Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Стаття 6. Основні напрями боротьби з організованою злочинністю
Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є: створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері; виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй; запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі; запобігання виникненню організованих злочинних угруповань; виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності; забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі; запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність; протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації; запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів. Стаття 7. Міжнародне співробітництво Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю грунтується на нормах міжнародного права і чинного законодавства України, міждержавних і міжурядових договорах, двосторонніх відомчих угодах.
22.Умови й фактори забезпечення якості управлінських актів. Поняття і характеристика управлінського акта прокуратури В науковій літературі управлінське рішення визначається як акт, який містить постановку цілей і завдань, а також визначення засобів їх здійснення. Управлінське рішення приймається у межах певної системи, спрямовано на розвиток цієї системи і вирішення завдань, які стоять перед нею. Прийняття управлінського рішення є прерогативою керівника або колегіального органу, наділеного правом прийняття рішень. Ознаки актів управління в органах прокуратури, враховуючи специфіку прокурорської діяльності, можна поділити на такі, які є спільними для всіх управлінських рішень, та такі, які є специфічними, властивими лише актам управління в органах прокуратури. Акти управління в органах прокуратури мають всі загальні ознаки, властиві правовим актам управління. Такими ознаками є: По-перше, ці акти, будучи проявом правотворчої діяльності державного органу, завжди мають державний характер, і їхнє виконання забезпечується механізмом держави. По-друге, органи прокуратури відносяться до державних органів, до компетенції яких (у визначених законом межах) належить видання нормативних актів. По-третє, нормативні акти управління в органах прокуратури видаються у визначеному порядку. По-четверте, нормативні акти управління виносяться з дотриманням вимог щодо змісту і форми, передбачених для нормативних актів. Форма нормативних актів управління забезпечує точність і ясність формулювання в них державної волі. По-п'яте, нормативні акти управління в органах прокуратури мають визначену сферу дії в часі, у просторі і щодо кола осіб. Характерним для названих актів є те, що вони містять обов'язкові розпорядження, призначені для працівників прокурорської системи. По-шосте, нормативні акти управління відіграють важливу роль у регулюванні наглядової діяльності прокурорів. По-сьоме, для нормативних актів управління в органах прокуратури характерна визначена цільова спрямованість. Видання таких актів не носить довільного чи випадкового характеру, воно спрямоване на регулювання конкретних питань, що виникають перед прокуратурою. Специфічною ознакою нормативних актів управління в органах прокуратури є те, що ці акти спрямовані "всередину" прокурорської системи. Інакше кажучи, вони стосуються організації тільки органів прокуратури і діяльності тільки прокурорських працівників. Така спрямованість нормативних актів управління викликана тим, що вони видаються державним органом, на який покладене здійснення прокурорського нагляду і для якого управлінська діяльність носить характер не головної, а допоміжної (підлеглої) функції. Остання покликана забезпечити належне здійснення прокурорами їх головної функції - наглядової. Отже, управлінське рішення в органах прокуратури - це підзаконний нормативний чи індивідуальний акт реалізації повноважень прокурора, що володіє директивним, організаційним, державно-владним і творчим характером, визначеного роду дії, прийнятий у визначеному порядку, має певне зовнішнє вираження (форму) та відповідне оформлення, за допомогою якого вирішується те чи інше управлінське питання, вирішення якого спрямоване на реалізацію конституційних функцій, покладених на прокуратуру |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 661. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |