Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Окреслити межі компетенції прокурорів міст і районів із забезпечення принципу гласності.




Ст. 6 ЗУ «Про прокуратуру»: органи прокуратури діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Основним принципом організації та діяльності прокуратури є гласність, яка полягає, з одного боку, в інформуванні громадськості про, стан законності та заходи щодо її зміцнення (ст. 6 Закону "Про прокуратуру"). З іншого боку, ст. 19 Загальної декларації прав людини, ст. 34 Конституції України, ст. 9 Закону "Про інформацію" надають кожному право вільно шукати, одержувати і поширювати інформацію. Тобто мова йде про активну поведінку громадян у суспільстві щодо задоволення своїх інформаційних потреб.

Це актуалізує об'єктивність та оперативність висвітлення у ЗМІ діяльності органів прокуратури, роз'яснення діючого законодавства, формування належної громадської думки коло цього питання..

Міжнародні стандарти вимагають максимальної відкритості та доступності для громадян інформації про діяльність органів прокуратури. Обмеження цього відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. З ст. 34 Конституції України можуть установлюватися законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та суспільного спокою з метою запобігання безпорядків та злочинності, захисту здоров'я та моральності, захисту репутації або прав інших осіб, запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або забезпечення авторитету та неупередженості правосуддя.

Прокуратура поширює правову інформацію, яка являє собою сукупність публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Інформацію про свою діяльність прокуратура поширює, як правило, шляхом її розповсюдження та публічного оголошення через ЗМІ. Тому прокурорські працівники, які оприлюднюють таку інформацію, повинні чітко уявляти собі вимоги закону щодо меж її відкритості та доступності, орієнтуватися у відповідному правовому полі.

Закон визначає, що за режимом доступу інформація поділяється на відкриту та таку, доступ до якої обмежений. Остання, в свою чергу, може бути конфіденційною або таємною.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюється за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. До такої інформації, зокрема, відносять інформацію про особу, тобто сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про неї. Основними даними про особу (персональними даними) є; національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ст. 23 Закону "Про інформацію").

До конфіденційної інформації належить медична, тобто свідчення про стан здоров'я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров'я (ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я, п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 р. у справі щодо офіційного тлумачення ст.ст. З, 23, 31, 47, 48 Закону "Про інформацію" та ст. 12 Закону "Про прокуратуру" (справа К.Г. Устименка). Забороняється також без згоди особи або без згоди її законного представника та лікаря-психіатра, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослухову-вати співбесіди особи з медичними працівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричної допомоги. Документи, що містять відомості про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей (ст. 6 Закону "Про психіатричну допомогу").

Не допускається без згоди батьків або осіб, що їх замінюють, розповсюджувати інформацію про неповнолітніх, які вчинили злочин, про злочини, вчинені щодо неповнолітніх, а також про самогубство неповнолітніх, якщо така інформація дозволяє ідентифікувати особу неповнолітнього (ст. 41 Закону "Про телебачення і радіомовлення"). Права неповнолітніх на обмежену стосовно них інформацію передбачені також Мінімальними стандартними правилами ООН, які стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила, прийняті Генеральною Асамблеєю ООН 29.11.1985 р.), якими забороняється публікувати будь-яку інформацію, яка може вказати на особу неповнолітнього правопорушника (п. 8.2). Відповідне положення закріплено і в ст. 16 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1998 року.

Конфіденційними є також відомості, що містяться в деклараціях державних службовців, які подаються ними на підставі ст. 13 Закону "Про державну службу" в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 р. "Про застосування ст. 13 Закону "Про державну службу".

Не підлягає розголошенню інформація про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи (ст. 37 Закону "Про інформацію"). При цьому ст. 121 КПК України передбачає можливість розголошення даних попереднього слідства з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають це можливим. Тобто мова йде про розсуд відповідної посадової особи.

Вирішуючи питання, в якому обсязі та на якій стадії розслідування слід оприлюднювати відомості по справах, слідчій та прокурор повинні виходити з наступного. Перш за все, ні в якому разі не можна оголошувати ті відомості, з яких зацікавлені особи можуть визначити тактичні засоби розслідування та заплановані оперативно-розшукові заходи. Це може завадити ходу розслідування, розкрити плани слідства. По-друге, неприпустимо розповсюдження відомостей, які порушують принцип презумпції невинуватості, оскільки особа вважається невинуватою доти, доки його вина не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена набутим чинності вироком суду. Нарешті, неприпустимим є розголошення засобів та способів вчинення злочину, полегшуючих його здійснення, а також які сприяють приховуванню слідів злочину.

Стаття 37 Закону "Про інформацію" забороняє розголошувати зміст документів, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, листування між підрозділами тощо, якщо вони пов'язані з розробкою напрямку діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю); інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.

До таємної належить така інформація, що містить відомості, які становлять державну або іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Така інформація з обмеженим доступом в свою чергу поділяється на таємницю комерційного та банківського характеру, а також державну таємницю.

Під комерційною таємницею, як вказано у ст. ЗО Закону "Про підприємство" слід розуміти відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. При цьому склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства. В той же час постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 затверджено перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю, а саме; установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами; інформація за всіма формами державної звітності і дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів; відомості про кількість і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; документи про сплату податків і обов'язкових платежів; інформація про забруднення навколишнього природного середовища; недотримання безпечних умов праці; реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства та розміри заподіяних при цьому збитків; документи про платоспроможність; відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю; відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при надані послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Ст. 60 Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема до такої інформації відносить: відомості про стан рахунків клієнтів; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічне становище клієнтів; системи охорону банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи — клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної таємниці; будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає оприлюдненню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Перелік інформації, що може бути віднесена до державної таємниці, встановлено ст. 8 Закону "Про державну таємницю". Поряд з цим слід мати на увазі, що не є державною таємницею, зокрема, відомості про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту і про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Законом "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" передбачені такі форми підготовки та оприлюднення інформації: випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлетенів), прес-релізів, оглядів, інформаційних збірників, експрес-інформації тощо; проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв'ю з керівними працівниками для вітчизняних та зарубіжних ЗМІ; підготовка і проведення теле- і радіопередач; забезпечення публікацій (виступів) у ЗМІ відповідальних працівників державних органів; створення архівів інформації про діяльність зазначених органів; інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству України.

Аналіз форм оприлюднення інформації про прокурорську діяльність свідчить про те, що у переважній більшості громадськість одержує відповідні відомості з прес-конференцій та інтерв'ю з керівниками органів прокуратури, з теле- і радіопередач за участю прокурорських працівників та їх виступів у ЗМІ.

Останнім часом на багатьох радіо та телеканалах існують постійні передачі про право, які розповідають слухачам та телеглядачам про проблеми в застосуванні законодавства про роботу правоохоронних органів щодо забезпечення законності в регіоні, про координаційні заходи правоохоронців, порушених та розслідуваних кримінальних справ про злочини, які становлять особливе суспільне значення чи мають значний суспільний резонанс.

В багатьох друкованих ЗМІ існують постійні рубрики: "В прокуратурі району", "Прокуратура інформує", "На варті закону" тощо, які використовуються для висвітлення прокурорської діяльності щодо здійснення функцій, покладених на органи прокуратури Конституцією України та Законом "Про прокуратуру", а також роз'яснення чинного законодавства.

 

44. Правові підстави та основні вимоги щодо організації роботи з правовою інформацією та систематизації законодавства в органах прокуратури.

Питання з правового забезпечення та систематизації законодавства в органах прокуратури здійснюється згідно з Наказом № 7 гн від 22 квітня 2004 року «Про організацію роботи з питань правового забезпечення в органах прокуратури» та «Інструкцією про порядок ведення систематизації законодавства в органах прокуратури».










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 660.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...