Адміністративно-територіальний устрій України та порядок вирішення питань територіального поділу.

Інститут адміністративно-територіального устрою нашої держави знайшов своє нормативне закріплення в ст. 133 Конституції України. Без перебільшення його слід вважати одним з найбільш важливих політико-правових інститутів держави, оскільки він безпосередньо зачіпає суттєвих інтересів населення країни.

Адміністративно-територіальний устрій України набув завершеного вигляду в процесі розвитку держави. Однак він уже не в повній мірі відповідає політичним і соціально-економічним реаліям, які склалися в Україні, оскільки в основному, був створений ще в 1930-х роках. На цьому ж етапі розвитку відбуваються значні зміни, які стосуються майже всіх сторін державного і суспільного життя. Це і впровадження в економіку країни ринкових механізмів і загострення політичних процесів, і багато іншого.

Термін «адміністративно-територіальний устрій» можна ототожнювати з поняттям «територіальна організація держави», яке означає побудовану за територіальним принципам державну організацію суспільства і передбачає, передусім, поділ території держави на виборчі, військові округи, адміністративно-територіальні одиниці і т.д. Поряд з поняттям «адміністративно-територіальний устрій» вживається термін «адміністративно-територіальний поділ», хоча ці поняття не є синонімами, так як другий означає процес поділу території держави на адміністративно-територіальні одиниці, а поняття «адміністративно-територіальний устрій» органічно з'єднує два елемента державності: територіальний поділ і систему державних органів. Таким чином, адміністративно-територіальний устрій слід визначати як обумовлене завданнями і функціями держави і проведений з урахуванням природно-історичних, економічних, національних та інших особливостей поділ території держави на окремі частини, згідно з яким будується система місцевого самоврядування, інших державних і недержавних органів у цілях забезпечення їх практичної діяльності.

Згідно зі ст. 133 Конституції України, в систему адміністративно-територіального устрою держави входять: Автономна республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. У перелік адміністративно-територіальних одиниць в Конституції не називаються сільські та селищні ради. Вони збереглися і в силу своєї виняткової необхідності мають бути збережені в майбутньому. Стаття 133 Конституції у зв'язку з цим вимагає відповідних змін.

Система адміністративно-територіального поділу України побудована на базі координації та субординації, створення структурних рівнів (ланок). Для сучасної системи адміністративно-територіального устрою України характерні три структурні рівні: вища ланка - Автономна республіка Крим, область, міста зі спеціальним статусом - Київ і Севастополь ); середня ланка - район, місто обласного підпорядкування; низова ланка - місто районного підпорядкування, селище (селище міського типу), село, сільрада, селищна рада.

Вперше в Україні області були створені в 1932 році. Перелік областей та міст, що мають спеціальний статус, міститься в Конституції України (ч. 2 ст. 133). До складу України входять Автономна республіка Крим та 24 області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська область, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська, міста Київ та Севастополь. Території областей поділяються на райони. На території області розташовуються міста, які підпорядковуються безпосередньо обласним органам. Звичайно, області іменуються за назвою обласного центру (винятком є ​​Закарпатська та Волинська область).

В системі адміністративно-територіального устрою найбільшими одиницями є Автономна республіка Крим та області. Найбільшими по території є Одеська область - 33,3 тис. кв. км, Дніпропетровська, Чернігівська - 31,9 і Харківська область - 31,4 тис. кв. км. Найменшими: Чернівецька область - 8,1 тис. кв. км, Закарпатська область - 12,8 і Тернопільська область -13,8 тис. кв. км області. За чисельністю населення найбільшими є такі області: Донецька область - 4841,1 тис. чоловік, Дніпропетровська область - 3567,6, Харківська - 2914,2 тис. чоловік.

В Україні є два міста - Київ і Севастополь - зі спеціальним статусом (ч. 3 ст.133), який визначається законами України. 15 січня 1999 Верховна Рада України прийняла Закон «Про столицю України - місто герой Київ». Закон про місто Севастополь поки не прийнятий.

Важливого значення набувають міста обласного і районного підпорядкування. У них містяться об'єкти промислового виробництва, науки, культурно-освітні заклади та інші об'єкти, без яких неможливе функціонування міст. В Україні всього 457 міст. Невеликі міста і, перш за все, районні центри потребують державної підтримки.

Важливе місце в системі адміністративно-територіального устрою України належить районам. Це ланка пов'язує обласні і республіканські органи з міськими, селищними та сільськими радами, підприємствами, організаціями і т.д. Кожен з районів є економічно цілісним комплексом зі своєю соціальною інфраструктурою. Зараз в Україні налічується 608 районів, з них у містах - 118. Більше районів у місті Києві - 10, у Дніпропетровській області - 18, Донецький-21.Крупнейшім сільським районом є Голопристанський Херсонської області - 3435 кв. км, а найменшим - Воловецький Закарпатської області - 544 кв. км. Найбільш населеним районом є Харківський - близько 225 тис. людини. А найменш населеним - Верхнерогачінській Херсонській області - близько 15 тис. чоловік.

В Україні є понад 10 тис. сільських рад та 784 селищних. Територія сільради (селищної ради) - це не тільки села (селища), але і навколишні землі, які використовуються для сільськогосподарського виробництва.

Дуже гостро стоїть проблема так званих неперспективних сіл. Кожен рік з обліку знімаються десятки населених пунктів, має негативні наслідки - економічні, демографічні та ін

В Україні система поділу населених пунктів на сільські і міські є гнучкою, що забезпечує їх безперешкодний перехід з однієї категорії в іншу. У цілому цей поділ населених пунктів на сільські та міські залежить від того, пов'язано населення з сільськогосподарським виробництвом, а також від територіальних кордонів і чисельністю населення. Всього в Україні за станом на 1 березня 2006 р. налічувалося 27 188 сіл і 1364 селищ.

Таким чином, враховуючи складність соціально-економічних і політичних процесів, що відбуваються в Україні, система адміністративно-територіального поділу вимагає свого подальшого вдосконалення та законодавчого врегулювання.