Умови й фактори забезпечення якості управлінських рішень

- достатність інформації і її достовірність

- компетентність

- наявність повноважень для прийняття

- попереднє обговорення акту перед його прийняттям

- реалістичність, обґрунтованість

23.Порядок і форми реалізації управлінських актів.

24.Організація планування роботи в органах прокуратури.

25.Види планів та їх характеристика.

У залежності від проблем, які потребують вирішення, та мети, що має бути досягнута, у практиці органів прокуратури може застосовуватись стратегічне (перспективне) , організаційно – тактичне та організаційно-оперативне планування.

За значенням і складом виконавців можна виділити загальні(поточні), спеціальні та індивідуальні плани.

За змістом плани поділяються на ті, що регулюють як основну або слідчо-прокурорську діяльність так і організаційно-управлінську(проведення засідань, колегій); забезпечують навчання кадрів.

За терміном:

ü довгострокові – розраховані на рік і більше;

ü середньострокові – піврічні, квартальні;

ü короткострокові – півмісячні, декадні, тижневі, щоденні.

Стратегічне або перспективне планування здійснюється на період рік і більше з урахуванням пріоритетів,визначених на загальнодержавному чи регіональному рівні. У них зазвичай передбачається комплекс організаційно-практичних заходів спрямованих на протидію злочинності, зміцнення режиму законності та правопорядку в регіоні, управлінські та практичні заходи з пріоритетних напрямів прокурорсько-слідчої діяльності. На сьогоднішній день НПА ГПУ воно не передбачено і майже не практикується. Цим видом планування не слід нехтувати, адже такого роду довгострокові плани створюють сприятливе підґрунтя для послідовної і цілеспрямованої роботи прокуратури на значний проміжок часу, за мови, що вони базуються на дійсному, а не уявному стані злочинності і правопорядку у регіоні.

Організаційно-тактичне планування передбачає розробку поточних планів, які можуть бути розраховані на пів року, квартал чи ін.. період, визначений ГПУ по всій системі прокуратури.

Наказом ГПУ № 1 для всієї системи органів прокуратури з 01.01.06р. запроваджено піврічне поточне планування роботи. Такий період розглядається як найбільш оптимальний, що надає всім без винятку прокуратурам досить певні можливості для реалізації наглядових повноважень, що переважають в загальному обсязі роботи всієї прокурорської системи.

Плани роботи необхідно планувати на підставі глибокого аналізу наявних інформаційних ресурсів, у тому числі: статистичних і аналітичних даних, що до стану законності і правопорядку, матеріалів контролюючих, правоохоронних та інших державних органів, прокурорських перевірок, утриманих повідомлень про порушення законних, виходячи при цьому з завдань окреслених КУ, в ЗУ «Про прокуратуру» та конкретизованих в наказах, інструкціях та вказівках та інших управлінських актах ГПУ.

За змістом заходи, що включаються до поточних планів мають відповідати характеру функцій, покладених на ОП.

1. План не має бути формальним, не слід включати до нього заходи, не актуальні для даної прокуратури.

2. Необхідно, щоб при плануванні не змішувалась прокурорські функції з компетенцією інших відомств, органів і організацій.

3. План має бути єдиним для відповідної прокуратури і відповідати вимогам щодо цілеспрямованості, комплексності, конкретності, послідовності і реальності.

4. Має застосовуватись диференційований підхід до залучення виконавцями прокуратур вищого рівня, виходячи зі стану злочинності на відповідній території.

Згідно з п.9.2. Наказу на рівні ГПУ обласних і прирівняних прокуратур надано право галузевим підрозділам складати галузеві плани за напрямами своєї діяльності на півріччя при цьому необхідно враховувати заходи передбаченні основним планом роботи, а також рішення колегій, оперативних, координаційних нарад, виконання яких покладено на відповідний структурний підрозділ.

На відміну від організаційно-тактичного, організаційно-оперативного планування передбачає розробку спеціальних планів метою яких є вирішення конкретних завдань у міру їх виникнення.

Особисте(індивідуальне) планування розраховане на короткостроковий і середньостроковий періоди, до якого відносяться: план з підвищення професійної майстерності та ділової кваліфікації ПСП, індивідуальні плани стажування. Особисте планування на практиці іменують календарним. Його мета раціоналізація власної роботи працівника, скорочення затрат часу і сил на виконання певних завдань. Цей план не має визначених вимог щодо форм, структури та змісту.

Окремий підвид утворюють плани організації і проведення наглядових перевірок; плани конкретних аналітичних досліджень, плани виконання окремих слідчих дій. Воно короткострокові і по суті є тематичними методиками, за допомогою яких можна досягти поставленої мети.

26. Контроль за додержанням планової дисципліни: поняття та сутність.

Контроль (від фр. соntrole) - це, перш за все, спостереження, нагляд з метою перевірки; перевірка, а також спостереження з метою перевірки; облік, перевірка рахунків, звітності тощо.

Контроль в управлінському значенні - це спеціально спланована і здійснювана система перевірочних дій, щодо забезпечення виконання покладених на органи прокуратури Конституцією та Законом функцій по здійсненню нагляду, розслідуванню діянь, що мають ознаки злочину, підтриманню державного обвинувачення в суді, представництву інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом тощо,

Контрольна діяльність складається з таких елементів:

1) перевірка фактичного виконання планів, завдань тощо;

2) перевірка шляхів і засобів виконання планів, завдань тощо. Це дозволяє оцінити роботу конкретних осіб не "по валу", а дійсно з ділової сторони. Отже, контроль передбачає й оцінку дій, спрямованих на досягнуті ті або інші показники;

3) вжиття заходів щодо виправлення положення, усунення недоліків, заохочення або, навпаки, покарання осіб тощо.

Процес контрольної діяльності містить у собі ряд послідовних стадій, а саме: 1) вибір об'єкта контролю, встановлення мети і засобів його здійснення; 2) перевірка, ревізії або нагляд, що дозволяє виявити фактичне положення справ; 3) аналіз, що полягає в зіставленні досягнутого з заданими параметрами, оцінка результатів; 4) прийняття рішення за підсумками контролю, інформація відповідних органів, направлення їм пропозицій і рекомендацій; 5) забезпечення виконання рішення, прийнятого за результатами контролю.

Процес контрольної діяльності вважається завершеним, коли усунуті недоліки в діяльності підконтрольного об'єкта, вжиті заходи щодо недопущення їх надалі, а наявний позитивний досвід роботи розповсюджений серед інших підконтрольних об'єктів.

27. Порядок, принципи, форма, зміст управлінського акту прокуратури щодо розподілу обов’язків.

п. 6.8. Наказу “Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України” зазначає, що розподіл функціональних обов’язків між працівниками здійснювати їх керівникам і затверджувати в центральному апараті — начальниками Головних управлінь або заступниками Генерального прокурора, в прокуратурах обласного рівня — заступниками прокурорів відповідно до розподілу обов’язків.

П. 7. Роботу міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур організовувати за галузевим і предметним принципами. Розподіл функціональних обов’язків між працівниками прокуратури здійснювати наказами керівника.

Розподіл обов’язків між працівниками міської (районної) прокуратури – творчий організаційно-управлінський акт, тому неможливо дати універсальні рекомендації, придатні на всі випадки.

Етапи організаційно-управлінського акту розподілу обов’язків:

1. Визначення видів роботи, які необхідно розподілити між працівниками прокуратури, враховуючи компетенцію прокуратури та роботи, пов’язаної з організацією праці кожного працівника особисто, а також всього колективу.

2.  Визначення приблизного обсягу людино-днів, потрібних для виконання всієї роботи прокуратури в цілому та за окремими напрямками її діяльності протягом року, враховуючи складність та невизначеність результатів цього процесу.

3. Закріплення за кожним оперативним працівником конкретних обов’язків, враховуючи галузевий принцип (розподіл обов’язків за напрямами прокурорської діяльності з урахуванням визначених законом функцій прокуратури: за кожним закріплюється коло питань, поєднаних однією темою, як однієї, так і кількох галузей (напрямів) прокурорської діяльності), теоретичну підготовку, практичний досвід, індивідуальні нахили та здібності працівників. Зонально-предметний принцип доцільно застосовувати в тих прокуратурах, які обслуговують велику територію і мають необхідну кулькість оперативних працівників.

4. Підготовка наказу про розподіл службових обов’язків.

До схеми розподілу службових обов’язків входять такі обов’язкові елементи: обовязки міськрайпрокурора (наприклад, загальне керівництво роботою прокуратури за всіма напрямами діяльності, визначеними Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» та наказами Генерального прокурора України; організація прокурорського нагляду); обов’язки заступника прокурора (наприклад, організація і безпосередній нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство, зокрема керування роботою помічника прокурора, який здійснюює нагляд за дотриманням законів цими органами); [7; 12] обов’язки помічника (старшого помічника) прокурора (наприклад, нагляд за додержанням законів про охорону навколишнього середовища); [7; 14] види прокурорської діяльності, в яких беруть участь усі оперативні працівники прокуратури (наприклад, прийом громадян згідно з графіком прийому та розгляду звернень громадян; участь у плануванні роботи); взаємозамінність оперативних працівників на період їх тимчасової відсутності (відпустка, хвороба, відрядження, ін. поважні причини) [7;15]; обов’язки слідчого (наприклад, розслідувати кримінальні справи особисто).

Головна вимога щодо форми та змісту наказу про розподіл обов’язків працівників прокуратури, полягає у тому, що формулювання наказу мають викладатися юридично граматно, точно та конкретно, щоб кожен працівник чітко знав свої функціональні обов’язки. Наказ підписується прокурором міста (району) і під розписку з ним знайомляться всі оперативні працівники. До підпису наказу прокурором доцільно його обговорити на оперативній нараді.

28. Значення аналітичних досліджень для прокурорської діяльності. Напрями комплексних аналітичних досліджень.

29.Стадії та методи (способи) аналітичних досліджень.

Підготовка до проведення аналітичних досліджень

Загальною вимогою проведення аналітичної роботи на якісно високому рівні є відповідна підготовка до неї, що включає:

1.Визначення мети аналітичного дослідження, кола питань для дослідження, очікуваних результатів.

2.Визначення обсягів нормативного, методичного, інформаційного матеріалу для аналітичного дослідження, яке може бути суцільним або вибірковим. Для ґрунтовного вивчення проблеми необхідно також визначитись з обсягом і характером перевірок додержання законів у піднаглядних структурах.

3.Підготовку плану дослідження:

визначення періоду, за який проводиться дослідження, та системи статистичних показників;          

визначення способів і послідовності дослідження проблем;

визначення кола учасників дослідження та обов'язків кожного із них (за умови, що до аналітичної роботи залучено декілька структурних підрозділів або працівників).

4.Збір інформаційних, методичних та нормативних матеріалів та накопичення їх у тематичних наглядових провадженнях, формування яких вимагається згаданим вище розпорядженням Генерального прокурора України від 21.03.2007 за №26.

5.Вивчення змісту законів, інших актів нормативного характеру, вимог

та рекомендацій організаційно-управлінських актів Генеральної прокуратури

України і прокуратур обласного рівня з питань, що підлягають дослідженню.

6.Ознайомлення з аналітичними документами аналогічної або спорідненої

тематики за попередні планово-звітні періоди (якщо такі були).

7.Опрацювання зібраної інформації, в тому числі :

- перевірка кожної інформації на повноту, об'єктивність, достовірність

шляхом ознайомлення, аналізу та оцінки з метою вирішення питання її

достатності для проведення аналітичного дослідження;

- групування статистичної та іншої інформації, відібраної для

дослідження (надання зібраним цифрам і фактам визначеної форми та

структури за їх індивідуальними ознаками);

- складання (у разі потреби) порівняльних таблиць, діаграм, графіків,

схем з метою доведення матеріалу, що досліджується, до порівняльного стану;

- аналіз співвідношення зібраних статистичних даних у порівняльних

таблицях;

- встановлення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання висновків;

- розроблення на основі сформульованих висновків конкретних

рекомендацій і пропозицій щодо розв’язання (вирішення) наявних проблем.

4.Проведення аналітичних досліджень,оформлення їх результатів

За умови послідовного виконання всіх етапів підготовчої стадії можна

розпочинати власно аналітичне дослідження.

5.Реалізація аналітичних досліджень          

30.Вимоги щодо форми, структури, якості аналітичних розробок. Їх реалізація.

Аналітичний документ складається, як правило, з чотирьох частин:

- вступної;

- описової (констатуючої);

- аналітичної;

- резолютивної (висновки і пропозиції – рекомендації).

У вступній частині вказуються :

- дата, місце, підстави і приводи проведення аналітичного дослідження

(на виконання плану роботи, завдання, вказівки; у зв’язку з ростом рівня

злочинності загалом чи окремих її видів тощо);

- нормативні, методичні, інформаційні матеріали, у т.ч. система

показників для проведення аналітичного дослідження;

- мета дослідження;

- питання та період, що досліджуються;

- учасники дослідження ( за необхідності).

В описовій частині (в залежностівід виду дослідження):

- розкривається фактичний стан справ (стан законності) у піднаглядній

сфері шляхом виокремлення проблем або негативних тенденцій, що набули

розвитку;        

- зазначаються характерні причини й умови допущених порушень з

наведенням прикладів на підтвердження викладених аргументів.

В аналітичній частині:

- зазначаються кількісні та якісні характеристики наявних порушень,

зважаючи на їх чисельність і динаміку, позитивні та негативні тенденції

розвитку тощо, з посиланням (у разі необхідності) на відповідні таблиці,

графіки, діаграми, схеми розроблені на стадії підготовки до аналітичної

роботи ;

- висвітлюється рівень прокурорського нагляду (стан управлінської

діяльності) щодо предмета вивчення, зазначаються недоліки та упущення в

роботі прокурорів і причини, що їх обумовили.

Резолютивна частина вміщає:

- бачення (прогнозування) можливих наслідків за умови залишення

проблем без вирішення або через подальший розвиток негативних тенденцій;

- висновки щодо стану наглядової, управлінської чи іншої

діяльності;

- пропозиції щодо імовірних (конче необхідних) заходів,

спрямованих на усунення причин, які зумовили порушення законів або

наявні недоліки в наглядовій, управлінській чи іншій діяльності, шляхів

підвищення ефективності роботи, у тому числі що стосується координації

спільних зусиль правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю,

удосконалення законодавства та відомчих актів з питань організації роботи

прокуратури та інших відомств тощо;

- рекомендації щодо способу реалізації аналітичного документа.

Структура аналітичного документа наводиться, зазвичай, у плані,

складення якого рекомендується у даному посібнику, на підставі узагальнення

багаторічної практики проведення і документального оформлення аналітичних

досліджень (аналізів, узагальнень).

Окрім чотирьох згаданих розділів (частин) структура аналітичної

розробки може передбачати додатки до аналізу (узагальнення), в т.ч.у

вигляді таблиць статистичних показників, схем, діаграм, графіків тощо. У

будь-яких випадках завершений аналітичний документ (аналіз чи

узагальнення) має відповідати за структурною побудовою плану, що

затвердив(схвалив) відповідний керівник прокуратури.

1) збирання інформації (визначення кількості і якості інформації, необхідної і достатньої для вирішення завдань; забезпечення співставленості і систематизованості для подальшого опрацювання);

2) опрацювання зібраної інформації (аналіз, узагальнення, виявлення співвідношень і залежностей, забезпечення достовірності);

3) доведення результатів аналізу до інших суб'єктів (визначення кола суб'єктів, що підлягають інформуванню; визначення обсягу і характеру інформації, що доводиться до суб'єктів; підготовка документа, формування висновків і пропозицій).

4) збирання інформації (визначення кількості і якості інформації, необхідної і достатньої для вирішення завдань; забезпечення співставленості і систематизованості для подальшого опрацювання);

5) опрацювання зібраної інформації (аналіз, узагальнення, виявлення співвідношень і залежностей, забезпечення достовірності);

6) доведення результатів аналізу до інших суб'єктів (визначення кола суб'єктів, що підлягають інформуванню; визначення обсягу і характеру інформації, що доводиться до суб'єктів; підготовка документа, формування висновків і пропозицій).

31.Оперативні наради в органах прокуратури: поняття, значення, сутність.

Для прокуратур міського і районного рівня оперативна нарада є одним Із важливих елементів організації роботи. Оперативні наради проводяться з метою: а) підготовки й прийняття управлінських рішень, організації їх виконання; б) перевірки і контролю виконання управлінських рішень та їх оцінки.

Основним завданням оперативної наради є:

а)       колегіальне обговорення, розроблення і прийняття обґрунтова них управлінських рішень з питань боротьби зі злочинністю, зміцнен ня законності та ін.;

б)      визначення порядку, строків та працівників, відповідальних за реалізацію прийнятих рішень;

в)      встановлення контролю за своєчасним і якісним виконанням управлінських рішень.

Питання, які обговорюються на оперативних нарадах, формулюються прокурором з урахуванням поточної оперативної обстановки, а також пропозицій працівників прокуратури. Практика свідчить про те, що міські, районні прокурори на оперативній нараді вносять для обговорення різні питання, але найчастіше розглядаються: 1) підсумки роботи прокуратури за певний період; 2) стан виконання планових заходів; 3) стан виконання наказів, вказівок і рішень колегій Генеральної прокуратури України, прокуратури області; 4) стан виконання окремих функцій прокуратури; 5) робота по розгляду і вирішенню звернень громадян; 6) виконання окремими оперативними працівниками службових обов'язків; 7) стан виконавчої та трудової дисципліни в колективі та ін.

32. Процедура підготовки та проведення оперативних нарад.

Щоб оперативні наради були результативними, у кожній Прокуратурі міста, району доцільно відпрацьовувати методику їх проведення. Для цього керівнику прокуратури у наказі про розподіл службових обов'язків необхідно передбачити оперативного працівника, відповідального за організаційне забезпечення оперативних нарад.

Оперативна нарада проводиться в міру необхідності, але не менше як два рази на місяць. Слід відмітити, що в практичній роботі прокурорів міст, районів трапляються випадки, коли оперативні наради проводяться щотижня, а у деяких - - по декілька на тиждень. Така практика не може бути виправданою. На оперативних нарадах мають розглядатися важливі актуальні питання прокурорської діяльності, щодо яких приймаються кардинальні рішення. У випадках, коли наради проводяться з метою видачі завдань та доручень, ознайомлення та вивчення документів вищестоящих прокуратур, вони не можуть називатися оперативними нарадами. У цьому разі вони мають статус робочих нарад (п'ятихвилинок).

Підставами для проведення оперативної наради є план роботи прокуратури міста, району, вказівка прокурора, рішення попередніх оперативних, координаційних і міжвідомчих нарад, стан виконавчої й трудової дисципліни та ін.

Про порядок денний роботи оперативної наради, а також час і місце її проведення необхідно повідомляти завчасно, за два-три дні до наради. На оперативній нараді треба розглядати не більше двох питань, які вимагають попередньої підготовки. Доцільно, щоб з проектом рішень та порядком денним були ознайомлені всі учасники наради. З цією метою копії проектів цих документів вручаються працівникам прокуратури, а в разі необхідності — й іншим запрошеним учасникам наради.

Робота з організації та проведення оперативної наради покладається на прокурора міста, району, який визначає порядок денний, а також час проведення наради.

У прокуратурах міст і районів з штатом 20 оперативних працівників керівнику прокуратури доцільно видати наказ або розпорядження про регламент оперативної наради. В такому документі треба передбачити всі основні питання організації, підготовки і проведення наради, працівника, відповідального за підготовку наради, а також строки її проведення і порядок оформлення протоколу оперативної наради.

33.Рішення оперативних нарад: порядок їх оформлення, реалізації, зняття з контролю.

Не пізніше двох діб після завершення наради потрібно скласти її протокол.

Протокол оперативної наради — це документ, в якому фіксуються весь процес наради, а також рішення, які приймаються. Він підписується прокурором і особою, яка вела протокол.

Найважливішим завданням керівника є контроль за виконанням прийнятих рішень працівниками, яких вони стосуються. Невиконані завдання і нерозв'язані проблеми мають стати першим пунктом порядку денного наступної оперативної наради.

34. Позитивний досвід: поняття, значення, порядок вивчення, розповсюдження і впровадження у практику.

Велике значення для підвищення професійного рівня прокурора, інших працівників набуває робота з документами, в яких міститься позитивний досвід, накопичений органами прокуратури України. Не може бути предметом позитивного досвіду перелік позитивних результатів роботи, без наявності новизни з певного напряму діяльності, без розкриття методики їх одержання.

В інформаційних листах Генеральної прокуратури України та прокуратур регіонів України повідомляється про нові або нетрадиційні форми і методи прокурорсько-слідчої діяльності, використання наукових розробок, сучасних технологій, технічних засобів у практичній діяльності. У зв'язку з цим, прокурори мають відпрацювати систему роботи з інформаційними листами, наприклад:

1.Передбачити номенклатурну справу та книгу обліку інформаційних листів про позитивний досвід.

2.Закріпити за одним, з найбільш досвідчених працівників, обов'язок щодо ведення обліку інформаційних листів і контролю за впровадженням рекомендованого досвіду в практику прокуратури району.

3.Ознайомлювати кожного працівника, починаючи зі стажистів, з позитивним досвідом, незалежно від дорученого напряму роботи.

4.Вживати заходів для реалізації досвіду інших прокуратур, насамперед, через планування відповідних перевірок, проведення аналітичних досліджень, нарад тощо.

5.Систематично контролювати стан впровадження рекомендованого досвіду у практику роботи, в т.ч. через заслуховування звітів прокурорсько-слідчих працівників про використання ними відповідного досвіду, співбесіди, а також при затвердженні планів індивідуального навчання.

Книга обліку інформаційних листів і справа, до якої долучаються перші примірники всіх документів про позитивний досвід прокурорсько-слідчої діяльності, мають бути доступними для усіх працівників і не підлягають здачі в архів.

П.16 Наказу №1 - Напрацьований позитивний досвід поширювати тільки після його ретельного вивчення та схвалення науково-методичними радами. Інформаційні листи з цього питання спрямовувати до підпорядкованих прокуратур виключно за підписом керівника прокуратури.

35.Особливості організації роботи прокуратур районів у містах з районним поділом.

Наказ 1\2 «Про розмежування повноважень прокуратур міст і районів у містах з районним поділом» від 26.08.2005

3. Покласти на прокурорів міст з районним поділом безпосередньо
нагляд за:

- додержанням і застосуванням законів міськими органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади та контролю міської ланки, іншими установами, організаціями і підприємствами міського підпорядкування, їх посадовими особами, а також за відповідністю законам прийнятих ними правових актів;

- додержанням законів міськими органами, які здійснюють досудове слідство і дізнання;

- додержанням законності при триманні під вартою затриманих у міських ізоляторах тимчасового тримання;

- додержанням законності при поміщенні громадян у приймальники-розподільники;

- додержанням законів у діяльності міжрайонних кримінально-виконавчих інспекцій;

- додержанням законів про права неповнолітніх у міських притулках для неповнолітніх.

4. Установити, що прокуратури міст з районним поділом:

- проводять досудове слідство у найбільш складних і актуальних кримінальних справах, а також про злочини, здійснені на території кількох районів, та за вказівкою прокуратури вищого рівня;

- здійснюють контроль за розслідуванням кримінальних справ, які перебувають у провадженні прокуратур районів, та проведенням ними перевірок у порядку ст.97 КПК України;

- підтримують державне обвинувачення у кримінальних справах, по яких обвинувальний висновок затверджено прокурором міста або його заступником, а також по інших справах, виходячи з їх складності, актуальності і громадського значення;

- беруть участь у розгляді судом подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або його продовження по кримінальних справах, які перебувають у провадженні слідчих прокуратури міста, а також піднаглядних їй органах внутрішніх справ і податкової міліції;

- беруть участь у розгляді судами справ за заявами та позовами міської прокуратури. За наявності підстав вступають у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави;

- відповідно до процесуального законодавства подають апеляції, вносять касаційні подання на незаконні судові рішення та заяви (подання) про перегляд рішень суду за нововиявленими та винятковими обставинами, порушують клопотання перед прокуратурою вищого рівня про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження;

- перевіряють відповідність вимогам чинного законодавства рішень міських спостережних комісій та служб у справах неповнолітніх, які приймаються при здійсненні контролю за діяльністю адміністрацій слідчих ізоляторів, виправно-трудових та інших установ, що застосовують заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян;

- вирішують звернення громадян і юридичних осіб, які містять відомості про порушення законів міськими органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади та контролю, установами й організаціями міського підпорядкування, їх посадовими особами, а також скарги на рішення і дії районних прокурорів;

- координують діяльність міських правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю, а також взаємодіють з військовими та іншими спеціалізованими прокуратурами, розташованими на території міста;

- підтримують зв’язки із засобами масової інформації.

36. Принципи та правові підстави контрольної діяльності в органах прокуратури.

Успіх у діяльності прокуратури будь-якого рівня залежить від чітко налагодженого постійного і дійового контролю виконання. Не випадково 

це питання віднесено до повноважень власне прокурора та є одним з найголовніших в його керівній роботі. Контроль - це водночас засіб організації роботи і функція управління ввіреним колективом.

Принципи:

1. Своєчасність (мета контролю полягає в тому, щоб поставлені перед органами прокуратури завдання були вчасно і правильно виконані . Перевірка не повинна проводитися заради перевірки, а для того, щоб у ході чи в результаті її проведення були вироблені найбільш діючі, раціональні шляхи усунення виявлених недоліків.)

2. Систематичність

3. Динамічність

4. Об'єктивність.

5. Ефективність

6. Надійність.

Функцією контролю є перевірка виконання.

Важливо, щоб контроль був систематичним і динамічним, охоплював усі сфери діяльності прокурорської системи². Дієвість контролю може бути досягнута за умови, що: він здійснюється надійно і своєчасно; забезпечує перевірку роботи по суті; проводиться систематично; охоплює діяльність всього апарату прокуратури. Епізодичний і запізнілий контроль прирівнюється до його відсутності.

Контроль дає можливість оцінити проведену роботу і знайти шляхи підвищення її ефективності³. Він передбачає у собі спостереження за діяльністю, зіставлення її результатів із визначеними нормативами, вживання заходів, спрямованих на усунення недоліків.

37. «Керівник» в системі прокуратури: поняття та основний зміст його організаційно-управлінських повноважень.

Наказ №2 гн від 20.01.2006.

2.2 На посади керівників прокуратур та структурних підрозділів висувати найбільш підготовлених працівників, які мають системні професійні знання, опанували основні напрями прокурорсько-слідчої діяльності, успішно виконують службові обов’язки, проявляють ініціативу, діловитість, підвищують свій професійний рівень, перебувають у кадровому резерві.

2.5. Забезпечити стабільність керівного складу органів прокуратури, не допускати випадків необґрунтованого дострокового переміщення та звільнення міськрайпрокурорів.

На наступний строк повноважень рекомендувати лише тих прокурорів, які забезпечують належну ефективність прокурорсько-слідчої діяльності, проявили необхідні якості керівника, самостійні у прийнятті рішень, мають авторитет та за результатами атестації відповідають займаним посадам.

Керівники – особа, яка наділена владними повноваженнями, що тягне обов’язковість його рішень для підлеглих.

В органах прокуратури керівниками є:прокурори всіх рівнів, їх заступники і начальники структурних підрозділів.

У рамках своєї компетенції вони організовують работу прокуратури і керують підлеглими працівниками. Поряд з цим прокурори-керівники й начальники структурних підрозділів особисто проводять прийом громадян, підтримують державне обвинувачення тощо.

Згідо з ЗУ «Про прокуратуру» : професіоналізм, висока моральність, принциповість і непримеренність до будь-яких порушень закону, відданість справі.

Вимоги до керівників можна сгрупувати втакі блоки:

1. Професійно-юридичний (наявність юр. освіти і відповідної юридичної практики)

2. Організаційно-управлінській, що включає риси необхідні керівникові первинного та ін. колективів риси, необхідні керівникові, первинного та ін..колективів: а) уміння правильно будувати свої відносини з людьми, попереджати конфлікти в колективі, націлювати на вирішення того чи ін.завдання; б) здатність бачити далекі9перспективні) і найближчі (поточні) завдання керованої системи;прогнозувати її розвиток; уміти визначити найбільш актуальні завдання; помітити та висунути на посаду здібних працівників; використовувати систему морального і матеріального стимулювання тощо.

3. Морально-психологічний блок передбачає: !. чесність, порядність, охайність, скромність, коректність. 2.твердість, у відстоюванні і захисті інтересів держави й окремого громадянина, уміння протистояти місцевому та відомчому впливу, готовність виступити на захист конкретного громадянина.

Стилі керівництва: авторитарний, демократичний та ліберальний.

Форми:Оперативна нарада і ділова бесіда.

38.Організаційно-управлінські обов”язки керівника галузевого підрозділу прокуратури обласного рівня (АРК).