Зміст та принципи управління підприємством.

Управління являє собою складний специфічний процес. Він спрямова­ний на людей і його здійснюють люди. Кожна людина має складну психоло­гію, своєрідний характер, свої інтереси та нахили. В індивідуальній діяльності управління не відокремлюється. Колективна праця потребує спеціального органу управління або керівника.

Слід відрізняти управління складним технічним комплексом /літак, автомобіль, космічний корабель/ і виробничим колективом підприємства, наукової організації, конструкторського бюро або закладу. Друге нале­жить до організаційного управління і вивчається у дисциплінах органі­заційно-економічного профілю.

Управління підприємством являє цілеспрямовану дію органів госпо­дарського керівництва підприємства та громадських організацій на ви­робничий колектив з метою досягнення основних цілей виробництва.

Управління характеризується своєю статикою та динамікою. Статика управління відбиває структуру органів управління, а динаміка - процес функціонування останніх і працівників цієї системи.

Управління виробництвом базується на певних принципах, тобто ос­новних правилах, положеннях, нормах, якими керуються працівники управ­ління для досягнення максимальної ефективності управління. Ці принципи безперервно вдосконалюються. Нині їх тлумачать таким чином:

-принцип єдності політичного та господарського керівництва перед­бачає врахування у практиці управлінської діяльності на будь-якому рівні органічного взаємозв'язку економіки та державної політики. До­тримання цього принципу забезпечує вибір основних напрямів економічно­го розвитку галузі та окремого підприємства відповідно до загальнодер­жавних інтересів;

-принцип демократичного централізму означає органічне сполучення єдиного централізованого керівництва з ініціативою місцевих органів, наданням підприємствам більшої самостійності, широкою участю трудящих в управлінні, розвитком самоуправління в трудових колективах. Складо­вими елементами цього принципу є єдиноначальність, колегіальність, ви­борність, гласність і соціальна справедливість в управлінні; принцип самоуправління є подальшим розвитком демократизму і сприяє активізації трудових колективів підприємств, він посилює права трудових колективів, їх самостійність і відповідальність за розв'язування виробничо-господарських, соціально-економічних та управлінських задач;

-принцип матеріального та морального стимулювання праці передбачає відповідність форм і розмірів заохочення працівників і трудових колек­тивів виконанню робіт необхідної кількості та якості, а також вплив на моральний бік діяльності індивідів та ланок, їх активізацію на основі заохочення чи засудження помилок, порушень, допущених у роботі. Цей аспект знаходить своє відбиття у переведенні підприємств на повний госпрозрахунок, що дозволяє трудовим колективам розпоряджатися зароб­леними коштами та розподіляти їх за різними напрямами;

-принцип науковості відбиває можливість і необхідність наукового підходу до управління, тобто найповнішого використання досягнень науки, врахування вимог об'єктивних законів у процесі управління. Прийняття науково обгрунтованих рішень означає боротьбу з волюнтаризмом і суб'єк­тивізмом. Здійснення цього принципа означає розвиток наукових основ управління; організацію системи підготовки працівників управлінської праці; узагальнення та поширення кращого досвіду управління виробниц­твом, особливо зарубіжних країн;

-принцип підбору та розстановки кадрів передбачає вдосконалення кадрової політики у всіх ланках управління у напрямі формування кадро­вого корпусу з високими професійними знаннями, організаторськими здіб­ностями, діловитістю, вмінням працювати з людьми, високими моральними якостями. Підбір та розстановка кадрів охоплюють також постійне під­вищення кваліфікації працівників, особливо за нинішніх умов переходу до ринкових відносин.