Тема№3 Мораль,як предмет етики

План

1.Генезис моралі.

2.Функції та структура моралі.

3.Проблеми прикладної етики.

4.Етичні норми та етикет. Поняття та сутність етикету.

Моральні норми часто страждали від черезмірних претензій,пред’явлених їм.

Теоретичне осмислення явищ моральності і моралі почались в VII ст. до н.е., воно зв’язано з іменем Арістотеля. Арістотельпомістив етику між вченням про душу(психологія) і вченням про суспільство (політика).Базуясь на душі ,етика служить державі.

Великий філософ говорив про етику 3-х змістів:

— про книги етики;

— філософська теорія;

— практична поведінка людини.

В ході історичного розвитку суспільства ці змісти втілювались в різні значення слова “етика”.

“Етика, або познай самого себе” П.Абеляр;

“Етика” Б.Спіноза;

“Етика” В.М.Вундта;

“Етика” Н.Гартмана;

 “Етика, походження і розвиток нравственності” П.А.Кропоткін та ін.

Етикою називається:

1)етикою називається деякі чаші проявлення моральності або моралі, наприклад етика щастя, любові, дому;

2)етикоюназивають поведінкупредставників деяких груп,наприклад-етика студента;

3)називають систему норм моральності якого-небудь суспільства (китайського, індійського);

4)систему норм моральної релігії(християнська,мусульманська етика);

5)систему норм політичної партії або громадської організації(партійна етика);

6) систему норм моральності представляють професійні групи(етика торгівлі, педагогічна етика,адвокатська етика).

Предметом фундаментальних досліджень являється мораль і моральність як властивості діючих індивідів,малих і великих соціальних груп.

Л.А.Гусейнов писав: “Моральність,розглянута в самому загальному виді,існує в 2-х формах”:

1)як визначені суспільні відносини,які виражаються в сукупності норм, тинічних мотивів,реальних проявів;

2)як деякий стан людської особистості.

Історія первісного суспільства розкриває ряд етапів становлення людського суспільства, показує різні форми спілкування людей. Всім їм присутня належність жорстких систем регуляції зв’язків між індивідами. Елементами таких систем виступали норми(правила)поведінки людей.

Норми формувались об’єктивно,незалежно від волі і свідомості людей(хоч і проходять через їх свідомість).Ні одна людина не змогла б своєю волею відмінити яку-небудь з норм або не допустити й виникнення.

Норми були породжені слідуючими факторами:

1)потребами або важливими бажаннями людей;

2)умовами середовища людей, в першу чергу природними умовами;

3)індивідуальними або колективними можливостями членів первісного суспільства.

Дані фактори породжують норми.

Моральність – це безумовний збіг суспільних правил і безумовний збіг фактичної поведінки людей, загальна впевненість в правильності установлених порядків.

Індивід поступає несвідомо встановленому закону життя, по звичці, не задумуючись над правильністю закону.

Якщо всю почасову протяжність історії – за 100%, то 99,9% часу належить на нероздільне господство моральності в регулюванні суспільних відносин.

Моральність – система норм поведінки членів даної общності людей в далекий час.

Виникнувши, моральність проявляє себе у відношеннях людей.

Моральні відносини – це дії людей, направлені один на одного по спостереженню або порушення моральних норм, це відношення значення діяльності людей з точки зору функціонування моральності.

Норми, з яких складається моральність:

1)Первинні норми моральності.

Характерні найбільш. ступін. абстракти: не вбий, не вкради, не обмани.

І.Кант: относись к другому человеку не только как средству, но в тоже время и как к цели.

Порушення веде до деградації.

2)Норми даної історичної епохи.

Конкретизує первинні норми до обставин місця і часу, до рівня культури і до географічного середовища.

Наприклад, ідеал механізму в епоху Відродження.

Норми, котрі представляють повагу до власного майна, законам держави, чоловіка до жінки.  

В наш час важко втілюється свідомість, терпимість до сексуальних меншиств і однопалих браків.

3) Етичні форми. Етикет – практичне втілення моральності прим. до тої чи іншої ситуації.

Якщо душа предків не відала ніяких сумнівів, то “нова” людина починає замислюватись.

Сором виступає як би мірою явища між мораллю і моральністю, то

Сумління – чисто моральне явище.

“Совесть – тысяча свидетелей”.

Мораль – це внутрішній світ людини, її діалог з самою собою, особисте бачення і оцінка суспільної регуляції поведінки людей.

Відносячись до природи, через призму індивідуальності, особистість виробляє індивідуальне уявлення про відносини.

Зв’язок моралі і моральності виявляється в 3-х аспектах:

1)Мораль і моральність взаємно предполож. один одного, оскільки немає суспільства без індивідів і індивідів без суспільства;

2) Мораль і моральність заперечують одна одну, так як виражають(“ми” і “я”);

3)Мораль і моральність переходять одна в одну взаємно.

Таким чином:Кожен розвинений індивід володіє світоглядом, в якому важливе місце займає особисте розуміння норм відношень між людьми.

2. Функції та структура моралі:

Найбільш розвинені:

1)Регулятивна  – головна, найважливіша.

Засоби регулювання: норми, ідеали, принципи, традиції, звичаї, заповіді, загальна думка, цінності, авторитети;

2) Оцінювальна – предметом оцінки з так званих моральних норм є поступки (вчинки) людей, їх наміри, мотиви, особисті якості.

3)Орієнтуюча – враховуючи “тягу” людини до “гріховності”, мораль позволяє виробити систему пріоритетів і тактику поведінки. Це функція “компас”, позволяє виявити найкращі варіанти поведінки.

4) Мотиваційна – мотив “причина” діяльності, що ґрунтується на “активності або пасивності”.

Мотив → вчинок

Мотиви: благородні, низменні, винуждені.

Свобода вибору:

Мотиви визначаються й наслідковістю, вихованням.

5) Пізнавально-інформаційна – пізнання світу природи і світу людей.

Знання: принципів, норм, кодексів, формування моделі моральності поведінки.

6) Комунікативна – ця функція забезпечує взаєморозуміння і спілкування людей на основі загальних моральних цінностей. Це товариськість, дружба, любов, сімейне життя, взаємодопомога.

Структура:

Моральна свідомість: її основні норми, принципи, мотиви, ціннісні орієнтації.

Моральна діяльність: свобода дії, свобода вибору, свобода волі; вчинок, співвідношення мети й засобів діяльності, мотив, результат дії.

Моральні відносини:Сутність спілкування між людьми, відкритість, замкненість, монелогічність, діалогічність, толерантність, повага, співчуття, спілкування.

Сутнісні рівні моральності:

1)імперативність;

2)оцінюваність;

3)особливе відношення людини до дійсності.

3. Проблеми прикладної етики:

Прикладна етика – область практичного знання, в якій розглядаються сучасні життєво важливі проблеми.(Наприклад, клонування людини, трансплантація, евтаназія(право на смерть), “непорочное” запліднення).

Прикладні дослідження діляться на такі групи:

1)по відношенню до цінності життя(наприклад, смертна кара);

2)по відношенню до значення діяльності(наприклад, партнерство, ненасилля);

3)по відношенню до науки(наприклад, етика науки, біомедична етика);

4) по відношенню до професійної діяльності(наприклад, педагогічна, журналістська);

5)по відношенню до соціальної структури суспільства(наприклад, класова, національна, релігійна).

Прикладні дослідження зв’язані з фундаментами, опираються на них. На рівні етико-прикладних досліджень створюються власні теорії.

Біомедицинська етика прописана по відомству біології і медицини; етика науки відноситься до науковедення; юридична етика – частина правоведення і т.д. Прикладні дослідження – це вищі досягнення етики, це конкретне знання на відміну від знання абстрактного.

Предметом прикладних досліджень є поведінка індивідів в різних областях людської діяльності і в зв’язку з будь-якими конкретними обставинами.

Прикладна етика – бурно розвиваюче направлення досліджень в етиці.

4. Моральні виміри:

Толерантність

Повага                            Спілкування

Співчуття

Любов

1) Толерантність – tolero – “несу”, “витримую”, “терплю” походить термін толерантність.

Бути толерантним – приймати іншого, такого як він є.

Філософ Дж. Локк “Листи про толерантність”.

2)Повага – імператив поваги додає утвердження ціннісного статусу іншого.

3)Співчуття – здатність реагувати на зміну у внутрішньому стані іншого.

4)Любов: давньогрецькою мовою

“ерос” – любов – закоханість, стихійна й пристрастна самовіддача.

“філія” – любов – приязнь, дружба.

“сторге” – любов – прихильність.

“агапе” – жертовна й вибаглива любов.

У культурному спілкуванні ми дотримуємось суто формальних настанов і умовностей.

Література:

1.Малахов“Етика”.

2.Некрасов А.И. Этика: Учебное пособие. – У.: 000 “Одиссей”, 2003 – 400с.

                                              МОДУЛЬ ІІІ

                                  Естетика