинним законодавством.

. Основними ознаками господарської діяльності в АПК є:

· специфічний суб’єктний склад

Суб’єктів здійснення такої діяльності можна поділити на дві великі окремі групи. Перша група – це юридичні та фізичні особи, для яких господарська діяльність в АПК є основним видом діяльності, а друга група включає таких юридичних та фізичних осіб, для яких така діяльність є другорядним або допоміжним видом діяльності.

· господарська діяльність в АПК має галузевий характер

· така діяльність спрямована на виробництво специфічного виду продукції

Специфічність полягає в тому, що така продукція пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі

· наявність специфічних засобів виробництва

Такими специфічними засобами виробництва є земельні, водні та інші природні ресурси, їх властивості, живі організми (породи тварин, сорти рослин).

· тривалість та сезонний характер окремих видів такої діяльності

· така діяльність надзвичайно залежить від кліматичних чинників, а тому носить підвищений ризиковий характер

· така діяльність характеризується специфічним процесом здійснення

· належність до сфери господарської діяльності, яка становить підвищений державний інтерес

Правові засади господарської діяльності в агропромисловому комплексі України

Під правовими принципами господарської діяльності в АПК слід розуміти відображені у нормативно-правових актах вихідні, головні положення, які забезпечують уніфіковане формулювання норм права та їх вплив у формі правового регулювання на суспільні відносини, які виникають у процесі ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Такими принципами є:

· принцип планування господарської діяльності в АПК

Плануванню господарської діяльності в АПК притаманні певні особливості: 1) планування господарської діяльності в АПК пов’язано з плануванням заходів щодо охорони і раціонального використання земельних та інших природних ресурсів; 2) планування господарської діяльності в АПК має тісний взаємозв’язок з плануванням та прогнозуванням діяльності органів державної влади і управління, пов’язаної з продовольчим забезпеченням країни.

· принцип спеціалізації господарської діяльності в АПК

Спеціалізація в сільському господарстві ґрунтується на тому, що кожне підприємство використовує свої ресурси на виробництві тих видів продукції, які найбільшою мірою відповідають конкретним природним та досягнутим економічним умовам і попиту ринку.

· принцип пріоритетності розвитку АПК

· принцип державної підтримки сільськогосподарського виробника

· принцип пріоритетності використання земель сільськогосподарського призначення для сільськогосподарського виробництва

· принцип забезпечення продовольчої та екологічної безпеки при здійсненні господарської діяльності в АПК

· принцип державного забезпечення соціальної спрямованості діяльності господарської діяльності в АПК

· принцип юридичної відповідальності за порушення в сфері господарської діяльності в АПК

Дані принципи законодавчо не передбачені, проте випливають зі змісту аграрного законодавства.

Законодавче регулювання господарської діяльності в агропромисловому комплексі України

Становлення національного аграрного законодавства про товарне сільськогосподарське виробництво пройшло ряд етапів, кожен з яких характеризується певними новаціями у правовому регулюванні.

Перший етап (1990-1992 роки) – розпочинається з прийняттям Закону Української РСР «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарств». Надалі були прийняті ЗКУ, Закони "Про підприємства в Україні" ,"Про господарські товариства", "Про селянське (фермерське) господарство", "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Для цього етапу розвитку законодавства характерним є перехід до ринкових умов ведення товарного

сільськогосподарського виробництва на основі приватизації землі та цілісних майнових комплексів.

Але поряд з позитивними результатами, реформування земельних відносин у сільському господарстві призвело й до негативнихнаслідків, зокрема до надмірного роздрібнення сільськогосподарського земельного фонду країни, що негативно позначилося як на розвитку сільськогосподарського виробництва, так і на якісному стані ґрунтів.

Другий етап (з 1992 р. до1999 р.) характеризується прийняттям інтегрованих (уніфікованих) законодавчих актів, які спрямовані на регулювання відносин в основних галузях сільського господарства – рослинництві та тваринництві. За предметом регулювання умовно можна виділити такі групи нормативно-правових актів, що стосуються товарного сільськогосподарського виробництва:

1) в сфері рослинництва: а) законодавство про селекцію, насінництво та розсадництво, основу якого складають Закони України "Про охорону прав на сорти рослин" 1993 р., "Про насіння" 1993 р.; б) законодавство про захист сільськогосподарських рослин (Закон України "Про карантин рослин" 1993 р.; Закон України "Про захист рослин" 1998 р.); в) законодавство про безпечність та якість сільськогосподарської продукції рослинного походження (Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" 1997 р.); г) законодавство про меліорацію земель, захист ґрунтів від вітрової та водної ерозії (Закон України "Про пестициди і агрохімікати" 1995 р.).

2) в сфері тваринництва: а) законодавство про ветеринарну медицину (Закон України "Про ветеринарну медицину" 1992 р.); б) законодавство про розвиток племінної справи у тваринництві (Закон України "Про племінне тваринництво" від 1993 р. ); в) законодавство про безпечність та якість сільськогосподарської продукції тваринного походження (Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" 1997 р.)

Третій етап (умовно можна визначити з 1999 р. До 2002 р.) – започатковано прийняття законодавчих актів

диференційованого характеру, спрямованих на регулювання відносин, що виникають в конкретній галузі

сільськогосподарського виробництва. Зазначена тенденція розвитку законодавства збереглась дотепер.

Було прийнято такі закони: "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", «Про зерно та ринок зерна в Україні», "Про бджільництво" тощо.

Четвертий етап (з 2002 р. до цього часу) – характеризується, поряд із збереженням диференційованого підходу до правового регулювання сільськогосподарського виробництва, активізацією законотворчого

процесу в сфері гармонізації чинного аграрного законодавства до вимог Світової організації торгівлі та Європейського Союзу. Так, за даний період були прийняті наступні закони України: "Про охорону

прав на сорти рослин", "Про ветеринарну медицину" тощо.

Характерними особливостями нормативно-правових актів, що регулюють господарську діяльність в АПК, є:

1) Збереження рекомендаційної нормотворчості

2) Законодавство про товарне сільськогосподарськевиробництво має комплексний характер.

3) Переважання в нормативно-правових актах публічно-правових методів правового регулювання відносин в сільському господарстві

4) Зростає роль норм процедурного характеру, які визначають порядок ліцензування певних видів господарської діяльності в сільському господарстві, порядок проведення атестації виробників сільськогосподарської продукції, порядок проходження конкурсного відбору на виконання окремих державних програм та поставки продукції для державних потреб тощо

5) Регулятивні норми законодавства у цій сфері, які встановлюють певні права та обов'язки учасників правовідносин, майже не забезпечені охоронними нормами.

6) законодавство у сфері господарської діяльності в АПК характеризується наявністю великої кількості норм технічного характеру, які стосуються технології вирощування сільськогосподарських культур, виробництва продукції тваринництва, рибного господарства та лісового господарства.

7) характерним є відсутність єдиного комплексного нормативно-правового акту, який би визначав поняття товарного сільськогосподарського виробництва, його зміст, коло об'єктів та суб'єктів правовідносин, що виникають, види товарного сільськогосподарського виробництва та особливості їх ведення.