Види нагляду за додержанням прав і свобод громадян

Суть і завдання нагляду за додержанням прав і свобод громадян

Суть нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів в Україні полягає у здійсненні Генеральним прокурором і підлеглими йому прокурорськими працівниками, від імені держа­ви, на всій її території, специфічної діяльності, скерованої на ви­вчення ними інформації про порушення законів, в отриманні ними та аналізі різноманітних матеріалів, статистичних даних про роботу піднаглядних об'єктів, які можуть містити відомості, що вказують на необхідність у проведенні перевірок своїми силами або із залу­ченням контролюючих органів, в оцінюванні правових актів із позиції відповідності їх законам, а також у застосуванні заходів про­курорського реагування з метою усунення виявлених порушень, скасування незаконних рішень і притягнення винних до встановле­ної законодавством юридичної відповідальності,

ЗАВДАННЯ цього виду прокурорсько-наглядової діяльності по­лягає в тому, щоб за допомогою повноважень прокурора досягнути:

— чіткого й неухильного виконання законів піднаглядними органами і установами та їх посадовими особами;

— скасування актів і припинення діяльності, які суперечать законам і підзаконним нормативним актам.

Предмет і межі нагляду за додержанням прав і свобод громадян

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів є:

1. Відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємс­твами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законам.

2. Додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їхніх честі й гідності, якщо законом не передбачено ін­шого порядку захисту цих прав.

3. Додержання законів щодо економічних, міжнаціональних відносин; охорони навколишнього середовища; митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Під час здійснення нагляду за загальним виконанням законів прокурорським працівникам слід правильно визначати межі засто­сування своїх повноважень, тобто межі нагляду. Це актуально, з одного боку, тому, що не залишаються без реагування виявлені по­рушення закону, а з іншого — відсутнє втручання в оперативно-гос­подарську діяльність відповідних суб'єктів господарювання і не підміняються контролюючі органи.

Критерієм, що обумовлює межі нагляду, слугує правило: там, де діє закон, повинен «спрацьовувати» нагляд. Зрозуміло, як­що прокурор виявить факти, які свідчать про порушення встанов­леного правопорядку винятково у сфері господарювання, він не має права на бездіяльність. У таких випадках, виконуючи названу вище вимогу не втручатися в господарську діяльність, він скеро­вує свою інформацію у відповідні контролюючі або інші державні органи, щоби вони, використовуючи свої повноваження, усували ці порушення. З цього приводу в ч. 2 ст. 19 Закону міститься чітка вказівка, згідно з якою «...Прокуратура не підміняє органи відом­чого управління та контролю, не втручається у господарську ді­яльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законо­давству».

Закон спеціально підкреслює, що перевірки виконання законів проводяться за заявами та іншими повідомленнями про по­рушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також із власної ініціативи прокурора.

Достатніми підставами для здійснення прокурорської перевірки можна вважати інформацію про цілісний факт порушення закону, чи про окремі ознаки такого порушення, або юридичні наслідки ра­ніше виконаної перевірки, або відповідні просторово-часові тен­денції — закономірності в діяльності тих чи інших піднаглядних об'єктів і суб'єктів.

Повноваження прокурора під час здійснення нагляду за додержанням прав і свобод громадян.

Прокурор має право:

1. Безперешкодно, за посвідченням, що підтверджує обіймань посаду, входити до приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування; об'єднань громадян; підприємств; уста­нов; організацій, незалежно від форм власності, підпорядкованості чи належності; до військових частин; установ без особливих пере­пусток, де такі запроваджено. Мати доступ до документів і матеріа­лів, необхідних для проведення перевірки, зокрема за письмовою вимогою, й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію; письмово вимагати подання в про­куратуру для перевірки зазначених документів і матеріалів, видання необхідних довідок, зокрема щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних із пе­ревіркою.

2. Вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти й документи, одержувати інформацію про стан законності й заходи щодо її забезпечення.

3. Вимагати від керівників і колегіальних органів проведення пе­ревірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних під­приємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також надання спеціалістів для проведення пере­вірок відомчих і позавідомчих експертиз.

4. Викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

У разі виявлення порушень закону прокурор або його заступник, у межах своєї компетенції, мають право:

1. Опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.

2. Вносити подання або протест на рішення місцевих рад, залеж­но від характеру порушень.

3. Порушувати в установленому законом порядку кримінальні справи, дисциплінарне провадження або провадження про адмі­ністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд гро­мадських організацій.

4. Давати приписи про усунення очевидних порушень закону.

5. Вносити подання до державних органів, громадських органі­зацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли.

6. Звертатися до суду або господарського суду з заявами про за­хист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підпри­ємств та інших юридичних осіб.

Види нагляду за додержанням прав і свобод громадян

Згідно із Законом та виданими наказами Генерального прокурора основними є напрями нагля­ду за додержанням таких законів:

1. Законів про недоторканність особи; соціально-економічних, політичніих, особистих прав і свобод громадян, військовослужбов­ців і членів їхніх сімей; прав та інтересів соціальних груп, які потре­бують державної допомоги і захисту.

2. Законів, що регламентують діяльність партій і громадських об'єднань; засобів масової інформації; порядку проведення рефе­рендумів, виборів, мітингів, зборів, вуличних походів, страйків, де­монстрацій тощо.

3. Законодавства про порядок розгляду скарг, особливо з питань виплати заробітної платні, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат; охорони праці, здоров'я, освіти, житлових прав і захисту споживачів; життя і здоров'я військовослужбовців.

4. Законодавства про міжнаціональні, міжконфесійні відносини та міграцію.

5. Законів про державну службу, зокрема щодо обмежень занят­тя підприємницькою діяльністю.

6. Законодавства про адміністративні правопорушення.

7. Законів, спрямованих на реалізацію економічної реформи і розвиток ринкових відносин, зокрема: про оподаткування, зовніш­ньоекономічну, банківську, кредитно-фінансову, інвестиційну діяльність, ціноутворення, аграрну реформу тощо, а також законодавства про державний бюджет.

8. Законодавства про власність, а також законодавства щодо за­безпечення збереження, використання озброєння, бойової техніки, боєприпасів та військового майна.

9. Законів про приватизацію державного майна, зокрема щодо законності роздержавлення майна, використання коштів і визнан­ня в судовому порядку недійсними договорів відчуження об'єктів державної власності.

10. Природоохоронного законодавства.

11. Законодавства про транспорт, зокрема про безпеку руху за­лізничного, водного, авіаційного транспорту, збереження вантажів, рухомого складу та суден тощо.