Декларація про державний суверенітет. Проголошення незалежності України.

Державний суверенітет означає, що влада держави є верховною, повною, самостійною і неподільною у відно­синах, які мають місце в межах її кордонів, а також що держава є незалежною і рівноправною у взаємовідносинах з іншими державами.

Народний суверенітет — це повновладдя народу, ви­знання народу єдиним джерелом влади, похідність влади держави від народу.

Національний суверенітет — це можливість нації віль­но вирішувати всі питання свого життя, в тому числі й щодо створення самостійної держави.

16 липня 1990 р. Верховна Рада Української РСР — коли Україна ще перебувала у складі Союзу РСР — прийняла важливий політичний і правовий акт — Декла­рацію про державний суверенітет України, який відіграв значну роль у розбудові української держави.

У преамбулі та в десяти розділах Декларації держав­ний суверенітет України розкрито як верховенство, непо­дільність, повнота і самостійність влади республіки на її території. У Декларації зазначено, що Україна як суве­ренна національна держава розвивається в існуючих кор­донах на основі здійснення українською нацією свого не­від'ємного права на самовизначення; що громадяни всіх національностей становлять народ України, який є єдиним джерелом державної влади в Республіці; що від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада України.

Декларація проголосила: народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження націо­нальним багатством України. У Декларації гарантується всім національностям, що проживають на території Ук­раїни, право вільного національно-культурного розвитку, визнається пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, норм міжнародного права перед нормами вну­трішньодержавного права.

Проголошення незалежносты укр

Серпневі полії викликали серйозні зміни в державному і політичному житті країни, надзвичайно посилили відцентрові тенденції в СРСР.

Антиконституційні дії змовників, що входили до керівного ешелону ЦК КПРС призвели по подальшої дискредитації Комуністичної партії та прискорили розпад унітарної радянської держави.

Заколот консервативного табору в Москві показав серйозну небезпеку для України залишатись у складі СРСР. Події в Москві надзвичайно вплинули на зміну поглядів народних депутатів. Більшість З них стада схилятися до необхідності підтримати прагнення українського народу до незалежності.

Частина партійно-радянської номенклатури, представленої в Верховній Раді, розгубилася: щоб не втратити владу, вирішила також підтримати вимоги щодо проголошення самостійності України Політична ситуація зумовила застосування Україною більш рішучих заходів до захисту свого суверенітету.

24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради прийняла Акт проголошення незалежності України.

У постанові Верховної Ради зазначалося: «З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки».

Розгортання державотворчих процесів

Здобувши реальний статус незалежної держави, Україна розпочала створення ефективної законодавчої, виконавчої та судової влади. Із самого початку Україна проголосила курс на створення демократичної, правової, соціальної держави.

З перших днів незалежності Верховна Рада України розгорнула активну законотворчу діяльність. Наприкінці 1991 — на початку 1992 рр. були затверджені атрибути державності — прапор, гімн, герб, прийнято Закон «Про громадянство України», Закон «Про державний кордон», Указ «Про створення державного митного комітету України», Закон «Про Збройні сили України»; були створені Національна гвардія, частини спеціального призначення, Служба безпеки та інші структури незалежної держави.

Внутрішньополітична ситуація в Україні при президентстві Л. Кравчука (грудень 1991 р.— липень 1994 р.) продовжувала бути дуже складною. Насамперед в країні тривала економічна криза, поглиблювалась інфляція, життєвий рівень населення падав. У цих умовах керівництво країни та Верховна Рада вирішили провести в країні дострокові парламентські вибори в березні 1994 р. і вибори Президента влітку 1994 р.