Робочий час і методи його вивчення.

       Для цілей нормування праці необхідно знати класифікацію витрат робочого часу. Робочий час виконавця /виконавців/, необхідний для виконання певної роботи, класифікується за характерними ознаками. Він поділяється на час роботи та час перерв.

       Час роботи – період, протягом якого робітник здійснює підготовку та безпосереднє виконання дорученої роботи. Складається із часу роботи по виконанню виробничого завдання та часу роботи, не передбаченого виробничим завданням.

           Час роботи по виконанню виробничого завдання складається з таких категорій витрат робочого часу: підготовчо-заключного часу, оперативного часу та часу обслуговування робочого місця.

           Час роботи, не передбачений виробничим завданням, витрачається робітником на виконання випадкової і не продуктивної роботи /наприклад, час на виправлення браку продукції при механічній обробці і т.д./.

           Час перерв, протягом якого робітник не бере участь в роботі. Він поділяється на час регламентованих і не регламентованих перерв.

           Час регламентованих перерв у роботі включає час перерв в роботі, розу мовлених технологією та організацією виробничого процесу /наприклад, перерва у роботі машиніста крану при встановленні монтажниками конструкцій піднятої деталі/, а також час на відпочинок та особисті потреби.

           Час не регламентованих перерв у роботі викликаних порушенням нормального протікання виробничого процесу, включає час перерв у роботі, через недоліки у організації виробництва та час перерв у роботі, викликаних порушенням трудової дисципліни.

           Всі витрати робочого часу виконавця, крім наведеної класифікації, можуть поділятися на нормовані та ненормовані.

           Класифікація витрат робочого часу виконавця дозволяє виявити величину та причини втрат, також нераціональних витрат робочого часу. За цією метою вивчаються витрати часу а робочому місці.

           Витрати робочого часу вивчаються за допомогою спостережень: фотографування робочого дня, хронометража та фотохронометража.

           Фотографія робочого часу  - вид спостереження, при якому вимірюють всі без виключення витрати часу, здійснювані виконавцем /виконавцями/ за певний період роботи /наприклад, за зміну або її частину/. Фотографування проводиться головним чином для виявлення втрат робочого часу, встановлення причин, які викликають ці втрати, та розробки необхідних організаційно-технічних заходів щодо їх усунення.

           Фотографія робочого дня застосовується і для розробки нормативів підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця, перерв на відпочинок та особисті потреби, а також визначення оперативного часу на різні роботи в одиничному та дрібносерійному виробництві.

           Крім того, фотографування проводиться для встановлення норм обслуговування та нормативів чисельності робітників, вивчення використання робочого часу передовими робітниками з метою поширення їх досвіду, виявлення причин невиконання норм виробітку окремими робітниками.

           Залежно від кількості робітників фотографія може бути індивідуальною, груповою /бригадною/ та масовою.

           Спостереження та вимірювання витрат робочого часу ведеться за поточним часом. Всі дії виконавця та перерви у роботі фіксуються в аркуші спостережень у тому порядку, в якому вони фактично відбуваються, за такою формою:

При обробці даних фотографії складається зведений баланс робочого часу за категоріями витрат: підготовчо-заключний час, оперативний час і т.д. У процесі аналізу виявляються нераціональні витрати та втрати робочого часу та їх причини.

Після аналізу складається проектований баланс робочого часу. При цьому всі нераціональні витрати і втрати робочого часу виключаються за рахунок їх збільшується оперативний час. На підставі даних фактичного і проектованого балансів визначається можливе зростання продуктивності праці за рахунок усунення втрат і нераціональних витрат робочого часу за формулою

де Т_оп.п – оперативний час у проектованому балансі робочого часу;

Т_оп.ф – оперативний час у фактичному балансі.

           Потім розроблюються заходи щодо усунення втрат робочого часу та вдосконалення організації праці. Вони оформлюються розпорядженням по цеху або включаються у план організаційно-технічних заходів із зазначенням строку їх виконання та виконавців.

           Групове фотографування робочого часу проводять у випадках, коли робота виконується групою або бригадою робітників. Одним з основним завдань групової фотографії є вивчення існуючого поділу та кооперації праці у бригаді; використанні її членами робочого часу; завантаженості членів бригади; ефективність застосування обладнання. За умов бригадної організації праці матеріали групової фотографії робочого часу використовуються при визначенні коефіцієнту трудової участі кожного члена бригади у спільних результатах.

       Хронометраж – вид спостереження, при якому вивчаються циклічно повторювані елементи оперативної роботи, окремі елементи підготовчо-заключної роботи або роботи по обслуговуванню робочого місця.

       Основне призначення хронометражу: визначення тривалості повторюваних елементів операції /прийом та рухів/ для розрахунку або розробки нормативів часу; виявлення та навчання передових методів і прийомів праці з метою передачі цих методів роботи широкому колу робітників; перевірка встановлених норм виробітку; виявлення причин невиконання норм окремими робітниками.

       Хронометраж може бути безперервним /суцільним/, коли заміри тривалості елементів операції проводять безперервно від початку і до кінця операції, та вибірковим, при якому проводять виміри окремих елементів операції.

       Показником оцінки хронометражу є фактичний коефіцієнт стійкості, який визначається відношенням максимальної тривалості елемента у даному хроноряді до мінімальної. Фактичний коефіцієнт стійкості порівнюється з нормативним. Якщо він менший або дорівнює нормативному, хроноряд вважається стійким, а саме спостереження - якісним.

       Фотохронометраж – це комбінований вид вивчення витрат робочого часу, при якому вивчаються не лише тривалість окремих елементів операції, а й інші категорії витрат: підготовчо-заключний час, час обслуговування робочого місця, перерви у роботі.

       При фотохронометруванні витрати на елементи оперативного часу, а також на окремі елементи підготовчо-заключного часу та часу на обслуговування робочого місця вивчаються за допомогою хронометражу, а все інше – фотографуванням.

       Вивчення витрат робочого часу дозволяє отримати необхідні дані для удосконалення організації праці та встановлення норм трудових витрат, виявити резерви підвищення продуктивності праці і кращого використання обладнання.

3. Визначити тривалість циклів і побудувати графіки видів руху змішаним способом, якщо величина партії деталей n = 5 шт., трудомісткості операцій t₁ = 10 хв.; t₂ = 12 хв.; t₃ = 7 хв.; t₄ = 20 хв.; величина передавальної партії p = 1 шт., число верстатів С = 1.

Варіант №6

Сітьове планування та управління розробками і освоєнням нових виробів.

       Система сітьового планування та управління /СПУ/ являє собою комплекс графічних і розрахункових методів, організаційних заходів та контрольних прийомів, що забезпечують моделювання, аналіз і динамічну перебудову плану виконання складних проектів.

       СПУ є одним з методів кібернетичного підходу до управління складними динамічними системами з метою забезпечення певних оптимальних показників, наприклад, мінімального часу виконання всього комплексу робіт чи мінімальної вартості розробки.

       Сутність СПУ полягає в тому, що для відбиття зв’язків між роботами, що плануються, та порядку їх виконання використовується сітьовий графік /сітьова модель/, який дозволяє оперативно аналізувати та управляти ходом виконання всього комплексу робіт.

       Метод СПУ має такі переваги: подає детальні часові характеристики складових частин планового процесу; дає можливість з певним ступенем точності встановити загальний строк розробки; дозволяє виділити роботи, які визначають строки виконання проектів і оперативно розглядати всі зміни у цьому процесі; виявляє важливість окремих робіт у їх загальному переліку; дозволяє наочно уявити послідовність робіт; передбачає багатоваріантність рішень та використання ЕОМ для цих цілей; дає можливість визначити реальні потреби у робочій силі та найбільш доцільно розподілити її у часі.

       Сітьовий графік включає два основних елементи: роботу та подію. Робота являє собою або трудовий процес, що вимагає витрат часу і ресурсів, або процес очікування /остигання відливок, старіння, сушіння/, який потребує лише витрат часу. У всіх випадках робота – це процес, що відбувається у часі. На графіку /рис. 7.1/ робота зображена безрозмірною стрілкою. Крім дійсних робіт, тобто таких, що вимагають витрат часу, існують так звані фіксовані роботи, які використовуються з метою показати логічний зв’язок між результатами робіт /подіями/. Вони зображуються пунктирними стрілками і не пов’язані з витратами часу та ресурсів.

       Час, що витрачається на роботу /тривалість/, зазначають над стрілкою /у днях або тижнях/. Для фіктивних робіт він дорівнює нулю і проставляється над пунктирними стрілками.

       Подією називають результат проведеної роботи. Це факт звершення попередніх робіт і водночас факт готовності до початку наступних робіт. Тривалість будь-якої події дорівнює нулю. Подія не здійсниться доти, доки не буде виконана найтриваліша з попередніх робіт. Формулювання події записують завжди у доконаній формі, що виключає різне його тлумачення. У сітьовому графіку подія зображується кружком, прямокутником або іншою геометричною фігурою, у якій зазначається порядковий номер події або її шифр, а інколи і його назва.

       Таким чином, сітьова модель, що відбиває операції складного комплексу робіт та їх взаємозв’язків, зображується у вигляді напрямленого графа, яки складається із стрілок та кружків.