Конституційні засади судочинства. Здійснення правосуддя у формах конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства.

Розглядаючи принципи судочинства, слід зауважити, що у фізичному сенсі принцип - це теоретичне узагальнення найбільш головного, загального, типового, що виражає сутність того чи іншого явища.

З самого сенсу терміну «принцип» випливає, що принципом правосуддя може бути не кожне положення, в якійсь мірі відображає його сутність, а лише ті з них, які визначають Виходячи з викладеного, можна таким чином визначити принципи судочинства. Принципи судочинства - це головні, загальні положення, виражені в законі і характеризують найбільш важливі сторони організації та діяльності судових органів.

Принципи правосуддя діляться на організаційні і процесуальні (функціональні).

Організаційні принципи визначають найбільш важливі положення, що лежать в основі будови системи судів загальної юрисдикції, її окремих ланок і взаємозв'язок між ними.

Процесуальні (функціональні) - характеризують основні положення діяльності судових органів по вирішенню кримінальних і цивільних справ.

Ці дві групи принципів органічно пов'язані між собою. Демократичні засади організації судів покликані забезпечити найбільш ефективну їх діяльність по боротьбі з правопорушеннями. Процесуальні принципи правосуддя безпосередньо випливають із основ пристрою судових органів і є як би їх продовженням, реалізацією в процесі діяльності.

До основних принципів судочинства відносяться:

Законність.

Здійснення правосуддя тільки судом.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону.

Забезпечення доведеності вини.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Забезпечення обвинуваченому права на захист.

Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Обов'язковість рішень суду.

Конституційно-правовий статус суддів.

Вимоги до професійного судді, порядок захисту професійних інтересів суддів, умови і порядок забезпечення їх соціального захисту визначається Законом «Про судоустрій України» та Законом «Про статус суддів». При відборі кандидатів на посаду судді забезпечується рівність їхніх прав. Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду та суддів, які призначаються на посаду судді вперше (ч. 4 ст 126 Конституції України). Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Всі інші судді безстроково обираються Верховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду України, голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Глава Верховного Суду України, як уже зазначалося, обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду в порядку, встановленому законом (ст. 128 Конституції України). Судді, призначеному на посаду, видається посвідчення встановленого зразка.

Згідно з Конституцією України, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; уявлення суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі його смерті (ст. 126 Конституції України).

Для того щоб суддя міг неупереджено вирішувати справи, він повинен мати відповідні гарантії своєї діяльності. Гарантії самостійності та незалежності суддів забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваність суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, таємницею постановлення судового рішення; забороною будь-яким суб'єктам права втручатися у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду або судді; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів; належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту (п. 7 ст. 14 Закону).

Принципове значення має положення в якому йдеться про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів. До найбільш істотних гарантіям незалежності суддів належить їх недоторканність, яка гарантується Конституцією України, Законом України «Про статус суддів» та іншими законами, в яких робиться наголос на тому, що на народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних із здійсненням правосуддя, поширюються гарантії недоторканності суддів. Це дає їм можливість неупереджено виконувати суддівські обов'язки. Народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді. Згідно з п. 1 ст. 72 Закону «Про судоустрій України», народні засідателі при вирішенні всіх питань, пов'язаних з розглядом справи і постановою судового рішення, мають такі ж права, як і професійний суддя. Їм, як і присяжним, на час виконання обов'язків у суді виплачується допомога, виходячи з розміру їх середньомісячного заробітку чи пенсії, але не менше, ніж посадовий оклад судді відповідного суду. Їм також відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Звільнення народного засідателя чи присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді, а також з мотивів виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного визнаються грубими порушеннями законодавства про працю і тягне за собою відповідальність винних осіб, передбачену законом. Закріплений у Конституції України та законах правовий статус професійного судді відповідного рівня і спеціалізації дає їм можливість ефективно реалізовувати свої функції.