Тема№1 Естетика як філософська наука

План

1. Виникнення естетики. Двопредметність естетичної науки.

2. Принципи систематизації естетичних категорій.

3. Естетичні категорії, які відображають духовно-практичне освоєння світу.

4. Практичне значення естетики.

Завдання предмету естетики: виховання і формування у студента логіки наукового мислення, теоретичної зрілості і культури.

Естетика - це наука про загальні закони художнього освоєння і пізнання дійсності, розвитку мистецтва, його ролі в житті суспільства. Вона охоплює всю сферу людських почуттів, вивчає стосунки між людиною і світом, впливає на формування естетичної свідомості. Вивчення естетики знань передбачає освоєння естетичних знань у сукупності з оволодіння інформації з історії культури, літератури, мистецтва, загальної історії, психології.

I ч. „Естетика як культуротворча наука”: передбачає знайомство з естетичними теоріями, що зародились в епоху рабовласницького ладу, працями давньогрецьких мислителів, вченими доби середньовіччя, гуманістичними творами філософів епохи Відродження, французьких просвітників і представників німецької класичної філософії 18-19 ст., досягненнями сучасної естетико-філософської думки.

Основні естетичні категорії:

· прекрасне та потворне;

· трагічне і комічне;

· піднесене;

· героїчне.

II ч. „Мистецтво в структурі естетичної науки”.

Розкриття основних теоретичних проблем курсу. Розглядаються предмет і функції мистецтва, його структура; розкриваються головні мистецтвознавчі поняття: образ, зміст, форма, стиль, метод; визнаються видова специфіка мистецтва, його особливості, проблеми синтезу тощо.

Естетика(від грец. aistheticos - „чуттєвий”, „здатний відчувати”) – наука про становлення чуттєвої культури людини.

Це випливає з органічної єдності двох її своєрідних складових:

1. Естетичне як вияв ціннісного ставлення людини до дійсності.

2. Художня діяльність людини.

Складові естетики взаємопов`язані, але й відносно самостійні.

Перша частина естетики розглядає природу, специфіку і творчий потенціал естетичного, а також категорії естетики. Друга частина естетики досліджує художню діяльність людини, її структуру та функціональну своєрідність, природу художнього таланту, видову, жанрову, стильову самобутність мистецтва.

Історія становлення предмета естетики – це процес пошуку адекватного співвідношення між зазначеними частинами.

Функцію „моста” виконували такі поняття: „прекрасне”, „досконале”, „гармонія”, „цінність”, „філософія” мистецтва.

Протягом віків естетика виступала як „наука про прекрасне”, „наука про досконале”, „наука про закони розвитку мистецтва”.

Мистецтво як вид естетичного пізнання та естетичної діяльності.

Ознака мистецтва: твір мистецтва, що в процесі художньої творчості митець створює естетичну цінність.

Завдяки мистецтву як творчості і мистецтву як сприйманню складається феномен співтворчості, який має надзвичайні можливості щодо вдосконалення внутрішнього світу людини, пробудження інтересу до творчості, гармонізації суспільства і міжлюдських стосунків.

Поняття „естетика” – чуттєвий, від грецьких термінів „естономай” – почуття, процес вироблення свого ставлення до предмета, його якісна оцінка і бажання повторити сприйняте. „Естономай” – чуття, орієнтують людину на власні чуття – зору, слуху, дотику, вимагають довіри до них.

Пізніше предмет естетики почали осмислювати через більш широкі поняття: „досконале”, „пропорційне”, „естетичне”, „гармонійне”.

Історія естетичної науки бере витоки з античності. Вперше проявилось у текстах. Становлення естетичного знання властиве давньогрецькій філософії, філософії Стародавнього Світу.

Як самостійна наука естетика утвердилась лише у 18 ст.

Естетика – єдиний принцип відчуттєвого світосприйняття людиною навколишнього світу. (А.Баумгартен, німец. просвітитель). Його визначення – це наука про досконале в світі явищ, про досконалість чуттєвого пізнання.