Рекреаційні ресурси рельєфу.

Рельєф − сукупність нерівностей (форм) земної поверхні, що утворюються на межі літосфери з атмосферою та гідросферою. 

Здебільшого рельєф розглядається як умова розвитку або, навпаки, обмеження рекреаційної діяльності, з точки зору рекреаційного ресурсу він має значення для організації активних видів рекреації (гірськолижний туризм, пішохідний туризм, альпінізм, скелелазіння), урізноманітнення ландшафтної структури і, відповідно, пейзажного розмаїття певної території.

При оцінці рельєфу використовують такі його характеристики як панорамність, мальовничість, крутизна схилів. Частиною ресурсів рельєфу виступають вже визначені спелеологічні ресурси, їх використання в практиці санаторно-курортного лікування було розглянуто вище. Печери та порожнини, доступні для огляду, мають і пізнавальне значення, використовуються для організації екскурсій і окремого спеціалізованого виду спортивного туризму – спелеологічного туризму.

Рельєф України переважно (95 %) рівнинний і тільки 5 % припадає на гірські території Українських Карпат і Кримських гір. 

В організації рекреаційної діяльності досить активно використовуються гірські територіїкраїни. Так, у Карпатах активно розвивається пішохідний і гірськолижний

туризм і діють сучасні його центри: Буковель, Славське, Ворохта, Яремча, Косів та ін. Гірські території Криму здавна використовуються для організації пішохідного, спелеологічного туризму, скелелазіння. 

Ресурси для розвитку спелеологічного туризму в Україні є в Гірсько-Кримській, Подільсько-Буковинській та Передгірно-Кримській карстових областях.

Біотичні рекреаційні ресурси

Ресурси живої природи (рослинні й тваринні), що сприяють лікуванню, оздоровленню, задоволенню духовних потреб людини та організації окремих видів рекреаційних занять, прийнято називати біотичними або біологічними.

Значення рослинних ресурсів для розвитку рекреації досить високе, вони є одним із найважливіших компонентів природи, який визначає загальний вигляд території, задовольняє естетичні потреби, прагнення людини відчути єднання з природою, зміну обстановки, оточуючого середовища, та дозволяє заняття добувательскими видами рекреації.

Провідна роль у задоволенні рекреаційних потреб належить лісам, найбільшу привабливість мають сухі, світлі ліси зі значним розмаїттям видового складу та багатоярусні ліси зі складним породним складом. 

Лісові території використовуються для прогулянок, пікніків. На другому місці серед усіх типів рослинності − лісостеп, савани й рідколісся. 

Значення длядобувательських видів рекреації має розповсюдження промислових і лікарських рослин.  

Рекреаційні ліси — це один із компонентів природних рекреаційних ресурсів, що є невід'ємною частиною лісових екосистем, призначеною для задоволення потреб населення у лікуванні, відпочинку й туризмі. 

До рекреаційних лісів належать зелені зони міст і приміських територій (в основному сквери, сади, парки, лісопарки, дендропарки), ліси лікувально-оздоровчих закладів (т.зв. курортні ліси). Крім того, рекреаційні функції здійснюють спеціальні зони природоохоронних об'єктів, ліси вздовж туристських маршрутів, автомобільних шляхів, а також водоохоронні, ґрунтозахисні, експлуатаційні ліси державного лісового фонду тощо.

Основними характеристиками рекреаційних лісів, які визначають їх цінність

і придатність до використання, є структура і склад деревостану, наявність підліску, корисних видів рослин і грибів, стійкість до рекреаційних навантажень і ступінь порушення (рекреаційна дигресія), наявність елементів рекреаційного благоустрою (організовані площадки для стоянки й розпалення вогнищ, оглядові майданчики).

Тваринний світ – сукупність усіх особин тварин різних видів, які постійно або тимчасово мешкають у межах будь-якої території чи акваторії. 

Для рекреаційної діяльності тваринний світ здебільшого виступає як фон певної території, а також як ресурси для розвитку мисливства. Біологічними ресурсами для пізнавальних видів рекреації, зокрема екологічного туризму, виступають рідкі, ендемічні та реліктові рослини і тварини. 

Болотні угіддя здебільшого представляють інтерес для рекреації з точки зору добувательских і промислових видів рекреаційних занять, оскільки єсередовищем життя мисливської фауни та флори – ягоди, гриби, дикоростучі лікарські рослини.

В Україні середня лісистість території (визначається відношенням укритої лісом площі до загальної площі) становить 14,2 %, при цьому розміщення лісів увкрай нерівномірне, що пов’язано як із особливостями природних умов, так і з господарською діяльністю людини протягом тривалого історичного періоду, внаслідок чого в Українських Карпатах ліси займають 40,5% загальної території, у Криму − 32%, у зоні мішаних лісів − 26,1%, у лісостепу − 12,2%, у степу − 3,8%.

Переважаючими породами є хвойні та листяні.

Площа болотних угідь в Україні становить понад 1 млн. га. Деякі з них належать до об’єктів, що підлягають охороні.

Мисливська фауна доволі багата й різноманітна, представлена ссавцями й

авіафауною, проте мисливство є суворо контрольованим видом рекреації і можливе виключно в певні сезони і на конкретних територіях (мисливські

угіддя, площа яких в Україні становить - 47341,4 тис. га).

Флора України багата на лікарські рослини та їстівні гриби.