Роль педагогічної літератури у професійному становленні вчителя. К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський про значення педагогічної літератури у професійній підготовці вчителя-вихователя.

Предмет, завдання, основні категорії педагогіки.

Педагогіка – це наука про виховання (навчання, освіту) людини на всіх етапах життя.

Об’єкт педагогіки– с-ма педагогічних явищ.

Предмет педагогіки – дослідження сутності розвитку та формування особистості та формування на цій основі теорії та методики виховання як спеціально створеного процесу.(різні проблеми виховання та навчання)

 Завдання : а) вдосконалення змісту освіти, б) вироблення принципово нових засобів навчання, в) підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти, г) комп’ютеризація праці вчителя, д) вироблення нових і модернізація наявних форм і методів навчання, е) підсилення виховної ролі уроку, є) удосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації та підготовки до праці, ж) вироблення шляхів демократизації життя й діяльності школи.

Основні категорії педагогіки :

§ Виховання– цілеспрямований спеціально організований процес взаємодії вихователя та вихованців з метою формування позитивних якостей та властивостей особистості.

§ Навчання– цілеспрямований спеціально організований процес взаємодії вчителя та учнів з метою формування знань та засвоєння умінь, навичок

§ Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь, навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

§ Розвиток –це процес та результат якісних та кількісних змін, які відбуваються з людиною від народження до смерті під дією зовнішніх та внутрішніх факторів (середовище, спадковість, активність, виховання)

§ Самоосвіта– освіта, яка одержується поза навчальним закладом шляхом самостійної роботи.

§ Самовиховання– цілеспрямований свідомий процес формування морально-психологічних якостей особистості або свідома цілеспрямована діяльність людини по вдосконаленню своєї особистості.

2. Принципи виховання як відображення закономірностей виховного процесу. Характеристика принципів національного виховання.

Принцип виховання – основополагаючі керівні ідеї, вимоги (правила), на основі яких потрібно здійснювати процес виховання для підвищення його ефективності.

принципи виховання: 1) природні, 2) соціальні, 3) духовні.

Закономірності і принципи виховання

1.Мета, характер і зміст виховання зумовлюється об’єктивними потребами суспільства, інтересами держави, етнічними нормами і традиціями (принцип суспільної спрямованості виховання, принцип суб’єктності – розвиток здатності дитини усвідомлювати своє я)

2.Результати виховання зумовлюються узгодженістю виховних впливів, впливу об’єктивних та суб’єктивних чинників (принцип єдності виховних впливів сімї, колективу, гром. орг.; принцип врахування індивідуальних і вікових особливостей дитини)

3.Позитивна реакція особистості на педагогічні впливи зумовлена врахуванням її потреб інтересів і можливостей, вимогливим і шанобливим до неї ставленням, створенням оптимальних перспектив розвитку (принцип особистісно-орієнтованого підходу у вихованні, принцип гуманістичної спрямованості виховання, принцип на позитивне)

4.Ефективність виховання визначається ступенем власної активності особистості, змістом і способами організації д-ті до якої воно включене, характер педагогічного керівництва (принцип діяльнісного підходу, принцип стимулювання активності особистості, принцип варіативності (вибіру))

5.Ефективність виховання зумовлена визнанням особистості, як цілісності і відповідною організацією вих. впливів і взаємостосунків (принцип цілісного підходу)

6. Евективність виховання у підлітковому і юнацькому віці (принцип співробітництва, партнерства у виховних відносинах; принцип активізації морально-вольових сил дитини)

Характеристика принципів національного виховання

Націон. вих.-я- це вих.-ня дітей та молоді на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях, обрядах, багатовіковій виховній спадщині.

Мета його: набуття молод поколінням соц. досвіду, успад-ня дух-их надбань Уюнароду, досягнення високої культури міжнац. взаємин, форкання у молоді незал. від національності особистісних рис громадянина У. держави, розвиненої духовності фіз.. досконалості, моральностї,худ-естетичної , правової, трудової,екологічної культури.Ця мета э науковим обгрунтованим держ стандартом, закрыпленим к законах України.

Фундаментальні Принципи;

народность(народознавчий підхід до здійснення виховного процесу.), природовідповідність (здійснювати розвиток дитини відповідно до вікових та індивідуальних природних сил та зачатків (обгрунтовано Коменським, Песталоцці, Дістервергом до Ушинського та Сухомлинського)), культуро відповідність(враховувати рівень розвитку окремої людини і рівень культури, на якому перебуває народ), гуманізація, демократизація,безперервність,і етнізація, диференціація та індивідуал вих. процесу; систематичність і варіативність його форм і методів

Роль педагогічної літератури у професійному становленні вчителя. К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський про значення педагогічної літератури у професійній підготовці вчителя-вихователя.

Ушинського говорив:

· Педагог повинен багато вчитися розуміти вихованця і багато думати про мету, предмет і засоби виховання , перш ніж стати практиком

... Звичайно не кожен педагог-практик повинен бути вченим і глибоким психологом, Але від кожного педагога-практика можна і повинно вимагати, щоб він добросовісно і свідомо виконував свій обов’язок.

... Педагогічна література представляється для цього самий найкращий засіб. Вона знайомить нас з безліччю праць розумних і досвідчених педагогів  

· Тільки пед.. літер. може порушити в суспільстві увагу до справи виховання і дати в ньому вихователям те місце, яке вони повинні займати

· Але не для одних вихователів необхідна пед. Література, вона необхідна і для батьків.

· Виховання діє, зокрема, на людину і на суспільство через переконання; а органом життя такого переконання і є педагогічна література.

Вітчизняний педагог Василь Сухомлинський  написав багато літератури яка є актуальною і зараз

Сухомлинський В.О. з книги „Павлиська середня школа”: „Якщо вчитель вдумливо аналізує свою роботу, в нього не може не виникнути інтересу до теоретичного осмислення свого досвіду, прагнення пояснити причинно-наслідкові зв’язки між знаннями учнів і своєю педагогічною культурою. Логічний наслідок цього аналізу своєї роботи полягає в тому, що вчитель зосереджує свою увагу на якомусь боці педагогічного процесу, який на його думку, відіграє в даному разі найважливішу роль, досліджує, визначає факти, читає педагогічну і методичну літературу. Так починається вищий етап педагогічної творчості – поєднання практики з елементами наукового дослідження. В результаті після року, двох, трьох роботи вчитель виступає на теоретичному семінарі або на засіданні педагогічної ради з доповіддю ... найголовніше, для вчителеві потрібен час, - це питання. Без читання, без духовного життя вчителя серед книжок втрачають сенс усі заходи підвищення його педагогічної кваліфікації.”

4. Різні види навчання: пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване, модульне.Технологічний підхід у навчанні.

Пояснювально-ілюстративне навчання: 1) Вчитель інформує учнів про нові елементи знань, вмінь, широко використовує наочність; 2) Роз'яснює найбільш важливі моменти, 3) Організовує осмислення навчальної Інформації; 4) Узагальнює знання, 5) Організовує закріплення навчального матеріалу шляхом повторення, роз'яснення, контролю; 6) Організовує застосування отриманих знань: роз'яснює, поставляє задачі, вправи. Матеріал подається неперервно і в послідовному викладі. ( + подання і засвоєння знань зідійсн. в системі послідовно, в економному режимі і темпі, для великої к-ті учнів одночасно), (--- Зосередження на запам’ятовуванні та відтворені матеріалу)

 Проблемне навчання: 1) Постановка проблемної задачі у вигляді запитання, досліду, 2) Організовує роздуми учнів над поставленою задачею, пошук розв'язків; 3) Пропонує довести справедливість висунутого варіанту розв'язку задачі; 4) Якщо гіпотеза учнів правильна, просить зробити з неї висновки про отримання нових знань; 5) Якщо гіпотеза хибна, корегує, уточнює поставлену задачу; 6) Узагальнює отримані розв'язки, вказує на неточності, щоб відшліфувати процес проблемних міркувань, заохочує активність, 7) Ставить запитання з ціллю закріплення нових знань; 8) Пропонує вправи по застосуванню нових знань. Застосовується з ціллю розвитку навичок в творчій, навчально-пізнавальній діяльності, допомагає більш глибокому оволодінню знаннями. (+ учні залучаються до активної інтелектуальної і практичної д-ті; вих.. навички творчого засвоєння знань; досвід творчої д-ті) (--- велика затрата часу)

Програмоване навчання: подача нового матеріалу невеликим, логічно завершеними дозами, після чого зразу ж слідує контроль. Наступна доза навчального матеріалу подається тоді, коли стане ясно, що дана порція матеріалу засвоєна учнями повністю. Застосовують програмовані посібники, комп'ютери (алгоритмізоване навчання). При програмованому навчанні в цілому циклі засвоєння об'єднуються декілька проміжних мікроциклів. Узагальнення і застосування знань на практиці стає можливим лише після засвоєння декількох доз навчальної Інформації.(+ високі результати навчання, постійність інформації про ступінь, якість засвоєння навч. програми; кожен учень працює в зручному для нього режимі) (--- обмеження розумового розвитку репродуктивними операціями, дефіцит спілкування та емоцій у навч)

Модульне навчання (Шаталов та ін. новатори). – підхід до навчання який містить у собі дві сторони оргазаційну(модульний навчальний, календарний план, розклад) та процесуальну (модуль, модульний урок). Модуль складається із модульних уроків, які взаємопов’язані між собою. (+ можливість бачити тему вцілому, можливість для індивідуального навч, розвиток памяті, мислення, активності, самостійності, навч. матеріал не дробиться) (--- тривалий процес, відсутність можливостей для творчості дитини)

Технологічне навчання.Технологія постановки мети (розробка осн. ідеї), технологія проектування змісту (вибір форм та методів), технологія досягнення результату (чітка постановка мети, пояснення матеріалу) (+ швидке просування, оперативність, зворотній зв'язок) (--- механічна пам'ять, відсутність ініціативи)