Модуль 4. Фасилітація (8 год.)

Студенти повинні знати:

• особливості фасилітації та відмінності цього процесу від інших процедур примирення;

• структуру процесу фасилітації, основні методи його організації; вміти:

• проводити фасилітацію для досягнення поставленої мети;

• збирати групу, стимулювати групу до обміну поглядами, отримувати зворотній зв'язок;

• застосовувати необхідні методики для роботи з групою.

Питання теми:

Робота посередника з групою: роль фасилітатора, принципи його діяльності, забезпечення потреб групи та динаміки процесу у групі, основні завдання фасилітації роботи групи.

Структура процесу фасилітації, планування та підготовка. Фасилітація як відкритий та закритий процес, переваги та обмеження.

Уміння та навички проведення фасилітації: збирання групи; забезпечення умов для роботи; користування дошкою або фліпчартом і ведення записів; визначення та встановлення правил роботи; представлення та отримання зворотного зв'язку; формування та представлення питань різних видів і типів; взаємодія з людьми з "важкою поведінкою"; стимулювання членів групи до обміну поглядами, співробітництва, досягнення консенсусу.

Організація процесу фасилітації роботи групи: залучення групи до роботи; дослідження проблем групи, застосування "брейнстормінгу" (мозкової атаки); рефлексія життєвого досвіду у групі; здійснення виборів, визначення пріоритетів, застосування методик голосування; організація діалогу в групі; застосування моделі візуального бачення та розв'язання проблеми; виконання групою спільного завдання: аналіз спільного рішення, досягнення консенсусу, розв'язання конфлікту у групі.

Практичні заняття. Вправи:

• вправа "Мозковий штурм";

• вправа "Встановлення пріоритетів";

• вправа "Синектика";

• вправа "Рефлексія";

• вправа "Візуалізація проблеми";

• проведення діалогу у великій групі "Як будувати нашу громаду?"

Завдання до теми. Прочитати:

Стати нейтральним посередником (Матеріали тренінгу). Інститут менеджменту громадського сектору. - Львів, 2000, (переклад), с. 32-40.

Роджерс К. О груповой психотерапии. - М., 1993, с. 56-91.

Модуль 5. Медіація (10 год.) (Діяльність посередника у медіації).

Студенти повинні знати:

• особливості, умови проведення медіації, структура процесу;

• принципи діяльності посередника, способи поведінки на кожному етапі медіації;

• способи, прийоми, засоби регулювання переговорів між конфліктуючими сторонами.

вміти:

• проводити попередні зустрічі з конфліктуючими сторонами;

• складати угоду зі сторонами про організацію процесу медіації;

• дотримуватися правил, етичних норм, принципів діяльності посередника;

• керувати процесом переговорів конфліктуючих сторін;

• складати угоду про домовленість сторін.

Питання теми:

Роль, функції завдання посередника у медіації; принципи діяльності. Модель медіації - посередник/спостерігач, їх завдання, функції.

Структура процесу медіації, його основні етапи. Попередня зустріч з конфліктуючими сторонами. Відкриття процесу. Вербальна і невербальна поведінка посередника. Формулювання питань для регуляції процесу. Дії посередника на різних етапах розв'язання сторонами конфлікту. Складання угоди про домовленість сторін. Сепаратна зустріч. Етичні норми, стандарти проведення медіації, професійної діяльності медіатора. Угода про організацію медіації.

Практичні заняття. Тести:

• тест "Потенційний посередник".

Рольові ігри:

• рольова гра "Ув'язнені";

• рольова гра "Суперники";

• рольова гра "Посередництво" (мешканці будинку - громадська молодіжна організація);

• рольова гра "Посередництво" (студентки Галина і Катерина).

Завдання до теми. Прочитати:

Гірник А.М. Посередництво в трудових колективах. - К., 1998, с. 33-38. Конфликтология / Под ред. А.С.Кармина. - С.-Пб., 1999, с. 402-431.

Соснов В.А. Урегулирование й разрешение конфликтов: проблема посредничества в прикладной исследовательской практике Запада/ Психологический журнал, 1994. Т.15. №5-с. 130-141.

Модуль 6. Громада: конфліктів без насилля (2 год.)

Студенти повинні знати:

• ознаки громади, здатної розв'язувати конфлікти;

• принципи розбудови громади, що вирішує конфлікти; вміти:

• визначати рівень розвитку громади та обирати способи діяльності, дії для скерування громади до конструктивного розв'язання конфліктів (без насильства).

Питання теми:

Розбудова громади, здатної розв'язувати конфлікти, етапи цього процесу. Принципи розв'язування конфліктів у громаді (залучення-інклюзивність, відкритість. позитивна спрямованість, повага та довір'я). Запобігання конфліктам i втручання у розв'язання конфліктів у громаді

Практичні заняття. Вправи:

• ситуаційна вправа "Полювання на відьом";

• проведения мозкової атаки у малих трупах для обміну думками "Miй крок у громаді;

• організація дискусії "Як формувати громаду, здатну до розв'язання конфліктів".

Рольові ігри:

• рольова гра "Чи бути фабриці?"

Завдання до теми. Прочитати:

Конфликтология/ Под ред. А.С.Кармина. - С.-Пб., 1999, с. 143-163.

Розуміння розв'язання конфліктів у громаді (Семінар 1). Канадський інститут розв'язання конфліктів. - Львів, 2000 (переклад).

Завдання, що оцінюються

20% завдання до теми I. Визначити вид, структуру конфлікту, виписати карту конфлікту до описаної нижче ситуації.

Організація "Гарт" взяла на 4 місяці у туристичної фірми, що знаходиться в тому ж будинку, що i офіс організації, в оренду ксерокс. Організація готувалася до проведення конференції i необхідно було розмножити матеріали, програми тощо. На ксероксі працювали штатний працівник i двоє добровольців. Під час роботи на ксероксі добровольців, він зламався. Щоб його полагодити, необхідно заплатити 2000 у.о. Оскільки відповідальність за експлуатацію ксероксу нiс штатний працівник, голова організації вимагає, щоб він вніс половину цієї суми, а другу половину, заплатили добровольці, які, на думку голови, зламали ксерокс, бо полінувалися вивчити інструкцію з його експлуатації. Добровольці оплачувати ремонт ксероксу відмовляються, звинувачують голову організації, що взяли старий, "ледь живий ксерокс" i тепер їхнім коштом хоче його відновлювати. Штатний працівник також вносити свою частку грошей не збирається, оскільки не він, a добровольці зламали ксерокс. Один з головних його аргументів: не він, а голова відбирав добровольців в для роботи на Kcepoкci.

20%. Завдання до теми II.

1. Змоделювати, як могли б розвиватися події в конфлікті описаному в завданні до теми I, якби його учасники мали наступні стилі поведінки в конфлікті

Bapiaнт а:голова організації - конкуренція, штатний працівник - компроміс, доброволець I - компроміс, доброволець II - конкуренція;

Вapiaнт б: вci учасники конфлікту притримувались стилю конкуренції

Bapiaнт в: вci учасники конфлікту притримувались стилю співробітництва; Bapiaнт г:голова - компроміс,

штатний працівник - пристосування; добровольці - конкуренції.

60% 3 періодичної літератури, 3MI, безпосередніх контактів знайти, описати, проаналізувати конфлікт в громадській організації. Miж організаціями, або конфлікт з участю громадськості організації. Описати, як йшло вирішення конфлікту, або запропонувати процедуру примирення та описати можливу схему дій згідно цієї процедури.

Робота повинна містити детальний аналіз конфлікту, його карту, шляхи вирішення. Повинні бути вказані джерела інформації. Обсяг роботи 5-7 стор. друкованого тексту. Робота повинна бути подана за 2 тижні до заліку.

Завдання, що зроблені невчасно.

Студента, що пропустили заняття, повинні опрацювати матеріал теми самостійно. Якщо завдання не здано вчасно, викладач пропонує студенту додаткове завдання, допускається лише одне відтермінування для виконання завдання. Завдання, що виконане невчасно, не може бути оцінене балом, вищим ніж "В".

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ КУРСУ

"Відмінно":Визначається як "прекрасне виконання, демонстрація глибоких, ґрунтовних знань і розуміння суті матеріалу".

"Добре":Визначається як "явно вище середнього виконане завдання з добрим знанням суті матеріалу".

"Посереднє":Визначається як "посереднє виконання завдання з розумінням основного матеріалу".

"Задовільно":Визначається як "мінімально допустиме виконання завдання, в цілому недостатня підготовленість до сприймання наступних курсів".

"Незадовільно":Визначається як "неприйнятне виконання завдання, невідповідне до вимог курсу".

Питання на іспит

1. Сутність конфлікту, його структура, процес ескалації.

2. Види конфліктів та їх рівні.

3. Причини виникнення конфліктних ситуацій, їх своєрідність у громадських організаціях.

4. Теорії, що пояснюють сутність і причини виникнення конфліктів.

5. Сутність конфлікту з точки зору феномена "міметичного бажання".

6. Теорія козловідпущення (Рене Жірарда) і конфлікт.

7. Аналіз і картографія конфлікту.

8. Підходи до розв'язання конфлікту, стилі поведінки людини у конфліктних ситуаціях.

9. Насильство і благодіяння як протилежні процеси розв'язати конфлікту.

10. Сутність процесу примирення з точки зору теорій конфлікту.

11. Процедури примирення, міра та суб'єкти втручання у конфлікт.

12. Модель, етапи розв'язання конфлікту.

13. Переговори як спосіб вирішення конфліктів, види і стилі переговорів.

14. Проведення переговорів, особливості організації кожного етапу.

15. Уміння і навички ведення переговорів.

16. Особливості фасилітації роботи групи, значення цього процесу у системі процедур примирення.

17. Уміння діяльності посередника у фасилітації, структура цього процесу.

18. Моделі, методики організації процесу фасилітації.

19. Роль, функції, принципи діяльності посередника у медіації.

20. Структура процесу медіації, особливості діяльності посередника на кожному етапі.

21. Етика, майстерність поведінки медіатора у процесі примирення конфліктуючих сторін з урахуванням особливостей їх конфлікту.

22. Розв'язання конфліктів у громаді без насилля.

І. Природа конфлікт;

Модуль 1:

Плани занять

Текст лекції

Роздатковий матеріал

Про зірки

Вправи, ігри, тести

Мета модуля: Студенти повинні знати:

• що таке конфлікт, в чому полягають його причини, якими можуть бути наслідки;

• що конфлікт має певну структуру, рівні, види;

• що природу конфлікту можна визначити з точки зору відповідної теорії.

вміти:

• аналізувати конкретні конфлікти, складати карту "конфлікту, встановлювати позиції, побоювання, потреби, інтереси, цінності сторін.

Тема 1: Природа конфлікту

Мета:

• Сформувати загальні уявлення про конфлікт, уміння визначати наявність конфлікту, його структуру.

• Дати знання про сутність конфлікту, його конструктивні і деструктивні функції, природу.

• Виробити уміння визначати конфлікт за його складовими, аналізувати структуру і процес розвитку.

Поняття конфліктпоходить від латинського слова "conflictus", що означає зіткнення. Існує багато дефініцій цього терміну. Усі вони зводяться до розуміння конфлікту як зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах індивідів або групи людей, які пов'язані з гострими негативними емоціями, переживаннями. За суттю конфлікт означає суперечність, розбіжність, неузгодженість, боротьбу між думками, інтересами, бажаннями, позиціями людей тощо. Його протилежністю є злагода, єдність, згуртованість, мир.

Як поняття конфлікт застосовується і в переносних значеннях, і у багатьох випадках може не стосуватися взаємин між людьми. Часто можна почути вирази: конфлікт між ідеями, теоріями, видами живих організмів, технічними пристроями, комп'ютерними програмами. Таке явище відрізняється від конфлікту в людських взаєминах і досліджується тією наукою, яка вивчає відповідну сферу дійсності та ті суперечності, протиріччя, що виникають в цій галузі.

Як зазначалося, проблемами конфліктів у суспільстві, взаємодії між людьми займається конфліктологія. Саме ця наука розглядає конфлікт як явище людського життя, його загальні риси, а також поведінку людей, їхню взаємодію за умови розбіжності їх уявлень, інтересів. Якщо за конфліктом ідей, теорій, відкриттів стоять люди, їх боротьба, суперництво, тоді ці питання розглядає конфліктологія.

За природою конфлікт - це соціальне явище. Суспільство не може існувати і розвиватися без конфліктів. Взаємодія особистостей, що представляє сутність людського суспільства, завжди передбачає виникнення конфлікт як вияв суперечностей, розбіжності між соціальними групами, класами, ролями, державами тощо. Тому явище конфлікту можна розглядати з соціологічної точки зору саме у контексті аналізу суспільних взаємин. У цьому значенні конфлікт є чинник соціального розвитку, як позитивний (конструктивний), так і негативний (деструктивний) і виявляє соціальні протиріччя, цінності, інтереси, потреби, рівень розвитку суспільства.

З психологічної точки зору конфлікт є загострення міжособистісних стосунків, внутрішньоособистісних суперечностей, зіткнення особистісних вірувань, позицій, потреб різних індивідів, їхніх амбіцій. Психологічні аспекти конфлікту полягають у тому, що кожна людина є своєрідна та унікальна за природою, має власну систему цінностей, а тому виявляє особистісне ставлення до будь-якої ситуації, зокрема конфліктної, керуючись власними поглядами, установками, життєвим досвідом. У конфлікті поведінка кожної особистості також є індивідуальною і виражається у характері її реакції на ситуацію, здатності приймати конкретні рішення, способи дій, готовності шукати шляхи позитивного вирішення конфлікту.

Отже, з будь-якої точки зору за сутністю конфлікт є зіткнення двох сторін (осіб, груп), серйозна розбіжність, що викликає напругу в ситуації, взаєминах. Напруга виникає тому, що зіштовхуються позиції партнерів, під загрозою опиняються їхні інтереси, конкретна ситуація оцінюється кожною стороною по-різному, через призму власного бачення, особистих переконань тощо. Визначальною ознакою конфлікту є те, що він завжди супроводжується негативними емоціями різного вияву та інтенсивності. Усі знають, що коли людина свариться або її ображають, не задовольняють її бажання, у неї виникає стан обурення, гніву, незадоволення тощо. Ці неприємні емоції спричинюють і підсилюють напругу, яка завжди існує у конфлікті.

Для того, щоб виявити ставлення учасників семінару, слухачів курсу з конфліктології до конфлікту, можна запропонувати їм виконати таке завдання: згадати конфліктну ситуацію, яка трапилася з кожним, і на листку паперу намалювати емоції, які він чи вона тоді пережили або зазвичай відчувають під час конфлікту.

Малюнки, виконані слухачами, вивішуються на дошці або фліпчарті. Кожний може підійти і ознайомитися з ними. У загальному колі бажано обговорити з присутніми їхнє ставлення до конфлікту, емоції, які вони відчувають при цьому. За бажанням слухачі можуть дати коментар щодо власного малюнку.

У підсумку доцільно засвідчити, що емоції та поведінка людини у конфлікті можуть мати зовнішній і внутрішній вияв: зовнішній - вербальна і невербальна реакція особистості на ситуацію, що виражається у словесному спілкуванні (образах, звинуваченнях, або захисних, замаскованих висловлюваннях), жестикуляції, виразі обличчя, інтонації; внутрішній - стан, почуття, які переживає людина (злоби, гніву, образи, провини, болю, дискомфорту). Іноді зовнішня поведінка людини та її внутрішній стан можуть не співпадати. Наприклад, деякі люди у конфліктній ситуації поводяться дуже стримано, не виявляючи ніяких емоцій, або припиняють спілкуватися з партнером, хоча внутрішньо відчувають дискомфорт, сильну біль, розчарування, навіть гнів. Своєрідність зовнішньої поведінки та внутрішньої реакції людей на конфлікт значною мірою обумовлені їхніми психологічними особливостями, життєвим досвідом або реакціями, набутими у минулих конфліктних ситуаціях.

Значна кількість людей вважає, що конфлікт - негативне явище, тому що він завжди породжує чвари, агресію, ворожість і найгірше - війну. Тому багато з них намагаються уникати конфліктів або не помічати їх. Бувають випадки, коли між індивідами існує ворожнеча, непорозуміння, загострення взаємин, але вони намагаються приховувати і не визнавати, що між ними існує конфлікт. Якщо навіть людина ігнорує конфлікт, уникнути його вона не може. Він буде розвиватися, ускладнюючи життя, працю людей, їхню міжособистісну взаємодію. Наслідки конфлікту також зростають і набувають негативного значення. Небезпека полягає у тому, що один конфлікт, якщо його не вирішувати, викликає наступні, і кількість людей, які залучаються до одного конфлікту або до інших, поступово зростає. Конфлікт може охоплювати групи, колективи, народи, держави тощо і стає загрозою для миру, злагоди між людьми.

Постає питання, чи конфлікт виконує тільки негативну функцію, чи може він бути позитивним, тобто сприяти становленню колективу, гуманних міжособистісних стосунків у громаді, розвитку професійної діяльності особистості, різноманітних сфер виробництва?

Відповідь на це питання спроможні дати учасники семінару, слухачі курсу, їм пропонується завдання: визначити позитивні та негативні риси конфлікту.

Для виконання завдання учасників ділять на чотири групи: дві групи (кожна окремо) на аркушах паперу записують негативні риси, дві інші групи - позитивні. На роботу відводиться 15-20 хв. Порядок обговорення виконаної роботи наступний:

1) кожна група по порядку зачитує у загальному колі визначені нею риси конфлікту, викладач (тренер) записує їх на фліпчарті в окремі колонки;

2) спочатку записуються негативні риси, потім - позитивні (з методичної точки зору у процесі розгляду проблеми бажано аналізувати спочатку негативні ознаки явища, а потім позитивні з метою вироблення у особистості позитивної установки на розв'язання проблеми);

3) негативні риси записують в окрему колонку, позитивні - в іншу, яка розміщується паралельно до попередньої;

4) тренер разом з учасниками обирає з двох колонок риси, які є подібні за змістом, але протилежні за значенням, наголошуючи на думці, що конфлікт у розвитку одночасно може бути позитивним і негативним.

Виконання цього завдання дає можливість групі висловити узагальнюючі судження. Процес життя людини, розвитку суспільства, соціальної взаємодії індивідів неможливий без конфліктів. Конфлікти - це норма, пульс життя. Адже будь-який рух, процес, розвиток закономірно не відбувається без суперечок, подолання яких забезпечує динаміку, просування вперед. 1 навпаки, ігнорування протиріч, колізій, відсутність пошуку шляхів їхнього вирішення спричинює застій, регрес або зупинку у загальному потоці розвитку. Тому конфлікт може бути руйнівною, деструктивною і творчою, конструктивною силою. Це явище можна порівняти з процесом тертя, яке, чим сильніше, тим більшу напругу викликає як наслідок виділення значної енергії. Ця енергія може бути використана з метою знищення або перетворення в інший вид як джерело підтримки різних процесів. Так само конфлікт,

якщо він регулюється, скеровується на позитивний результат (на благо суспільству, людям), здатний удосконалювати діяльність підприємств, установ, організацій, покращувати міжособистісні стосунки в колективі, громаді, рівень спілкування, відкривати нові перспективи розвитку особистості, групи, спільноти. Деякі керівники у сфері бізнесу, виробництва навмисно створюють умови для зіткнення і суперечки протилежних поглядів, інтересів, пропозицій, теорій для того, щоб народжувалися нові ідеї, творчі підходи, нестандартні розв'язки проблеми. Загалом негативні функції конфлікту полягаютьу:

• погіршенні соціально-психологічної атмосфери у громаді - відсутності поваги між працівниками, появі негативних емоцій, посиленні директивних методів управління, зростанні плинності кадрів, зниженні ефективності діяльності організацій;

• посиленні конкуренції, ворожості у громаді, відсутності толерантності і взаєморозуміння між діячами, працівниками, зниженні рівня співробітництва і міжособистісної взаємодії;

• збільшенні кількості конфліктів між окремими індивідами, їхньому переростанні у загальний серйозний конфлікт, учасниками якого стають усі працівники організації;

• гальмуванні розвитку творчих ідей, нестереотипних способів вирішення проблем, пошуку нових сфер діяльності;

• застосуванні членами громади будь-яких засобів для задоволення власних потреб без урахування інтересів організації, її працівників, прагненні до власної перемоги у конфліктній ситуації шляхом поразки партнерів або інших груп;

• зниженні активності особи, її ініціативи у діяльності громади, небажанні брати на себе відповідальність у розв'язанні конфліктів; пристосуванні індивідів до обставин, їхній відмові від власних інтересів, позицій;

• значних матеріальних і емоційних витратах, необхідних для вирішення конфлікту.

Основними позитивними функціями конфліктує:

• допомагає громаді, організації внести корективи та зміни у свої функції, діяльність, піднятися на вищий рівень розвитку;

• як керівник, так і працівники мають змогу винести позитивні уроки з конфлікту стосовно власного ставлення до професійної, суспільно- громадської діяльності, своєї поведінки саме у конфліктній ситуації;

• сприяє об'єднанню організації, установи у єдину громаду, де панує повага та довіра до кожної особистості, її думки, спонукає особистість позбутися конформності, пристосування у будь-якій ситуації, зокрема конфліктній, відстоювати власні інтереси, не ігноруючи інших;

• стимулює кожну людину до саморозвитку, усвідомлення власної відповідальності за професійну діяльність, розвиток громади, розв'язання конфліктів, осмислення власної значущості як особистості, представника громади;

• допомагає відкрити нові можливості діяльності організації, перспективи її розвитку, нові способи, форми роботи;

• виявляє приховані інтереси індивідів, бар'єри у спілкуванні і взаємодії представників громади, причини напруги і дискомфорту у колективі, допомагає зрозуміти, хто є хто;

• у конфлікті людина набуває позитивний досвід його вирішення, переконується у необхідності дбати не тільки про власну перемогу у конфліктній ситуації, але й про виграш, задоволення потреб іншої сторони;

• набутий досвід розв'язання конфліктів вчить особистість не конфліктувати, шукати винуватців, причини конфронтації, а виробляти, обирати шляхи, способи урегулювання сутичок, примирення.

Отже, конфлікт є неминуче явище в житті людини. Але недоцільно його сприймати як загрозу чи небезпеку. Людина здатна позитивно використати конфлікт і запобігти шкоді, яку він може принести людям, суспільству. А для цього необхідно знати і вміти, як зупинити перетворення ситуації в конфлікт або як зберегти добрі взаємини з людьми у конфлікті; як поводити себе у конфлікті і скеровувати його на позитивне вирішення; як розв'язати конфлікт з найменшими втратами для себе і партнерів і досягнути разом з ними перемогу.

Для конструктивного розв'язання конфлікту важливо знати його своєрідні особливості. Знання цих особливостей допоможе кожному скласти правила, які б скеровували поведінку людини у конфлікті, були підказкою у виборі конкретних дій. Серед основних специфічних особливостей конфлікту виокремимо наступні.

Конфлікт "створюють" люди.

Вони є його сторони, учасники. Тому конфлікт є соціальне, суспільне явище. Насамперед, люди діють у ньому як соціальні істоти. Вони є представниками суспільства і відповідного соціального середовища. За ними завжди стоять інтереси держави, етнічної спільноти, політичні, релігійні інтереси тощо. У поведінці людини, зокрема у конфлікті, виявляються її належність до конкретної соціальної, професійної, вікової групи, епохи, особливості її соціального статусу, соціальної ролі, яку вона в конфліктній ситуації виконує. Отож, зазначені особливості можуть бути і причинами зіткнення, суперництва між Людьми, і чинниками, які зумовлюють, впливають на розвиток конфлікту. Окрім цього кожна конфліктуюча сторона має власні, приватні інтереси, особистісні потреби; як людина визначається загальними та індивідуальними психологічними особливостями, що пояснюють її поведінку у конфлікті. З однієї сторони, усі люди нібито діють подібно як кожна жива істота, оскільки спрацьовує інстинкт самозбереження. З другої - у кожної особи у процесі розвитку виробляється свій спосіб реакції на сутичку та поведінки у конфліктній ситуації, що можна віднести до певного типу. Але у людини виявляються також специфічні, своєрідні особливості, що відрізняють її поведінку у конфлікті від інших.

Слід також зазначити, що будь-який конфлікт між людьми веде до суспільних, соціальних змін.