Зміст і цілі передінвестиційних досліджень.

До основних питань передінвестиційних досліджень відносяться:
1) Рамки проекту.
2) Непередбачені витрати та інформація.
3) Вартість і фінансування передінвестиційних досліджень.
1). Рамки (границі) проекту повинні бути чітко обкреслені для підготовки надійних прогнозів по капітальних витратах, витратам виробництва і збуту. До терміна "рамки проекту" відносяться:
- додаткові операції, пов'язані з виробництвом, видобутком природних ресурсів, очищенням стічних вод і викидів;
- зовнішній транспорт і склади для сировини і матеріалів, для результатів виробництва
- зовнішні доповнюючи види діяльності
Для кращого розуміння структури проекту і полегшення калькуляції капітальних, виробничих і постачальницько-збутових витрат проектувальники повинні розділити проект на такі функціональні компоненти, що можуть утворювати угруповання - виробничі приміщення, складські будівлі, адміністративні будинки, допоміжні об'єкти - водопровідні, газові, телефонні мережі, внутрішні дороги, основне устаткування і т.д. Така розбивка повинна базуватися на фізичному плануванні проекту, в якій указуються розміри його компонентів.
2) Зустрічаються два види непередбачених витрат: матеріальні і фінансові. Матеріальні непередбачені витрати зазвичай пов'язані з точністю прогнозування . На передінвестиційній фазі не завжди можливо точно визначити кількість сировини, допоміжних матеріалів, недостача компенсується за рахунок деякого збільшення фізичного обсягу . Фінансові непередбачені витрати (інфляція) сильніше впливають на фінансові можливості проекту, ніж матеріальні, тому що впливають на величину основних інвестицій, оборотний капітал, виробничі витрати й обсяг продажів

Техніко-економічне обґрунтування проекту.

Укладенню капіталу передує підготовка техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту. В інвестиційному процесі цьому етапу відводиться значне місце, адже чим більше вірогідної та грамотно оформленої інформації про підприємство (проект) одержить інвестор, тим менший ризик чекає на нього на етапі реалізації проекту.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) - це обов'язкова складова частина будь-якого інвестиційного проекту, тобто проекту, що потребує певних фінансових витрат. Основна мета розробки ТЕО - дати фінансову оцінку передбачуваних витрат та одержуваного корисного результату, а також оцінити прибутковість проекту і, в кінцевому підсумку, економічну доцільність його розробки та впровадження.

Розроблення та реалізація виробничого інвестиційного проекту проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об’єкта. Цей період розглядається як життєвий цикл інвестиційного проекту.
ТЕО відносно джерел фінансування проекту розробляється, як правило, не за рахунок інвестицій (практика західних країн), а за кошти тих учасників тендерів, які відстоюють свої варіанти проек­тів. Незважаючи на те, що витрати на ТЕО бувають досить значні, вони не враховуються за фінансової оцінки ефективності проекту. ТЕО для великих та важливих проектів в Україні розробляється у складі схем розвитку регіонів і галузей, які ухвалюють на строк 10—15 років за рахунок державних капіталовкладень, передбачених на проектування будівництв майбутніх періодів. Ці витрати передбачаються у відповідних титульних списках проект­но-дослідницьких робіт, які затверджуються Кабінетом Міністрів.
ТЕО невеликих об’єктів фінансується за рахунок проектно-дослідних робіт у складі зведеного кошторису будови. Це, як пра­вило, виключає можливість проектування на конкурсних засадах. Тому попереднє ТЕО і ТЕО за умов України належать до інвестиційної фази й фінансуються інвестором.

Особливості оцінки інноваційних якостей інвестиційного проекту.

Показники ефективності операцій з інвестування у акції.

Звичайні акції не відносяться до цінних паперів з фіксованим прибутком. Тому ефективність операцій з акціями може бути спрогнозована лише умовно. Власник звичайних акцій наражається на більший ризик, ніж власник облігацій, позаяк ризик тут розуміють як невизначеність в отриманні майбутніх прибутків. Ефективність інвестицій в акції можна виразити відносною величиною, що може бути записана так:
де P1 — ціна придбання акції;
P0 — ціна продажу акції;
d — дивіденди, отримані під час володіння акцією.
Ціна акції визначається великим числом чинників, серед яких найістотнішими є очікуваний розмір виплат за дивідендами. До інших чинників можна віднести ступінь довіри до корпорації-емітента, перспективи її розвитку, рівень ринкового позичкового процента тощо.