Взаємодія прокуратури з органами державної влади, місцевого самоврядування.

ЗУ Про прокуратуру п.5 ч.1 ст.6 (Принципи організації і діяльності прокуратури) Органи прокуратури України діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

П.40 ст 26 ЗУ Про МС - Органи прокуратури України інформують про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території

Однак, відповідно до ч.1,3 ст 7(гарантії незалежності): Втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.

Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.

Ст. 9. Участь у засіданнях органів державної влади і управління

ГПУ, його заступники мають право брати участь у засіданнях ВРУ та її органів, КМУ, колегій міністерств та інших ЦОВВ.

ГПУ, прокурор АРК, їх заступники мають право брати участь у засіданнях ВР АРК та її органів, Ради міністрів АРК, колегій міністерств, комітетів і відомств АРК, а також місцевих Рад, їх виконкомів, комісій, інших органів управління.

 Прокурори областей, міст К. і С., районні, міжрайонні, міські та інші прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконкомів, інших ОМС.

Прокурори не можуть входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних Радами або їх виконавчими органами.

Ч.4 ст. 10 (Координаційні повноваження прокуратури у сфері

протидії злочинності та корупції) На координаційні наради запрошуються керівники органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для заслуховування інформації щодо їхньої діяльності з питань попередження і протидії злочинності та корупції.

Ч.3 ст. 11 (Право невідкладного прийому): Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міські і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління, підприємств, установ і організацій.

Ч.5 ст.14 (Генеральна прокуратура України) Спільно з органами досудового розслідування та за погодженням із спеціально уповноваженим ЦОВВ у галузі статистики Генеральною прокуратурою України розробляється система та методика обліку кримінальних правопорушень, осіб, які їх вчинили, та руху кримінальних проваджень.

Стаття 20. Повноваження прокурора

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:

 1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, військових частин, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності без особливих перепусток, де такі запроваджено;

 2) витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів;

Стаття 21. Перевірки та порядок їх проведення

Перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

Ч.2 ст. 23: Подання може бути внесено Прем’єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об’єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Прокурори можуть бути присутніми на засіданнях постійних комісій місцевих рад, на громадських засадах брати участь у роботі підкомісій і робочих груп у якості експертів, у роботі постійних комісій із законності й охорони громадського порядку

 14. Взаємодія прокуратури з контролюючими органами та ЗМІ

14.1 контролюючі органи

Напрями(форми) взаємодії

1. надання допомоги, спеціалістів(У випадках, коли при проведенні перевірки необхідна допомога контролюючих суб’єктів, працівники органів прокуратури звертаються до них з проханням про виділення фахівців для участі в перевірці

У разі залучення посадових осіб органів, що здійснюють фінансовий контроль до участі в перевірках результати таких контрольних заходів оформляються довідкою)

3. направлення звернень до контролюючих органів

4. обмін інформацією, що має взаємний інтерес за окремими запитами або з власної ініціативи (при здійсненні перевірки контролюючим органом виявлені факти, які свідчать про скоєння злочину, працівники повинні інформувати про це правоохоронні органи).

5. видання спільних НПА(наказів, вказівок, інструкцій, інформаційних листів). Враховуючи те, що чинним законодавством не повною мірою врегульовані всі питання співпраці вказаних суб’єктів вони використовують своє право на видання спільних нормативно-правових актів, в яких уточнюють форми та процедури такої взаємодії. Так, спільним наказом ГоловКРУ України, МВС України, СБУ та Генеральної прокуратури України затверджено Порядок взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України”

6. представництво інтересів держави в суді

7. поширення позитивного досвіду

8. проведення спільних заходів щодо виявлення, припинення, профілактики злочинів

9. проведення спільних нарад

11. підвищення кваліфікації співробітників

12. підготовка, внесення до органів влади  пропозицій щодо усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів

Принципи взаємодії

За В.Т.Маляренко:

1) неухильне додержання законності, конституційних прав і свобод громадян усіма суб’єктами взаємодії;

2) комплексне використання сил і засобів суб’єктів взаємодії за умови чіткого розмежування компетенції;

3) процесуальна самостійність співробітників правоохоронних органів, які беруть участь у спільних міжвідомчих заходах, насамперед слідчих;

4) персональна відповідальність уповноважених керівників, на яких покладено функцію координації зусиль, за організацію та наслідки заходів, насамперед спільних оперативно-розшукових і слідчих дій;

5) узгодженість під час планування спільних заходів;

6) безперервність у організації та керівній діяльності,оперативно-розшукових заходах і провадженні в справах із розкриття злочинів;

7) активне використання новітніх наукових і технічних досягнень у роботі із запобігання, розкриття та розслідування злочинів;

8) постійний типовий обмін інформацією між працівниками різних відомств, працівниками слідчих і оперативних підрозділів одного відомства з додержанням правил нерозголошення даних попереднього розслідування й оперативно-розшукових заходів

За В. Корж:

а) законність (правова регламентація діяльності кожного суб’єкта взаємодії);

б) динамічність взаємодії;в) самостійність кожного суб’єкта взаємодії;

г) керівна та організаційна роль прокурора при взаємодії;

д) повна незалежність суб’єктів взаємодії у використанні правомірних засобів та методів;

е) розмежування функцій суб’єктів взаємодії;

є) визначення обсягу та меж повноважень прокурора та інших суб’єктів взаємодії

Надання допомоги може мати й інші форми. Так, митні органи України зобов’язані подавати необхідну допомогу при проведенні оперативно-розшукових заходів спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю у зоні митного контролю тощо.

Контролюючі суб’єкти також можуть залучати до контрольних заходів, що ними проводяться, працівників правоохоронних органів, проте це питання не регламентовано.

Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” [106] органи ДПС при виконанні своїх завдань і функцій, у передбачених законодавством випадках, координують свою діяльність з органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури [65]. ДКРС України згідно з Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” [105] також координує свою діяльність з органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки. Із текстів вказаних Законів видно, що тут вказується не на взаємодію відповідних контролюючих суб’єктів із правоохоронними органами, а на координацію, що на наш погляд є не зовсім вірним. У той же час, Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” [105], містить окрему статтю “Взаємовідносини державної контрольно-ревізійної служби з правоохоронними органами” в якій нажаль закріплюються лише особливості співробітництва даної служби з органами міліції. Вважаємо, що саме тут доцільно як перерахувати правоохоронні органи з якими взаємодіє служба так і визначити її форми.

Положенням про Державний комітет фінансового моніторингу України [125] визначено окремі форми взаємодії Держфінмоніторингу з правоохоронними органами, але не відмічається з якими конкретно.

У Митному кодексі України [103] є спеціальна стаття 17 “Взаємодія митних органів України з іншими правоохоронними органами”, в якій не вказані правоохоронні органи з якими відбувається взаємодія, але йдеться про певні її форми.

14.2 ЗМІ

!!!!!!!!!!!!!!ЧИТАТЬ Наказ N 6, від 06.10.1998 «Про заходи щодо поглиблення ділових зв'язків із засобами масової інформації»

ЗУ Про прокуратуру ст. 51-1. Інформування громадськості про стан законності та заходи щодо її зміцнення

Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокурори на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інформації, не менш як двічі на рік інформують населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про стан законності, заходи щодо її зміцнення та результати діяльності на відповідній території.

У процесі організації правороз'яснювальної роботи все більше використовуються можливості ЗМІ. Маючи багатотисячну аудиторію слухачів, читачів і глядачів, вони можуть забезпечити позитивний соціально-психологічний вплив, подолати сформоване в конкретному районі, місті негативне ставлення до закону і органів, що його охороняють.

Дуже результативною щодо роз'яснення законодавства може бути правильно організована взаємодія з районними, міськими радіовузлами та вибір актуальної теми виступу, лаконізм і доступність викладення матеріалу, його наочність.

Досить ефективними є такі постійні рубрики, як: "Людина й закон", "Прокуратура перевірила", "Прокуратура повідомляє", "Трибуна прокурора" тощо.

Більш активно повинні використовуватися друковані ЗМІ. У публікаціях доцільно поміщати матеріали районного значення: порушення законів у сфері економіки на підприємствах регіону, зміцнення законності, боротьба з наркоманією, корупцією тощо.

Інформацію про свою діяльність прокуратура поширює, як правило, шляхом її розповсюдження та публічного оголошення через ЗМІ. Тому прокурорські працівники, які оприлюднюють таку інформацію, повинні чітко уявляти собі вимоги закону щодо меж її відкритості та доступності, орієнтуватися у відповідному правовому полі.

Закон визначає, що за режимом доступу інформація поділяється на відкриту та таку, доступ до якої обмежений. Остання, в свою чергу, може бути конфіденційною або таємною(держ таємниця)

Законом "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" передбачені такі форми підготовки та оприлюднення інформації: випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлетенів), пресрелізів, оглядів, інформаційних збірників, експрес-інформацїі тощо; проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв'ю з керівними працівниками для вітчизняних та зарубіжних ЗМІ; підготовка і проведення теле- і радіопередач; забезпечення публікацій (виступів) у ЗМІ відповідальних працівників державних органів; створення архівів інформації про діяльність зазначених органів; інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству України..

Н А К А З № 11 гн від 14 липня 2006 року Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності

7.    Національній академії Генеральної прокуратури України передбачати проведення систематичних досліджень з проблем підвищення ефективності взаємодії органів прокуратури із засобами масової інформації і громадськістю, розробку науково- практичних рекомендацій з удосконалювання форм і методів цієї діяльності, збору та аналізу суспільної думки стосовно прокуратури.

15.Інформаційно-методична діяльність органів прокуратури.

16.Організаційно-управлінські акти органів прокуратури, їх класифікація та загальна характеристика.

1. Поняття, ознаки

Ознаки актів

1. зумовлені функціями

2. підзаконний х-р

3. орг, творчий х-р

4. цільова спрямованість

a. для досягнення пеаного результату

b. вирішення конкретної проблеми

5. корисність

6. об’єктивність

7. стабільність

ст. 27 Зу про інформацію

ЗУ ел док. та ел документообіг

Управлінські рішення – це підзак нормативний чи індивід акт ералізації повноважень прокурора, наділений директивним, орг., держ-влад. І творчим характером, прийнятий у визначеному порядку, має певне зовн вираження (форму

Управл рішення - це владно-норм чи владно-розп акт компетентної посадової особи прок сис-ми викладений у певній пис чи усній формі, який стосується підпорядкованих керівникові підлеглих чи працівників який спрямований на організацію діяльності та реалізацію завдань функцій прокуратури.

Джерела особливостей

1. правове

2. управлінське

2.

Вимоги до рішень

- Компетентність органу – право видавати пр акти і вступати у відпов правовідносини

- Повноважне: ОПУ несуть від-ть за неприйняття, несвоєчасне прийняття, неправильне використання щодо прийняття

- Обгрутнованість: визначає дієвість та полягає в збалансованості всіх його елементів

- Відповідність ЗУ, НПА та відомчим актам(також відповідати актам вищестоящих)

- Відповідність формі та вимогам оформлення( підписане належними пос. ос. та посилатися на закон чи ін НПА)

* Простота

* Ясність

* Суворість форми

* Логічна послідовінсть

* Лаконічність

- Обовязок до виконання реалізації(управл рішення – команда субєкту управління) =>ознака обовязковості

- Своєчасність( не повинно бути передчасним або прийнятим з запізненням)

- Відповідність ієрархії рішень(недопущення підміни прав нижчестощої ланки вищестоящою; самостійність у прийнятті у межах компетенції)

3.

Функції управл рішень – сукупність дій та операцй, які здійснюються управл субєктами для досягнення мети

1. Спрямовуююча: вказувати на цілі та завдання

2. Забезпечуюча: визначати шляхи, способи і сили, засоби функціонування

3. Координуюча: встановлювати порядок узгодження

4. Стумулююча: повинна визначати такі умови за яких повність розкриваютьс здібності працівників

5. Прогнозуюча

6. Правове регулювання та забезпечення ді-ті органів прокуратури

7. Розподіл завдань

8. Інформаційне забезпечення

9. Кадрова

10. Керуюча

11. Організаційна

12. Планування

13. Мотиваційна

4.

Типологія рішень

10.За S

1) Генеральний прокурор України (накази, розпоря­дження, інструкції, вказівки, завдання і доручення, рішення, ли­сти); заступники Генерального прокурора України (накази з ка­дрових питань, розпорядження, вказівки, рішення, завдання (по­запланові за погодженням з Генеральним прокурором України)); керівники структурних підрозділів (завдання, доручення, листи, рішення, рекомендації, зауваження, пропозиції); Науково-мето- дична рада Генеральної прокуратури (рішення, доручення (сек­ретарю та членам ради)); Колегія Генеральної прокуратури (рі­шення); Атестаційна комісія (рішення, пропозиції, зауваження); 2) Прокурори прокуратур обласного рівня (накази, вказівки, рі­шення, завдання, клопотання, рекомендації); заступники проку­рора (вказівки); керівники структурних підрозділів (завдання); науково-методична рада прокуратури'(рішення, доручення (сек­ретареві та членам ради)); колегія прокуратури (рішення); атес­таційна комісія (рішення, пропозиції, зауваження); 3) Прокурори прокуратур міст з районним поділом (наказ, рішення); - керівники структурних підрозділів (завдання); 4) Прокурори міських, район­них і прирівняних до них прокуратур (наказ, рішення).

11. Класифікація за назвою актів управління

1. Наказ

2. Розпорядження

3. Вказівка

4. Інструкція

5. Рішення

6. Завдання, доручення

7. Інформаційний лист

8. Постанови

9. Положення про стр-ні підрозділи

10. Протоколи

11. Аналіз, узагальнення

Єлістратов

1. За спрямуванням

a. Старатегічні

b. Оперативні

c. Тактичні

2. За ф-ціональним змістом

a. Планові

b. Організаційні

3. За к-тю

a. 1

b. Колегіальні

4. За спеціалізацією

a. Заг:

b. Спец: наказ про прийняття на роботу

5. За спямованістю

a. Вхідні

b. Вихідні

6. За формою

a. Усні, письмові

b. Стандартні, індивівід

7. За строком виконання

a. Термінові,

b. тривалої дії

8. За терміном зберігання

a. Постійного

b. Тимчас

9. За ознаками повноважень S

a. Публ

b. Внутр

5.

Зміст осн положень

Галузевий (наказ 18 гн), мовний(ЗУ про засади держ мовної політики) , державний стандарт(Наказ Держспоживстандарту України 07.04.2003 N 55)

+ Інструкція з діловодства в ОПУ

17.Організаційно-управлінські повноваження прокурорів АРК та обласного рівня, їх зміст.

Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Стаття 10. Координація діяльності по боротьбі із злочинністю

Прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів.

У цілях забезпечення координації діяльності органів, вказаних у частині першій цієї статті, прокурор скликає координаційні наради, організує робочі групи, витребує статистичну та іншу необхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президенті України.

Стаття 10-1. Повноваження прокурора Автономної Республіки Крим щодо правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Уряду та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки

Крим, які суперечать Конституції та законам України

Правові акти Уряду та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, які суперечать Конституції та законам України, а також законам Автономної Республіки Крим, прийнятим в межах її компетенції, можуть бути опротестовані прокурором Автономної Республіки Крим.

Протест вноситься до того органу, який видав незаконний акт, а в разі відхилення протесту прокурор Автономної Республіки Крим або його заступники звертаються із заявою до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в порядку, передбаченому законодавством про скасування незаконного правового акта.

Прокурор Автономної Республіки Крим може звернутися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим з поданням про невідповідність Конституції та законам України правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, її Президії та інших органів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Прокурор Автономної Республіки Крим може вносити подання до Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, що потребують тлумачення Закону.

Прокурор Автономної Республіки Крим має право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим і головою Уряду АРК.

Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міські і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління, підприємств, установ і організацій.

Стаття 16. Прокуратури Автономної Республіки Крим,

областей, районні і міські прокуратури

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.

Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних):

1) призначають на посади і звільняють працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;

2) за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.

5.2. Прокуратурам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя безпосередньо здійснювати нагляд за додержанням законів відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами; провадити досудове сл.ідство у справах про злочини, вчинені посадовими і службовими особами цих органів, та в інших важливих справах, що віднесені до підслідності прокуратури; забезпечувати підтримання державного обвинувачення у загальних апеляційних судах, організацію здійснення представництва інтересів громадянина або держави в місцевих, окружних спеціалізованих та апеляційних судах.

5.4. На апарати Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня покласти також організаційне і методичне керівництво підпорядкованими прокуратурами та контроль за їх діяльністю. Не допускати при цьому проявів формалізму, зайвого паперотворення, дріб'язкової опіки. Принципово реагувати на факти бюрократичного стилю і методів керівництва.

5.5. Розмежування повноважень між органами прокуратури у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя здійснювати за потреби на основі зазначених положень наказами відповідних прокурорів. Копії таких наказів надсилати до організаційно-контрольного підрозділу Генеральної прокуратури України.

9. Плани роботи Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного та районного рівнів складати на півріччя та затверджувати (підписувати) відповідним прокурорам. При плануванні забезпечувати цілеспрямованість, конкретність і реальність планів. Застосовувати диференційований підхід до залучення прокуратур нижчого рівня, виходячи із стану законності та злочинності на відповідній території.

18. Організаційно-управлінські повноваження міських, районних і прирівняних до них прокурорів, їх зміст.

міські і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління, підприємств, установ і організацій.

2.1. У Генеральній прокуратурі України зазначений підрозділ підпорядкувати першому заступникові Генерального прокурора України, а в прокуратурах обласного рівня - їх керівникам.

2.2. У прокуратурах районної (міської) ланки відповідальність за цей напрям роботи покласти безпосередньо на прокурорів.

4.1. Особливості д.іяльності військових, транспортних, природоохоронних, інших спеціалізованих прокуратур та прокуратур міст з районним поділом визначати окремими наказами Генерального прокурора України.

5.1. На міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури як на головну ланку системи органів прокуратури покласти здійснення на відповідній території нагляду за додержанням законів місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, їх посадовими і службовими особами, громадянами; провадження досудового сл.ідства; підтримання державного обвинувачення, представництво інтересів громадянина або держави у місцевих загальних судах у випадках, передбачених законом.

9.4. Плани роботи міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур формувати та підписувати до 1-го числа першого місяця наступного півріччя.

23. Прокурорам усіх рівнів координувати діяльність правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про прокуратуру". Координаційні наради проводити відповідно до виникаючих проблем з метою визначення спільних заходів по боротьбі із злочинністю та контролю за їх виконанням.

23.1. Прокурорам міст з районним поділом здійснювати координаційну діяльність у межах міста із залученням прокурорів районного рівня в порядку, визначеним наказом Генерального прокурора України щодо їх повноважень.

19.Загальне та відмінне у діяльності та повноваженнях територіальних і спеціалізованих прокуратур.

Территориальные прокуратуры образуются и функционируют на административно-территориальном срезе, взаимодействуя с соответствующими органами местной власти и управления. Специализированные прокуратуры образуются по предметно-отраслевому признаку и функционируют в рамках отдельных сфер жизнедеятельности. В настоящее время прокурорская система Украины включает следующие специализированные прокуратуры: военные, транспортные, природоохранные и прокуратуры по надзору за исполнением уголовно-исполнительного законодательства.

20.Координація дій правоохоронних органів з протидії злочинності: поняття, сутність, принципи, форми.

Поняття. Сутність.

В юридичній літературі термін "координація" вживається тоді, коли мова йде про взаємоузгоджену спільну діяльність різних органів та організацій, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Координація діяльності правоохоронних органів визначається у п. 1 Положення про координацію діяльності пра-_ч воохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, схваленого координаційним комітетом по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України 17 липня 2000 р. — як спрямована на зміцнення законності та правопорядку спільна розробка та практична реалізація узгоджених заходів по своєчасному виявленню, розкриттю, припиненню та попередженню злочинів і корупційних діянь, усуненню причин та умов, які сприяють їх вчиненню.

Метою координації є підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів на основі об'єднання зусиль, спря мованих на реалізацію повноважень, властивих кожному з цих органів, усунення дублювання і паралелізму в роботі.

загальне завдання — забезпечити найбільш ефективну боротьбу зі злочинністю.

Принципи.

Основними засадами координації дій правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю і координацією є: законність дій і рішень, рівність усіх суб'єктів координаційної діяльності в прийнятті спільних рішень, постановці питань, внесенні пропозицій, розробці рекомендацій і законів; самостійність кожного правоохоронного органу в межах його компетенції, визначеної законодавством; недопущення підміни одного органу іншим при виконанні узгоджених рішень, рекомендацій та проведенні спільних заходів; відповідальність керівника правоохоронного органу за своєчасне виконання узгоджених заходів; гласність у висвітленні результатів роботи у тій мірі, в якій вона не суперечить вимогам законодавства про захист прав, свобод людини і громадянина, державної та іншої таємниці, що охороняються законом.

Принцип законності означає, що кожен учасник координаційної діяльності, кожен правоохоронний орган, кожен його співробітник у процесі координації дій по боротьбі зі злочинністю, здійснює цю діяльність у суворій відповідності до закону і на його засадах.

Принцип рівності усіх правоохоронних органів у протидії злочинності базується на тому, що всі учасники координаційної діяльності рівні у своїх повноваженнях, як при постановці питань на розгляд координаційних нарад, так і при внесенні пропозицій, розробці рекомендацій, проведенні спільних узагальнень та перевірок.

Принцип самостійності означає, що кожен правоохоронний орган, який бере участь у координації, повністю са мостійний при виконанні узгоджених та прийнятих спільно рішень та заходів. Кожен учасник координаційної діяльності здійснює при цьому свої повноваження відповідно до наданих йому законом повноважень, правового статусу, виходячи з інших законодавчих та нормативних актів, які регламентують його діяльність. При цьому залишається персональна відповідальність кожного за виконання узгоджених рішень координаційної наради.

Слід також відзначити, що принцип гласності припустимий та діє лише у тій мірі, в якій він не суперечить вимогам законодавства України про захист прав та свобод громадян, про державну та іншу таємницю, яка охороняється законом.

Координаційна діяльність планується, при цьому визначається єдиний підхід до вирішення найбільш складних правових проблем, усунення дублювання, паралелізму в роботі, виключення вузьковідомчого підходу до вирішення питань, що виникають.

12. 2. Основні напрямки та форми координаційної діяльності

Положенням про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю визначені основні напрямки координаційної діяльності. Кожен з цих напрямків є, з одного боку, самостійним видом діяльності правоохоронних органів, а з іншого — всі разом вони становлять саму суть координаційної діяльності і на практиці сприяють посиленню боротьби зі злочинністю.

Здійснюючи координаційну діяльність, правоохоронні органи: 1) організують та проводять спільний аналіз стану злочинності та корупції, прогнозування тенденцій їх динаміки, розробку відповідних заходів, спрямованих на запобігання та боротьбу з ними, визначення шляхів їх реалізації; 2) приймають узгоджені рішення щодо забезпечення реалізації державних і регіональних програм боротьби зі злочинністю та корупцією; 3) розробляють та подають узгоджені пропозиції до проектів державних і регіональних про грам боротьби зі злочинністю; 4) розробляють спільно з іншими державними органами, а також науковими установами пропозиції щодо попередження злочинності; 5) спільно розробляють та подають компетентним органам пропозиції щодо удосконалення правового регулювання діяльності по боротьбі зі злочинністю та корупцією; 6) розробляють та здійснюють спільні цільові заходи з метою виявлення, припинення і профілактики злочинів, а також усунення причин і умов, що сприяли їх вчиненню; 7) вивчають позитивний досвід по боротьбі зі злочинністю та корупцією, впроваджують його у практику діяльності правоохоронних органів; 8) взаємно використовують можливості правоохоронних органів для підготовки та навчання кадрів, підвищення їхньої кваліфікації; 9) створюють спільні слідчо-оперативні групи для розкриття та розслідування конкретних злочинів; 10) спільно виїжджають до регіонів для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам.

Вироблені практикою та закріплені в Положенні про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю такі основні форми здійснення координації правоохоронних органів, як:

- координаційні наради перших керівників правоохоронних органів або виконуючих їх обов'язки;

- спільні засідання колегій усіх органів;

- міжвідомчі наради;

- видання спільних наказів, вказівок, інформаційних листів, методичних рекомендацій та інших документів.

На практиці в координаційній діяльності використовуються всі ці форми, проте вибір конкретних форм взаємодії визначається її учасниками, виходячи з обставин та поставлених завдань.

Проведення координаційних нарад є вищою формою координації, оскільки саме на них розглядаються та обговорюються питання боротьби зі злочинністю, розробляються та приймаються рішення, здійснення яких покладається на всіх учасників координаційної діяльності.

21.Суб’єкти координаційної діяльності. Повноваження прокурора як спеціального суб’єкта координації.

Правоохоронні органи — органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Стаття 10. Координація діяльності по боротьбі із злочинністю

Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів.

У цілях забезпечення координації діяльності органів, вказаних у частині першій цієї статті, прокурор скликає координаційні наради, організує робочі групи, витребує статистичну та іншу необхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією.

Стаття 5. Система органів, які здійснюють боротьбу з

          організованою злочинністю

1. Систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять:

а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи;

б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.

2. До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:

( Положення підпункту "а" пункту 2 статті 5 втратили

чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення

Конституційного Суду N 9-рп/2004 ( v009p710-04 ) від 07.04.2004 )

а) Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою

злочинністю при Президенті України;

б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.

3. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:

а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України, крім зазначених у пункті 2 цієї статті;

б) органи прокуратури України;

в) митні органи і органи Державної прикордонної служби України; (Підпункт “в” пункту 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 662-IV (662-15) від 03.04.2003 — набуває чинності з 01.08.2003 року)

г) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби;

д) органи і установи виконання покарань; (Пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом “д” згідно із Законом N 312-XIV (312-14) від 11.12.98)

е) розвідувальний орган Міністерства оборони України; (Пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом “е” згідно із Законом N 3111-III (3111-14) від 07.03.2002)

є) Служба зовнішньої розвідки України. (Пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом “є” згідно із Законом N 3200-IV (3200-15) від 15.12.2005)