Саша Хаїнський (Petrovi4-редактор)

Ви не дивуйтесь, просто натхнення буває, аж зашкалює, тому рядки самі "виливаються" на папір....

КОРПОРАТИВНА НОВОРІЧНА ВЕЧІРКА КОЛЕГІУМНИХ КЛАСІВ

23 грудня увійшло в життя колегіумного блоку, як костюмована вечірка 9-11 класів!! Передати словами всі ті емоції просто неможливо, адже такого фурору від колегіантів я не бачив!! Тому редколегія вирішила дізнатися про враження від учасників того дійства!! Вражень надзвичайно багато! Вечірка 23 грудня дійсно пройшла «на ура»! Все було весело, цікаво, а головне - в приємній, дружній, теплій обстановці. Дуже вразило те, як всіх зустрічали. Я, не встигнувши піднятися повністю на другий поверх, побачила переодягнений 10 клас у каверзні костюми. Чесно кажучи, не всіх зразу і впізнала, а деяких навіть перелякалася (занадто вже замаскувалися). Далі на кожного прикріплювали номерки, і хоч мені дістався №13, це не зіпсувало мого настрою:) А далі… а далі було найцікавіше – дискотека! Музика, до речі, була на вищому рівні. Дякуємо нашим діджеям! Всі фотографувалися, веселилися і класно проводили час… Найбільше з усіх, звичайно, запалювала Марина Ансіфорова і тим самим спонукала й інших робити те саме. Чесно кажучи, це найкраща шкільна дискотека, на якій я була. ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ ВСІМ!!!!

Наталія Корзієнко

Кожного року ми разом святкуємо Новий Рік, кожен раз нові люди, нові ідеї, та думаю, що найбільше всім запам’ятається саме цьогорічна вечірка. Головним плюсом було те, що всі були в якомусь своєму образі. Це створювало святковий настрій, тому все пройшло просто чудово. Музика, спецефекти...все-все на вищому рівні. Не можу не згадати про те, що атмосфера на дискотеці була настільки приємна, домашня, тепла, що й не хотілося завершувати святкування. В школі мені залишилося бути досить мало, тож хочеться, аби таких вечорів було як можна більше. Я думаю, було б добре частіше влаштовувати тематичні вечірки. Також надіюсь, що у майбутньому в подібних зустрічах будуть брати участь більше колегіантів, адже новорічне свято, нажаль, відвідало менше 10-ти одинадцятикласників. І взагалі, всім, хто не прийшов, скажу лише, що ви багато втратили!

Іра Осадчук

TО BE CONTUNUED... (ВЕЧІРКА)....

Скажу чесно, бо вчусь в 10 класі, у кого не спитай, від кожного лунали репліки щодо вечірки, "діскача"....))) Ніхто не міг дочекатись цього вечора, всі говорили тільки про це!!!! Щоб швидше все зробити колегіанти 10 класу Діма Верхоланцев, Олег Гривнак, Денис Монжиєвський вішали на перерві неонові лампи, різні ліхтарики... ну щоб було все, як у людей. На уроках, замість того щоб слухати вчителя, всі обговорювали свої костюми. Четвер.... уроки закінчилися....) Ура!!!! Тепер розпочинається найвеселіше - приготування і сама вечірка. Швиденько додому і назад в школу...! Прийшовши, я допоміг хлопцям готувати блок до "дискотеки" й розмальовувати "фейси"...)))) Першим, хто потрапив під мій пензль-скальпель був Сергій Семенюк, хахахах...))) Класно вийшло, він взяв собі образ "хірурга", але, ви ж знаєте жарти хлопців, назва одразу змінились на "гінеколога" - хахаха...)))) Сміялись довго....). А Сергій в своє виправдання сказав таке: " І шо, хоть руки в теплі...". Хлопці взагалі не змогли втримати сліз...хаха). Ну досить, посміялись і хватить! Скажу чесно, кількість "фейсів" збільшувалась, супроводжуючись такими фразами: "Я також хочу...." , "Зроби мені...". Ой Боже, трохи втомивсь, але для друзів не тяжко...! Домалювавши "фейси", я побіг "тусить", адже вечірка вже розпочалася!! Бумц-бумц-бумц... це було головним в цей вечір. Танцювали довго.... Скажу так, трек за треком, а сил все менше й менше... - "О, я вже не можу!!!!!!", "ху-х, я весь мокрий....". А музика все грає: бумц-бумц-бумц... Весело, але час пролетів швидко, тому ми неквапливо, як втомлені мухи, "сворачивали ету лавочку....". Забравши все сміття, (помивши підлогу), полізли додому, так, саме, "полізли!!!)))) ..." О Боооооооже... мої нооооооги". З такими словами я йшов додому. Знаєте, як було приємно!!!!! Як хочеться щоб такі корпоративи проводились частіше, адже вони, дійсно, згуртовують людей (учнів, друзів)....

Саша Хаїнський

СІЧЕНЬ-2011

НОВОРІЧНІ СВЯТА ПРОДОВЖУЮТЬСЯ...

Взагалі, Новорічні свята - це, в деякій мірі, свята справа. Адже ми знаємо, що це свято справляли як наші дідусі, бабусі, так і справляють наші батьки... Тому, я вважаю, що нехтувати цим не можна, можливо це навіть гріх! Додам що Новорічні свята включають в себе багато цікавого та веселого... А саме: коляда, щедруха, посівання. Це ж просто прекрасно...))) Особливо для меншого покоління...)))) Бо це можливість "підзаробити" трохи грошенят і витратити їх на своє задоволення. От і ми, колегіанти 10 класу, вирішили підтримувати традиції, "ставши" на день тим самим "меншим поколінням"... Одягнувшись у відповідні костюми, ми пішли на "заробіток"...))) Спочатку вирішили ходити по класах, а саме: 9, 8, 7, 6, 5, а після цього вирішили завітати на кафедри... Скажу відверто, спочатку ми із захопленням показували просто чудову сценку із самим щедруванням...))) Але потім, клас за класом, слова за словами, ми почали втомлюватись! Так, саме втомлюватись! Адже постійно протягом дня повторювати: "Щедрий вечір, Добрий вечір..."))) це досить тяжко! Але, це, все ж-таки, традиція і нею не можна нехтувати!!! Тому ми через силу дарували всім вчителям та учням радість і посмішку, чому так??? А тому, що заходячи у класи, а я заходив самий перший, - заводив нашу скромну "толпу", бачив на обличчях учнів здивування та посмішки - ті посмішки були не так просто... Вони з’являлися саме тому, що у нас була просто ПРЕКРАСНА коза - Максим Порядко, і ЧУДОВИЙ кіт - Сергій Тітаренко))))). Скажу, як було приємно чути в свій бік оплески та слова: "О, як класно, молодці...!!!". А, забув найголовніше! Чесно кажучи, ми не очікували такого прийому, а точніше таких подарунків від наших вчителів... ВЕЛИКЕ СПАСИБІ ВАМ!!! На завершення можу сказати, що день вдавсь на славу, "море" емоцій та вражень!!!)))) І ще одне... Дорогі друзі, заробіток вдався...))))))))

Хаїнський Саша (редактор)

П’ЯТНИЦЯ 14, АБО ДЕНЬ НАШИХ ЗАЛІКОВОК

- Ха, хлопці а що то за оголошення висить??

- А хто його знає, зараз почитаємо: "14 грудня, о 10.10 будуть зібрані залікові книжки на перевірку! Кількість необхідних заліків записана нижче..."

- 42 заліки! Що ж робити???

Приблизно так почався новий навчальний тиждень на колегіумному блоці. Почався новий рік, а це означало, що заліковки пора віддавати на перевірку! Хтось готувався до цієї події заздалегідь, тому й не хвилювався на рахунок перевірки... І коли ці люди відпочивали, то основна частина колегіантів бігала за вчителями, щоб вони поставили свій "прекрасний автограф"! І ось цей час настав! До класу заходить класний керівник, вона забирає всі заліковки та йде, але обіцяє повернутися!! На деякий час всі забувають про ці маленькі зелені книжечки, але через пару годин їх повертають! Ти обережно відкриваєш заліковку, гортаєш сторінки, одна, друга, третя і тут... ти бачиш штамп. "Юху...!!! прийнята" - і емоції переповнюють тебе!! Ти радієш, а в голові крутиться думка: "Юху...!!! тепер ще пів року можна не заповнювати її..

Верхогляд Андрій

ЗМАГАННЯ З БАСКЕТБОЛУ: РОЗПОЧИНАЮТЬ ДІВЧАТА

Добре, коли ти змалку любиш спорт і щодня, замість видивлятися дива в телевізорі чи шукати пригод в Інтернеті, біжиш на стадіон. А коли ні? Коли тобі й на вулиці з цигаркою непогано? Що, коли в твоїй уяві весь той спорт зводиться до блаженного реву на стадіоні чи фізрука, що весело покрикує за спиною: "Вперед... !". Як на мене, такий спосіб життя задовольняє лише 10% всього людства (та і це великі числа!!!). Але в нашому Колегіумі спортивний азарт вирує в душі кожного учня! Наприклад, з 17 січня розпочалися ігри з баскетболу між командами дівчат 7, 6, 9, 10 шкіл, гімназії, інтернату та, звичайно ж, Колегіуму. В нашій команді в цьому році значне поповнення, як каже Михайло Степанович: "Молоде покоління". Це дівчата 8-го класу... Звичайно, важко було з ними грати, адже ми майже не зустрічалися раніше на баскетбольному полі, тож перша гра для нас була як знайомство. Сама гра була не дуже згуртованою, тому гімназії ми програли з розривом в 9 очок...(((( Щодо мене, то я не сильно розчарувалась, адже знаю, що дівчата з гімназії професійно займаються баскетболом і відвідують тренування в ДК, а щодо восьмикласниць, то вони все таки засмутились...((( Але це нічого. Сподіваюсь на наступних іграх ми відіграємось і покажемо хто ми є!=)

Подорожна Аліна

УЧЕНЬ РОКУ 2011...

Взагалі то, цей конкурс проводиться щорічно. Виключенням 2011 рік не став... Тому, 19 січня в 7-й школі він знову "сказав" про себе. Нашу школу цього року представляла колегіантка 10 класу Кравчук Аліна... Скажу так, бо я там теж був присутній, суперники в Аліни були досить серйозні, адже, дивлячись на їхні досягнення, які були показані на мультимедійній дошці, слухати їх мову та взагалі "оцінювати" виклад їхньої інформації, висновок "приходив відразу: "Хм.... цікаво... і коли вони це все встигають????". Учасникам конкурсу потрібно було показати всім присутнім своє портфоліо з усіма досягненнями за ці роки... Скажу відверто, портфоліо Аліни було найкращим!!! Я це кажу як простий глядач, думка якого також важлива... Додам до сказаного: сидячи в залі я бачив, як під час розповіді Аліни про свої досягнення, у хлопця, який сидів попереду, і не тільки у нього, а й у багатьох людей, просто відвисали щелепи... так-так, саме "відвисали"))). Тому, я думаю, що перемога Аліни - заслужена... Адже вона справді підтвердила звання "Учень Року» та «Інтелект Року-2011". Додати можу тільки таке: "Продовжуй у тому ж дусі..., молодець!!!"

                                                  Хаїнський Олександр

ГОРДІСТЬ КРАЇНИ 2010

Олександр Гонгальський - бронзовий призер другого етапу Кубку світу із шашок. Єдина його відмінність від інших - ДЦП. Хлопцеві тяжко самостійно пересуватися та розмовляти. Та попри всі ці вади 28-річний Олександр може дати фору будь-якій здоровій людині. Сашко спілкується скайпом із друзями з Америки, Росії та Німеччини. Узимку він сидить за комп’ютером по 18 годин на добу. Грає в шашки он-лайн. Каже - в Інтернеті грають чесно. А от на етапі Кубку світу, де Олександр здобув бронзову нагороду бувало, що суперники хитрували. Олександр Гонгальський, голова доброчинного фонду соціального захисту молодих інвалідів: "В мене були випадки, коли вони бачили, що я перемагаю, то вони начинають, щось там хімічити. Натискають на годинник спеціально, щоб додалось часу”. Сашко грає в шашки чотирнадцять років. У нього понад півсотні книг із цієї теми на різних мовах. Тренер хлопця каже - не пам’ятає, коли у нього востаннє вигравав. Спілкується з Сашком не як з учнем, а як з другом. Бува й сваряться.  Та суперечки ведуть не лише про шашки. Обоє вступили до політичної партії, тож говорять і про долю країни. Сашко тепер мріє отримати вищу освіту.
Олександр Гонгальський, голова доброчинного фонду соціального захисту молодих інвалідів: "Я хочу отримати вищу освіту для того, щоб коли-небудь працювати депутатом України у справах інвалідів”. Хлопець допомагає друзям у нещасті. Майже три місяці він їздив містом, щоб зібрати гроші на автомобіль для інвалідів з Новоград-Волинського. Коштів поки не вистачає. Але Сашко не здається. Каже - трохи перестане боліти рука після їзди на колясці і він далі шукатиме гроші. Підтримує зв’язки і з інвалідами різних країн, адже знає німецьку та польську. Зараз вчить англійську. Едуард Зиннуров, заступник директора з науково-методичної роботи: "Сучасні діти - іноді в них пропадає бажання вчитися або бракує часу, я завжди ставлю в приклад Сашу, якби в них була така жага до знань, був би дуже хороший результат, це спрацьовує”. Натхнення в Сашка, хоч відбавляй. І почуття гумору не бракує. Мати скаржиться, що син дуже емоційний. Бува - розбудить о 4 ночі, коли програє в шашки в Інтернеті. Реалізовувати ідеї Олександра допомагає молодший брат Максим. Людмила Гонгальська, мама: "Я дуже дякую Богові, що він мені дав таких синів, це моя надія, моя опора, це моя радість і моє щастя, я заради них живу це мій смисл життя”. Сашко хоче створити центр реабілітації для інвалідів. Втілити в життя програму, за якою для звичайних дітей і неповносправних проводитимуть спільні заняття. Щоб суспільство нарешті зрозуміло, як варто ставитися до людей із вадами. Шкодувати їх точно не потрібно. Зараз хлопець хоче поїхати в Єрусалим. Мати просить від держави бодай машину на таку екскурсію дати.