ВІД ШКІЛЬНОГО ПОДВІР’Я ДО СТУДЕНТСЬКИХ АУДИТОРІЙ

 Вже закінчується шкільне життя, і знову потрібно здавати екзамени. А як хочеться згадати ті чудові шкільні дні, коли ми спокійно поверталися додому з поганими чи добрими оцінками, коли дома було прибрано та приготовлено обід. І все це було завдяки нашим коханим батькам. А що ми отримали потім, коли йшли здавати екзамени? Спочатку хвилювання, потім хвилини очікування і нарешті моменти радості. Це все можна назвати, як здача ДПА в школі. Час плинув і ми вже думаємо, що вдягнути на останній дзвоник, на випускний. Наші батьки думають і роблять все, щоб зробити свою дитину найгарнішою, найстильнішою, найелегантнішою і всі слова синоніми. Але водночас все менше і менше часу залишається до найголовніших екзаменів - ЗНО, де буде вирішуватися життя кожного випускника. До ЗНО я ще повернусь, а зараз розповім про останні шкільні дні, коли вчителі, не дивлячись на минулі образи, радіють, що нарешті ці діти випускаються та йдуть навчатись у ВНЗ. Всі щасливі та радіють. Для випускника найочікуваніший момент, коли батьки будуть накривати стіл та купувати алкоголь своїм дітям на випуск. Всі чекають цього дня, коли можна пити, гуляти, стрибати і багато чого іншого робити, все одно батьки дозволять. Після зустрічі світанку, всі розпивають пляшку шампанського, яку сховали на початку свята. Батьки гадали, що на цьому все закінчилось, але все тільки починається. Відпочивши вдома кілька годин, випускники зібрались на природу, щоб продовжити святкування. Але через декілька днів перший тест ЗНО, а час плине досить швидко, і вже вчора здав останній тест. І настав час очікування, і вирішування куди подавати документи. Дочекавшись результату, всі переживають кілометрову вступну компанію. І на цьому на шкільному житті ставимо крапку. Сьогодні я студент і навчаюсь в університеті. Де нова сторінка в житті кожної людини. Ми всі стаємо самостійними, серйозними, дорослими. Самі починаємо готувати, прибирати, заставляти себе вчитись. Одним словом "Свобода". Ми далеко від батьків і самостійно вирішуємо, ким бути і як нам робити в цій чи іншій ситуації. А як проводити свій час - буде вирішувати кожен сам. Головне, щоб було щось згадати, і було щось розповісти дітям.

Дмитро Попов, студент 1 курсу ПЦБ КНУБА

100 ДНІВ ДО "ПРИКАЗУ"...

100 днів... На перший погляд здається, що це величезний проміжок часу, але насправді це дуже мало, а час летить швидко, ой як швидко. В дитинстві нам хотілось якомога швидше закінчити школу, а коли цей момент вже зовсім поруч, на душі якісь змішані почуття. Важко уявити, що вже не будеш щодня бачити тих людей, з якими провів 11 років життя, які стали тобі гарними друзями і просто близькими людьми. Дуже добре, що є така традиція влаштовувати невеличке свято в честь цього дня. Нарешті ми змогли побувати в ролі вчителів на уроках (просто я ще з молодших класів дуже хотіла побути вчителькою на пару уроків=). Насправді, дуже важко утримувати увагу учнів всі 45 хвилин! Таким чином ми хоч трохи наблизились до професії вчителя і на власному досвіді зрозуміли, що це надзвичайно стомлююча професія (після двох уроків математики наш Рома був як вичавлений лимон, а як вчителі витримують по 7 уроків на день і уявити важко!). Ну і звичайно ж чаювання. Наші дівчата спекли надзвичайно смачнючі тортики, майже весь клас зібрався на пуфиках (було трохи тісно, але «в тесноте да не в обиде»=). На жаль, не всі запрошені вчителі змогли прийти, але надзвичайно приємно було почути слова Галини Миколаївни та Світлани Анатоліївни. Хоч ми і не завжди гарно себе поводили на уроках, вони нас люблять, і ми їм за це безмежно вдячні: за їхнє терпіння і витривалість.
На мою думку, частіше потрібно влаштовувати такі чаювання (привід завжди знайдеться!). Дуже класно отак просто сидіти в колі однокласників і вчителів, згадувати своє дитинство, поспівати пісні. На завершення хочу сказати, що не потрібно сумувати через те, що скоро ми залишимо нашу Аlma Мater. Життя постійно змінюється, і зміни ці в кращу сторону. Так що не будемо втрачати дорогоцінних днів, які залишились, в нас ще є чудовий план дій – календар. Кожен день – нове свято, і давайте проведемо їх весело і незабутньо!=)

Таня Кравець

Як швидко летить час...Рівно сто днів залишилося до останнього нашого учбового дня, але ми не просто рахуємо дні, це має бути найвеселіший, найактивніший та й взагалі найкращий час, проведений у школі! Коли розумієш, що одного дня ти вже не повернешся за парту, починаєш цінувати кожну хвилину, проведену у класі.. Тому тепер ми робимо усе, щоб потім було, що згадати! Початок був просто чудовий, на один день ми побували у ролі вчителів, тепер розуміємо, як їм іноді важко витримати нас, але взагалі було весело. Після уроків ми нарешті зібралися з усіма нашими класними керівниками за чашкою чаю та смачними тортами, які, до речі, наші однокласниці спекли власноруч! Було все по-домашньому, навіть пісні під гітару лунали! Що ж, я надіюсь, що інші 99 днів пройдуть у тому ж дусі, веселі та переповнені подіями, адже часу, на жаль, назад не повернути..

Іра Осадчук

ДЕНЬ ВАЛЕНТИНА!

День Святого Валентина в нашій школі святкували завжди. Всі дарують валентинки, вітають один одного. Для закоханих пар це особливий день, тому що Святий Валентин зберігає чистоту почуттів юнацького кохання. І в честь цього свята було зроблено дискотеку, на яку могли прийти не тільки колегіанти, а й учні інших класів. Захід виявився дуже вдалим, адже всім хотілося відсвяткувати це свято в дружній атмосфері, потанцювати та поділитися емоціями. Завдяки роботі ді-джеїв грала чудова музика, горіли неонові лампи, світломузика покращувала атмосферу. Всі дуже весело танцювали, але й були недоліки. В залі хтось свиснув (але ніхто цього не чув), і Людмила Іванівна зупинила дискотеку, через некоректну поведінку. Спочатку всі обурились, адже святкування тільки почалось. Але через деякий час Людмила Іванівна дала дозвіл на продовження дискотеки. На мою думку всі були задоволені і емоції переповнювали кожного.

Влад Малигін

З ЮВІЛЕЙНИМ ВИПУСКОМ ТЕБЕ, ГАЗЕТО НАША КОХАНО!

З ювілейним випуском тебе, газето! 10 випуск газети "No Comments-Live". За ці 10 випусків газета не раз міняла своє "обличчя", змінювались автори, змінювався дизайн. Але під впливом змін газета ставала ще кращою, ще стильнішою, ще більш молодіжною. За ці 10 випусків газета стала нашою рідною дитиною. Кожен із авторів вклав в "No Comments-Live" частинку душі, частинку радості та горя, серйозності та легковажності. Кожна стаття, надрукована в газеті, кожен заголовок писався від душі. Тому, дорога наша газето "No Comments-Live", від імені всіх редакторів, всіх дописувачів, хочемо побажати тобі процвітання та побільше читачів.

З повагою Малигін Влад, Хаїнський Олександр, Верхогляд Андрій

ЯКАСЬ ШТУКЕНЦІЯ...

Місяць тому назад у нашій школі знову встановили якесь «ноу-хау». Чому знову? А тому, що в середині вересня у колегіумному блоці запровадили карткову систему реєстрації для учнів-колегіантів, це було якраз те «ноу-хау». Наступна новація – табло-гра з профорієнтації, що розмістили навпроти гардеробу. В перші дні біля тієї "штукенції" народу було, як на базарі «Урожай». Проте з кожним днем людей ставало менше! Не знаю навіть, як на це реагувати? Може, це й добре - учні не забивають собі голову різними дурницями, а може й погано. Я веду до того, що в учнів стало на одне місце більше, де можна розслабитись та погратись, відволіктись від уроків. Цікаво те, що «затягувались» біля неї в основному діти молодших класів, але трохи пізніше до них підключились наші колегіанти. Під час чергування по школі я спостерігав на протязі всього тижня, як десятикласники та й одинадцятикласники старалися виграти мелодію або картинку для телефону. Я розумію: маленькі дітки, але ж колегіанти. Хоча що тут дивного? Нам, «дядькам», також хочеться погратись. Бувають такі моменти, коли дитинство моментами повертається. Я думаю, Ви будете дивуватись цьому, проте з упевненістю можу сказати, що у всіх Вас буває таке, всі ми люди і інколи згадати дитинство дуже корисно.

Саша Хаїнський

ПРЕС–ТУР

Не так давно редколегії газети "No Comments" та онлайн газети "No Comments-Live" брали участь у Зірковому прес-турі, організованому для минулорічних переможців ХІІІ Національного конкурсу шкільних газет. Молоді журналісти побували у Національній Спілці журналістів України, Верховній Раді, Посольстві ФРН, інформагенції УНІАН та Київському ТБ. Особисто я не хочу вносити в цю статтю багато слів, адже почуття від туру неможливо виразити у словах. Тому, дорогі читачі, дивіться фотографії, вони розкажуть вам набагато більше, ніж слова! Фотографії є в самій газеті, тому вибачайте, дорогі друзі=)