Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Стаття 6. Основні напрями боротьби з організованою злочинністю




Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є:

створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері;

виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй;

запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі;

запобігання виникненню організованих злочинних угруповань;

виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;

забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі;

запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;

протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації;

запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.

Стаття 7. Міжнародне співробітництво

Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю грунтується на нормах міжнародного права і чинного законодавства України, міждержавних і міжурядових договорах, двосторонніх відомчих угодах.

 

22.Умови й фактори забезпечення якості управлінських актів.

Поняття і характеристика управлінського акта прокуратури

В науковій літературі управлінське рішення визначається як акт, який містить постановку цілей і завдань, а також визначення засобів їх здійснення. Управлінське рішення приймається у межах певної системи, спрямовано на розвиток цієї системи і вирішення завдань, які стоять перед нею. Прийняття управлінського рішення є прерогативою керівника або колегіального органу, наділеного правом прийняття рішень.

Ознаки актів управління в органах прокуратури, враховуючи специфіку прокурорської діяльності, можна поділити на такі, які є спільними для всіх управлінських рішень, та такі, які є специфічними, властивими лише актам управління в органах прокуратури.

Акти управління в органах прокуратури мають всі загальні ознаки, властиві правовим актам управління. Такими ознаками є:

По-перше, ці акти, будучи проявом правотворчої діяльності державного органу, завжди мають державний характер, і їхнє виконання забезпечується механізмом держави.

По-друге, органи прокуратури відносяться до державних органів, до компетенції яких (у визначених законом межах) належить видання нормативних актів.

По-третє, нормативні акти управління в органах прокуратури видаються у визначеному порядку.

По-четверте, нормативні акти управління виносяться з дотриманням вимог щодо змісту і форми, передбачених для нормативних актів. Форма нормативних актів управління забезпечує точність і ясність формулювання в них державної волі.

По-п'яте, нормативні акти управління в органах прокуратури мають визначену сферу дії в часі, у просторі і щодо кола осіб. Характерним для названих актів є те, що вони містять обов'язкові розпорядження, призначені для працівників прокурорської системи.

По-шосте, нормативні акти управління відіграють важливу роль у регулюванні наглядової діяльності прокурорів.

По-сьоме, для нормативних актів управління в органах прокуратури характерна визначена цільова спрямованість. Видання таких актів не носить довільного чи випадкового характеру, воно спрямоване на регулювання конкретних питань, що виникають перед прокуратурою.

Специфічною ознакою нормативних актів управління в органах прокуратури є те, що ці акти спрямовані "всередину" прокурорської системи. Інакше кажучи, вони стосуються організації тільки органів прокуратури і діяльності тільки прокурорських працівників. Така спрямованість нормативних актів управління викликана тим, що вони видаються державним органом, на який покладене здійснення прокурорського нагляду і для якого управлінська діяльність носить характер не головної, а допоміжної (підлеглої) функції. Остання покликана забезпечити належне здійснення прокурорами їх головної функції - наглядової.

Отже, управлінське рішення в органах прокуратури - це підзаконний нормативний чи індивідуальний акт реалізації повноважень прокурора, що володіє директивним, організаційним, державно-владним і творчим характером, визначеного роду дії, прийнятий у визначеному порядку, має певне зовнішнє вираження (форму) та відповідне оформлення, за допомогою якого вирішується те чи інше управлінське питання, вирішення якого спрямоване на реалізацію конституційних функцій, покладених на прокуратуру










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 661.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...