Визначення фактичного числа автобусів і розподіл їх по змінах

Визначення фактичного числа автобусів і розподіл їх по змінах

Метою вибору раціональних режимів праці водіїв є ув’язка потрібного по годинах доби числа автобусів на маршруті з допустимими режимами праці водіїв із врахуванням обмежень, встановлених трудовим законодавством. Рішення даної задачі необхідне, коли на маршруті працює понад сім автобусів і аналіз організації режимів праці водіїв простим перебором варіантів ускладнений. Допустимим варіантам режимів праці водіїв автобусів відповідають одно-, двох- і тризмінні виходи з підсумовуваною тривалістю робочого дня, обмеженнями на тривалість і час початку і закінчення обідніх і внутрішньозмінних перерв, встановленими Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв.

Вихід - одиниця рухомого складу, для якої розкладом руху передбачена робота на лінії в даний день. У різні періоди роботи може забезпечуватися різними автобусами і водіями.

До складу робочого часу водія включається:

  - час керування автобусом; 

  - короткочасний відпочинок в дорозі та в кінцевих пунктах;

  - час на виконання підготовчо-заключних робіт перед виїздом на лінію і після повернення з лінії (0,3 год.);

  - проведення медичного огляду водія перед виїздом на лінію і післяповернення з лінії;

  - простої на лінії не по провині водія і проведення робіт по усуненню несправностей, що виникли на лінії.

Рис. 3. Основні види режимів роботи водіїв автобусів:

а - однозмінні; б - двозмінні (утворюються комбінацією різних однозмінних режимів); в - тризмінні (утворюються аналогічно двозмінним; застосовуються обмежено при необхідності в роботі змін великої тривалості);

 - початок роботи;  - кінець роботи;  - перезмінка водіїв;  - обідня перерва водія;  - внутрізмінна перерва (розрив);  - короткочасна перерва на відпочинок водія без обідньої перерви.

Тижнева тривалість робочого часу водіїв повинна бути не більше 40 год. При п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями тривалість щоденної роботи повинна бути не більше 8 год. і не більше 7 год. - при шести робочих днях.

Звичайний робочий час водія автобуса кратний часу рейсу і не відповідає вказаній тривалості, зважаючи на що застосовують підсумовуваний облік робочого часу за певний період (зазвичай 1 місяць). При підсумовуваному обліку тривалість щоденної роботи (зміни) водія встановлюється не більше 10 год., зокрема час управління автобусом - не більше 9 год. При підсумовуваному обліку робочого часу не більше двох разів в тиждень щоденна тривалість управління автомобілем може бути збільшена до 10 год. При цьому сумарна тривалість управління автомобілем за два тижні підряд не повинна перевищувати 90 год.

Водіям автобусів на регулярних маршрутах всіх видів сполучення, окрім міжнародного, може встановлюватися робочий день з розділенням зміни на дві частини (розривний графік) при дотриманні наступних умов: розрив зміни проводиться не пізніше 4 год. після початку роботи; тривалість перерви повинна складати не менше 2 год.без врахування часу для відпочинку і харчування. Час перерви між; двома частинами зміни в робочий час не входить.

Водіям надаються перерви протягом зміни для відпочинку і харчування, щоденний відпочинок, щотижневий відпочинок. Водії користуються правом на відпочинок в святкові дні, на щорічну оплачувану відпустку і додаткові відпустки в порядку, встановленому законодавством.

Перерва для відпочинку і харчування повинна бути не більше 2 год. і надаватися не пізніше ніж через 4 год. після початку роботи. При тривалості зміни більше 8 год.водієві надають дві перерви для відпочинку і харчування загальною тривалістю не більше 2 год. Перерви в керуванні автомобілем для короткочасного відпочинку надають водієві після закінчення рейсів з вказівкою їх тривалості в завданні (розкладі). Час короткочасних перерв не може бути скорочений. Склад і тривалість підготовчо-заключних робіт, що включаються в підготовчо-заключний час, а також; час проведення медичного огляду водія встановлюються працедавцем за узгодженням з відповідним профспілковим органом або водієм.

Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку разом з часом перерви для відпочинку і харчування повинна бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в передуючий відпочинку робочий день (зміну). Щотижневий безперервний відпочинок повинен безпосередньо передувати або слідувати за щоденним відпочинком, при цьому сумарна тривалість часу відпочинку разом з часом перерви для відпочинку і харчування в попередній день повинна складати не менше 42 год. При підсумовуваному обліку робочого часу щотижневі дні відпочинку встановлюються в різні дні тижня згідно графіків змінності, при цьому число днів щотижневого відпочинку в поточному місяці повинно бути не менше числа повних тижнів цього місяця. При підсумовуваному обліку робочого часу робочих змін тривалістю понад 10 год. тривалість щотижневого відпочинку може бути скорочена, але не менше ніж; до 29 год. В середньому за обліковий період тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою 42 год.

У святкові дні допускається робота водіїв, якщо ці дні передбачені графіками змінності як робочі, у випадках, пов’язаних з необхідністю обслуговування населення. При підсумовуваному обліку робочого часу робота в святкові дні по графіку включається в норму робочого часу облікового періоду.

Рис. 4. Потреба в автобусах на маршруті по годинах доби:

А- число автобусів, од.;

Початковими даними для розрахунків раціональних режимів роботи водіїв міських автобусів служать: необхідне число автобусів для роботи на маршруті по годинах доби; середня тривалість робочої зміни водія Т_зм, рекомендований (середній) час обідньої перерви Т_обід; допустимий інтервал часу внутрішньозмінної перерви Т^пер_min і Т^пер_max. Додатково враховують час на перезмінку водіїв на лінії, якщо він перевищує 15 хв. Наприклад, нехай Т_зм = 8 год.; Т_обід = 1 год; Т^пер_min = 2 год. і Т^пер_max. = 6 год. Тривалість обідньої перерви знаходиться в межах 0,5 ... 1,0 год. Якщо тривалість зміни менша 6 год, то замість обідньої перерви може надаватися короткочасна перерва для відпочинку тривалістю до 20 хв. При тривалості зміни понад 8 год можуть надаватися дві обідні перерви. Передбачають час на перезмінку на лінії не менше 5 хв.

Ефективним методом раціоналізації режимів роботи водіїв є графоаналітичний розрахунок, успішно використовуваний в ряді міст України і за кордоном. Використання даного методу передбачене Методичними рекомендаціями по складанню розкладів руху автобусів на міських маршрутах.

Основою для графоаналітичного розрахунку служить потреба в автобусах на маршруті погодинах доби (рис. 4). Рекомендується для практичного використання виготовити з жорсткого матеріалу планшет, розграфлений горизонтальними і вертикальними лініями. У такому разі епюра потреби в автобусах може бути виконана у вигляді мозаїки, що викладається кольоровими квадратами відповідно до зміни числа автобусів по годинах доби. На першому етапі визначають необхідне число автомобіле-годин роботи на лінії і змінність роботи водіїв.

Число автомобіле-годин роботи чисельно дорівнює площі фігури, утвореної епюрою потреби в автобусах (число квадратів при використанні планшета). На рис. 4 число автомобіле-годин АГ =509 год. Загальне число робочих змін, що відпрацьовуються водіями за день на маршруті, визначається за формулою:

,

де Т₀- час на виконання нульових рейсів за день, год.;

А_max - максимальне число автобусів на маршруті під час піків, од.

Число виходів автобусів з різною змінністю (табл. 7) визначають за коефіцієнтом виходу - К_вих = ЗМ – 2×А_max.

Таблиця 7

Необхідне число виходів автобусів різної змінності, од.

На другому етапі визначають раціональний час надання водіям обідніх і внутрішньозмінних перерв.

Дотримують наступні вимоги: обідні перерви надають після закінчення періодів «пік»; зона надання обідніх перерв, заштрихована на рис. 4, графічно додається до відповідних місць епюри потреби в автобусах так, щоб максимально усунути ступінчастий характер отриманої фігури; тривалість обідніх перерв в першу і другу зміну (після ранкових і вечірніх годин пік відповідно) рівна числу автобусів, що працюють в дану зміну без внутрішньозмінних перерв, діленому на тривалість обідньої перерви; водіям, що працюють на виходах з внутрішньозмінними перервами, окрема обідня перерва не надається (обід під час внутрішньозмінної перерви).

У прикладі число виходів автобусів без внутрішньозмінної перерви визначається положенням горизонтальної лінії А = 7 (див.рис. 4). Цю лінію проводять з урахуванням того, що нижче неї розташовані автомобіле-години роботи двозмінних виходів автобусів, а вище - однозмінних, у тому числі і з внутрішньозмінними перервами в роботі. Число таких виходів раніше встановлене за даними табл. 6. Для 7-го виходу тривалість внутрішньозмінного відстою виявилася менш лімітованою, у зв’язку з чим до автомобіле-годин роботи на лінії додано час, графічно зображений квадратами із знаком «+». Оскільки час Т_обід = 1 год, сумарний час обідніх перерв повинен складати для кожної зміни 7 год (з розрахунку на сім двозмінних виходів на лінію), що показано на даному рисунку.

Частина часу (на рис. 4 виділена подвійним штрихуванням), що залишилася в міжпіковий період, є сумарним часом внутрішньозмінних перерв вроботі.Діаграма на рис. 5 побудована з врахуванням часу обідніх перерв. Колонка чисел в правій частині цієї діаграми показує відмінності тривалості роботи різних однотипних виходів.

Рис. 5. Діаграма графоаналітичного розрахунку потреби в автобусах:

Третій етап має на меті вирівнювання тривалості роботи автобусів по різних виходах.

Це необхідно внаслідок істотної відмінності тривалості роботи по однотипних виходах. Вирівнювання проводять, по можливості не додаючи автомобіле-години роботи на лінії понад визначений діаграмою, отриманою на другому етапі. Для цього використовують метод вертикального переміщення одиничних елементів діаграми – автомобіле-годин роботи автобусів, імітованих квадратами. Допустимі будь-які вертикальні переміщення окремих автомобілегодин - квадратів діаграми, або їх зв’язаних блоків за умови виключення в геометричній фігурі діаграми розривів (незаповнених місць), що утворюються в результаті таких переміщень. На рис. 5 стрілками показані варіанти переміщень. Недопустимі ніякі горизонтальні переміщення. Критерієм якості вирівнювання є рівність тривалості роботи на лінії однотипних виходів. В результаті виконаних переміщень отримують діаграму, показану на рис. 6.

При вирівнюванні може виникнути ситуація, коли доцільно передбачити групу виходів або один вихід з укороченим режимом роботи автобусів в одній із змін.

Четвертий етап - призначення часу обідньої перерви для конкретних виходів і остаточне уточнення режиму роботи водіїв.

Це роблять тому, що час обідніх перерв був раніше врахований в розрахунках сумарно, безвідносно до конкретного виходу. Тому треба для кожного виходу встановити раціональний час початку і закінчення обідньої перерви, вибираючи останній з раніше призначеної зони (заштрихована на рис. 4). Вибравши час обідньої перерви, позначають його на відповідному виході і виключають відповідний елемент з подальшого розгляду в зоні часу обідніх перерв.

Рис. 6. Результатграфоаналітичногорозрахунку:

П - обідня перерва; V–перезміна бригад водіїв; К – підмінні автобуси, які замінюють тих, що знаходяться на обідній перерві

Ціопераціїівідповідніїмпобудовинадіаграмівиконуютьзурахуваннямобмеженьнаможливутривалістьзмін (розмежувавшивиходиназміни) іначаспочаткуізакінченняобідньоїперервиводія.

По однозмінних виходах раніше сумарно врахований час внутрішньо-змінних перерв вроботі розподіляється аналогічно.

При виконанні графічних побудов можливо в короткий термін порівняти різні варіанти рішення задачі.

Результатом графоаналітичного розрахунку є заповнення форми, в якій приводять номери і типи виходів по змінності, номери змін кожного з виходів з вказівкою часу початку і закінчення роботи, часу надання обідніх і внутрішньозмінних перерв в роботі.