ЧУЖІ, ДАЛЕКО ЧУЖІ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВАЮТЬ НА НАС І НАШЕ ЖИТТЯ...

Всі ми знаємо, що в Японії вже 4-й день панує катаклізм, а саме - землетрус, який породжує величезні цунамі. Я просто хочу провести паралелі між початком весни, лихом в Японії та нашою школою, зокрема життям колегіантів. Можливо це здасться в деякій мірі дивно, адже там люди страждають, а я тут паралелі наводжу. І все ж... З початком весни весь блок поводиться дивно. Учні як показились... Виходячи на перерві на блок, що тільки не побачиш: хтось "валяється" на пуфіках, хтось ірже, наче кінь, хтось їсть без перестану. Ось, наприклад, хлопці 10 класу збираються в "кагало", щоб пограти на комп’ютері в гру "Тюряга"!!! Так, вони, навіть в "Контакті" так не сидять, як в "Тюрязі"=)))))!!!! Або ось, Костян Леонтьєв, який сьогодні ходив чи то з бланжом, чи то ще з чимось під оком!!!??? Чи Марія Андріївна зі своїм "Класним проектом". Ото вже...) Дивлячись по останніх подіях, видно, що всім далеко не до навчання. Хех, подумати, що може бути поштовхом до такого???? Весна???? Та ні, не тільки...!!! Свою лепту в це вносить те, що діється там, далеко у Японії!!! Можливо, вам мене не зрозуміти, проте так воно і є!!!! Таке враження, що наших учнів "землетрус перетрусив", що таке роблять...??? Весна, цунамі... Все це впливає на нас із різних сторін... Не дивуйтесь цьому - це життя!!!

Хаїнський Саша (редактор)

ФІНАЛ "ASTRUM COLLEGII 2010-2011"

У суботу, по закону в не навчальний день, Колегіум вчився, адже перед тим сидів на вихідних (8 Березня), пройшов зимовий фінал "ASTRUM COLLEGII 2010-2011". Сам день, скажу відразу, був дещо незвичним і важким, бо наш учнівський організм не знає такого, як навчатися в суботу... Проте день вдавсь на славу! Звичайно, уроки то були по 30 хвилин=)))). Щодо "Аструм", то вона проводилась після уроків. Всі бажаючі могли прийти і подивитись на "битву титанів". До цього фіналу увійшли учні 10-11 класів, повинен був бути ще учень з 9 класу - Осмачко Саша, але в нього були важливіші плани... Хто саме з учнів брав участь? Савчук Роман (11 клас); Кравчук Аліна (10 клас); Верхогляд Андрій - мій колега (10 клас) та Салівон Олександр, також 10 клас! Відверто скажу, боротьба була серйозною та, в деякій мірі, цікавою. Я не пам’ятаю, які у кого були теми, але було цікаво!!!!=)))). Отже: Верхогляд Андрій посів 4 місце - 9 балів; Кравчук Аліна - 3 місце, 12 балів; Савчук Роман - 2 місце, 17 балів, ну і, звичайно ж, Салівон Олександр - 1 місце, 24 бали! Вітаємо тебе, Сашко, так тримати, ти молодець!!!=)

Хаїнський Олександр (редактор)

ВИСТУП ТЕАТРАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ КОЛЕГІУМУ "КОРИФЕЇ"

Набрав ходу цьогорічний театральний колегіумний колектив з п’єсою "Чумаки". Розпочиналось все це дійство давно. Я в тому плані, що готуватись ми почали ще за місяць до прем’єри. Все подобалось, проте дивлячись на свої слова, які потрібно було вивчити, у мене був невеличкий мандраж. Тільки тому, що їхня кількість величезна... Хех... Якщо у іншого (Олега Гривнака) декілька реплік, то у мене - 9 сторінок зі словами. Еге... Здається, що там вчити??? А візьміть і спробуйте!!! Та не тільки вивчити, а й ще правильно зіграти, дотримуючись всіх емоцій, яких потрібно!!!! Проте, це все весело...!!!! Хоч якась розрядка від нудного буденного життя!!! Прийшов день п’єси!!! Зранку я не хвилювався. Я навіть не бачив на обличчях у моїх колег по сцені стривоженості. Проте, у Віки Павлюк, яка грає роль Насті, я чітко бачив "мандраж" та якусь невпевненість... Добре було те, що ми намагались підтримувати один одного протягом всього дня!!! А це, я скажу, велике діло!!! 6 урок - перевдягання. 7 урок - генеральна репетиція перед самою виставою. Хвилювання, само собою, не давало нам спокою, але ми з цим справились! Отже, практично всі в зборі, тому можна розпочинати...!!! Спочатку все йшло по плану. Всі виконували свої ролі вдало. Під кінець п’єси я почав забувати слова, тому прийшлось імпровізувати... Окреме спасибі я хочу сказати Оксані Леонідівні та Павлюк Вікторії... Вони знають за що...=))). Час промайнув швидко, ми і не встигли оглянутись, як все це завершилось... Хухх...=) Нормально... Вдалим завершенням всього цього були аплодисменти глядачів, вони (оплески) підняли нам настрій ще "вище". Спасибі усім хто прийшов нас підтримувати. Ваша підтримка дійсно потрібна!!! Тепер чекаємо четверга... Нас очікує Палац культури, там наступна наша зупинка... Всі бажаючі хай приходять, нам буде приємно. Також обов’язково будемо тримати кулачки за іншу трупу (п’єсу "Не судилося")

Хаїнський Саша (редактор)

ВЧИТЕЛІ, ОДНОКЛАСНИКИ, ТА ПРОСТО ДРУЗІ

Давно я не писав статей в онлайн газету. Причиною була моя спостережливість, хоча деякі можуть подумати, що я просто лінився "закинути" матеріал. У кожного своя думка, і не мені її судити. Але тема цієї статті полягає не в цьому. Мова в статті буде йти про вчителів, учнів, друзів. Почнемо із вчителів. Наша школа має, на мою думку, найкращих вчителів, які дають нам найглибші знання. Але, в бочці меду завжди є ложка дьогтю. Завжди знайдеться вчитель, який зіпсує настрій всьому класу, цього вчителя просто не полюбляють, та що не полюбляють, просто ненавидять. І ця проблема буде жити вічно, як не крути. За моїми спостереженнями, "корінь зла" між вчителем та учнем лежить у званні вчителя. Вчитель, учитель, дедоскал - звучить же гордо. І ця гордість заважає стосункам вчителя з учнями. Просто кожен вчитель створює таку собі невидиму межу із надписом "вчитель - учень". У когось ця межа тонка, і вчитель відноситься до учнів, як до дітей, і розуміючи це, ми відносимося до вчителя з любов’ю. Інші ж створюють таку межу, що Маріанський жолоб виглядає ямкою. Тому, якщо хтось із вчителів прочитає цю статтю, задумайтесь, адже написана вона від слів учня, а не від чужої людини, яка школу закінчила у 1989 році. А тепер перейдемо до однокласників. Всі вони різні, кожний має свій характер, свої особливості. Але інколи це виводить, просто виводить. Хтось "корчить" із себе всезнайку, хтось просто випендрюється, а комусь взагалі на все "с большой колокольни" наплювати. Друзі, схаменіться, ми ж всі знаємо, що в житті ви набагато інші, набагато кращі, зніміть цей "футляр", яким ви хизуєтесь в школі, і станьте самі собою. І друзі. Про друзів можна говорити безкінечно довго та нудно. Але найгірше, це коли ти в друзях розчаровуєшся. Це найстрашніше, що може бути. Ти стільки років знаєш людину, і бац, вона вставляє тобі ножа в спину. Це тяжко, дуже тяжко. Тому, дорогі друзі, не робіть такого, закликаю вас, не робіть боляче іншим! На такій фінальній ноті я завершу статтю. Надіюсь, що все, що тут написано, стало зрозумілим, і ви зробите з цього якісь висновки.