Розбудова зовнішньої політики України з країнами Західної Європи

Франція визнала незалежність України 27 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома країнами було встановлено 24 січня 1992 р.

Для України відносини з Францією — провідною державою Європи й од­ним із лідерів європейського будівництва — важливий чинник європейської та трансатлантичної інтеграції.

Перший візит міністра закордонних справ Франції Р.Дюма до України відбувся 23-24 січня 1992 р.

Діалог на найвищому рівні між незалежною Україною та Францією було започатковано 16-17 червня 1992 р. офіційним візитом Президента України Л.Кравчука у Францію, під час якого був підписаний міждержавний Договір про взаєморозуміння та співробітництво.

З 1992 р. створено міцну договірно-правову основу двосторонніх відносин. Між двома країнами підписано 36 двосторонніх документів. Із них 26 — про співробітництво в економічній, науково-технічній, культурній та військовій галузях.

Активізація двостороннього політичного діалогу, поглиблення економіч­ного співробітництва, надання Україні допомоги в ліквідації ядерної зброї — питання, що були у центрі уваги переговорів Президента України Л.Кучми та Президента Франції Ф.Міттерана, що відбулися під час наради керівників держав і урядів країн-членів ОБСЄ у Будапешті 5-6 грудня 1994 р.

Важливою подією в двосторонніх відносинах наших країн стала зустріч Президента України Л.Кучми з Президентом Франції Ж.Шираком, яка відбу­лася 20 квітня 1996 р. у Москві в рамках наради керівників держав і урядів "Великої сімки" з питань ядерної безпеки. Під час розмови було обговорено широке коло питань міжнародного співробітництва та двосторонніх відносин.

Якісні зрушення у двосторонніх відносинах почалися 1997 р. Головною по­дією став офіційний візит у Францію Президента України Л.Кучми 30-31 січ­ня 1997 р. та його переговори з Президентом Франції Ж.Шираком. Сторони, зокрема, погодилися створити Змішану українсько-французьку міжурядову комісію з економічного співробітництва.

Зустрічі Президента України Л.Кучми з Президентом Франції Ж.Шираком відбулися також у рамках Мадридського саміту НАТО (липень 1997) та саміту Ради Європи (жовтень 1997).

2-4 вересня 1998 р. відбувся перший державний візит Президента Франції Ж.Ширака в Україну. Ж.Ширак мав переговори з Президентом України Л. Кучмою, виступив перед студентами й викладачами Київського національ­ного університету ім. Т.Г.Шевченка.

7 грудня 1999 р. Президент України Л.Кучма здійснив черговий робочий візит у Францію, в перебігу якого зустрівся з Президентом Франції Ж.Шира-ком, Генеральним директором ЮНЕСКО К.Мацуорою, керівниками провід­них компаній та банків.

14-16 вересня 2000 р. Президент України Л.Кучма відвідав Париж, де відбу­вався черговий саміт "Україна — ЄС". У програмі перебування українського Президента в Парижі значне місце відводилося й двостороннім переговорам з керівництвом Франції.

Стосунки України з США в ретроспективі і нині

Україну як незалежну державу США визнали 26 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлені 3 січня 1991р. Значення українсько-американських відносин обумовлюється насамперед тим, що мова йде про провідну державу, економічний та політичний потенціал якої визначально впливає на розвиток світових процесів. Ставши без'ядерною державою, Україна здобула вагомий міжнародний авторитет і зробила дуже важливий крок на шляху поглиблення партнерських відносин зі США. Політичні контакти двох країн набули ще більшої інтенсивності. Важливими із цього погляду були державний візит Президента США Клінтона до Києва 11-12 травня 1995р. та робочий візит Л. Кучми до Вашингтона 20 - 22 лютого 1996р. Безпрецедентним стало підписання в Києві (всупереч існуючій у США практиці) Спільної заяви президентів України і США від 11 травня 1995р., в якій з боку США висловлено підтримку процесів демократичних і ринкових перетворень в Україні, її політичного суверенітету, територіальної цілісності. Принципово новим елементом взаємодії двох держав стала Спільна українсько-американська міжурядова комісія, очолювана Президентом України Л.Кучмою та віце-президентом США А. Гором. Постійно розширюється договірно-правова база двосторонніх відносин. За станом на 1 січня 2000р. вона має понад 70 підписаних і готових до підписання угод та інших спільних документів. США - головний інвестор України. Складовими фінансово-економічної підтримки України є грантова допомога, кредити Ексімбанку, МВФ та СБ, гуманітарна допомога неурядових організацій (“Фонд допомоги дітям Чорнобиля”, “Фонд США - Україна” та ін.). Державним інструментом надання допомоги виступає Агентство міжнародного розвитку США. Інтенсивно розвивається й військово-політичне співробітництво. Воно реалізується як на двосторонній основі, так і в рамках програми НАТО “Партнерство заради миру”. Загалом успішно розгортається співпраця України та США в освоєнні Космосу.

Перспективи українсько-американських відносин багато в чому залежать від наявності в Україні оптимального інвестиційного клімату, від динаміки її просування шляхом демократії та реформ. Водночас і не меншою мірою вони залежать від того, як наш партнер буде підтримувати політичний та економічний курс, обраний Україною. Широке коло проблем було обговорено під час візиту Клінтона до Києва 5 червня 2000р. Було підписано низку міжнародних угод, зокрема, з питань поглиблення інвестиційної і торгової співпраці, вступу України до СОТ, співробітництва в сфері науки й технологій тощо. Ще недавно США називали Україну дуже важливим геополітичним партнером на пострадянському просторі. Тепер на зміну ейфорії, схоже, приходить протверезіння. Відносини між країнами проходять серйозну перевірку на міцність, якої вони можуть і не витримати.

Поки в країні не вдасться розв'язати проблему адміністративної корупції, коли конкурентна боротьба ведеться завдяки зв'язкам у державних структурах, про якусь повноцінну інтеграцію у світове співтовариство годі й говорити. Те саме стосується й судової системи. Якщо інвестори вважатимуть, що вона переважно озвучує продиктовані згори рішення, до нас ставитимуться, м'яко кажучи, з острахом. Особливо це стосується іноземних інвесторів. Показниками минулого року, коли в Україну було інвестовано близько мільярда доларів, заведено пишатися. Проте це приблизно вдесятеро менше від суми, вкладеної іноземцями в Польщу. Ті ж таки американці сьогодні обережні, як ніколи раніше за всі пострадянські роки. Привчені до того, що інвесторів вітають і плекають, вони, зіштовхнувшись з адміністративним тиском і судовою сваволею, всерйоз замислилися над тим, чи варта шкурка вичинки.