Зміни в суспільному ладі після реформ 60 – 70 –х роках ХІХ ст.

Після 1861 р. розпочався стрімкий занепад дворянства. Він був зумовлений нездатністю значної частини поміщиків господарювати без дармової праці кріпаків. Такі необхідні для нових умов господарювання риси, як дисциплінованість, ініціативність, працьовитість, були дуже рідкісними в їхньому середовищі. Збанкрутілі дворяни, продавши свої землі, переїздили до міст. Там вони поступали на державну чи військову службу або ж уливалися в середовище інтелігенції, стаючи лікарями, інженерами, учителями і т. п. Разом із тим верхівка дворянства, займаючи найвищі урядові й адміністративні пости, залишалася опорою царизму.

Найважливішою зміною в соціальній структурі українського суспільства, що відбулася в другій половині XIX ст., стало виникнення пролетаріату — верстви промислових робітників.На відміну від селян вони не мали засобів виробництва, тому продавали не свої вироби, а робочу силу. Це й було єдиним джерелом їхнього існування. Протягом другої половини XIX ст. продовжувала своє утвердження й інтелігенція, яка закріпила за собою роль провідника громадсько-політичного руху в Україні. Протягом другої половини XIX ст. змінилося соціальне походження інтелігенції. Якщо на початку століття переважну її більшість становили дворяни, то в 1900 р. таких залишилося всього лише 20-25 %. Решта були вихідцями з міщан, священиків, селян. Отже, інтелігенція ставала все ближчою до народу.

Буржуазні реформи 60 – 70 –х років ХІХ ст.

Земська реформа 1864 року — реформа системи регіонального управління Російської імперії, викликана необхідністю пристосувати самодержавний лад до потреб капіталістичного розвитку та прагненням царської влади залучити на свій бік лібералів у боротьбі з революційним рухом.Суть реформиЗгідно з «Положенням про губернські і повітові земські установи» (1864), були створені губернські та повітові земські збори та земські управи. В основу виборчої системи були покладені виборні, майнові (цензові) та станові засади.Виборці ділилися на 3 курії: повітових землевласників, міських виборців і виборних від сільських товариств.

Земська реформа сприяла розвитку місцевої ініціативи, господарства та культури.Реформа міського самоуправління в ХІХ ст.

У 1870 р. була проведена реформа міського самоврядування. Відповідно д нового закону міські думи теж перетворювалися на органи міського самоврядування. Членів міських дум обирали всі платники податків. Щоправда, виборчі система передбачала такий високий майновий ценз, який забезпечував переваг, в думах гласним від середньої та великої буржуазії. І все-таки нові думи стати помітним кроком демократизації міського життя. Судова реформа 1864 року та її значення. створювала для людини можливості захистити свою гідність, здоров’я та майно в суперечці з представником будь-якої верстви тогочасного суспільства. У судовій реформі найпослідовніше втілювалися в життя демократичні принципи буржуазного суспільства. Суд перестав бути закритим. Тепер він ставав публічним, «гласним». Судовий процес відбувався гласно, і кожен громадянин, представник преси міг прийти до зали суду. До судів в Україні поверталася й змагальність. у суді стали брати участь дві сторони: обвинувачення й захист. Суд проголошувався незалежним від утручання державної адміністрації. Його роботою керував суддя, а вину підсудного встановлювали присяжні засідателі — представники громадськості, які призначалися за жеребом із числа заможних громадян.Військова реформа в ХІХ ст. 1860—1870-х pp. — складова частина царських реформ 60—70-х pp.; були викликані скасуванням кріпацтва, розвитком капіталістичних відносин, розвитком військової техніки, неспроможністю кріпосницької організації армії, яка проявилася в Кримській війні 1853—1856 pp. У1868 р. було реорганізовано Військове міністерство, внаслідок чого всі галузі військового управління й війська були підпорядковані військовому міністру. У1868 р. затверджено нове положення про польове управління армії у воєнний час. Для підготовки офіцерських кадрів замість кадетських корпусів створювалися військові гімназії і військові училища (1863— 1864), а також юнкерські училища (з 1864) для осіб, що не мали середньої освіти. Фінансова реформа в ХІХ ст.Усе управління грошовими прибутками й витратами з 1862 р. було зосереджене в міністерстві фінансів. Було також установлено гласність бюджету Інформація про його прибутки й видатки стала регулярно публікуватися в пресі. Загалом реформи 60-70-х років XIX ст. засвідчили, що Російська імперія, а з нею й Україна стали на буржуазно-демократичний шлях розвитку.

Лютнева буржуазно – демократична революція та події на Україні.

Російська революція 1917 року — історичний термін, яким окреслюють революційні події у Російській імперії 1917 року, що докорінно змінили державний лад у країні. Революція розпочалася у березні (лютому за старим стилем) і переросла у громадянську війну в 1918.Лютнева демократична революція щоперемогла 27 лютого, знищила самодержавний режим. Встановилася своєрідна ситуація: двовладдя — влада без сили (Тимчасовий уряд) — та сила без влади (Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів.Звістка про повалення царизму і проголошення Тимчасового уряду на чолі з князем Львовим швидко долетіла до України. Тут теж почався процес формування органів влади. Різні політичні сили по-своєму ставилися до цього.Представники буржуазних партій, перш за все в Києві, під контролем Тимчасового уряду, який прагнув зберегти контроль над Україною, почали формувати органи, які б служили підтримкою Уряду в Росії. Було створено «виконавчий комітет», куди увійшли представники міської думи, фабриканти й заводчики, земельні діячі, ліберальна професура. Він і став представником Тимчасового уряду в Україні. На місцях виконавча влада передавалася повітовим і губернським комісарам. 9 листопада Рада опублікувала 3-й Універсал, що підводив підсумок подіям: Україна проголошувалася «Українською Народною Республікою» із збереженням федерального зв'язку з Росією

Створення Центральної Ради та її діяльність у березні-листопаді 1917 р.

17 березня 1917 р.-Українська Центральна Рада.У червні 1917 р. утворено виконавчий орган Центральної Ради — Генеральний секретаріат (уряд), який очолив письменник В. К. Винниченко.

У своєму І Універсалі (10 червня 1917 р.) УЦР проголосила автономію України у складі оновленої Росії. Однак під тиском Тимчасового уряду УЦР змушена була прийняти II Універсал (3 липня 1917 р.), де відмовлялася від автономії до скликання Всеросійських Установчих Зборів.

Після повалення більшовиками Тимчасового уряду та утворення Раднаркому на чолі з В. І. Леніним (25—26 жовтня 1917 р.) Центральна Рада проголосила себе вищою владою в Україні, зайняла антибільшовицьку позицію і прийняла ІІІ Універсал (7 листопада 1917 р.). У цьому документі говорилося про: утворення Української Народної Республіки (УНР) у складі Російської Республіки; передачу землі селянам; введення 8-годинного робочого дня; державний контроль над виробництвом; демократичні свободи тощо. Однак у здійсненні своїх рішень УЦР проявила повільність та непослідовність, що зменшило її авторитет і призвело до зростання більшовицького впливу в Україні.