Регіональна угода: призначення, структура, зміст.

Регіональні угоди, згідно Закону України "Про колективні договори і угоди" є складовою системи документів, що регулюють соціально-економічні відносини між об'єднаннями найманих працівників, роботодавців та місцевою владою.

За допомогою регіональних угод регулюються норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги з урахуванням територіальної специфіки.

Сторонами регіональної угоди є обласні об'єднання профспілок, роботодавців та, переважно, обласна державна адміністрація.

Законом чітко не встановлена відмінність структури галузевої угоди від регіональної, тому у більшості випадків вони є подібними:

1)нормування і оплата праці;

2)встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості;

3)трудові відносини;

4)умови і охорона праці;

5)житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування;

6)організація оздоровлення і відпочинку;

7)умови зростання фондів оплати праці.

Положення регіональної угоди не можуть погіршувати становище найманих працівників порівняно з Генеральною угодою.

22. Колективний договір –правовий акт, інструмент колективно-договірного регулювання трудових відносин між працівником організації та роботодавцем, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати праці, соціальних виплат і компенсацій, соціального забезпечення і страхування та інших аспектів життя трудового колективу. Сторонами колективного договору є з одного боку виступають органи професійних союзів та їх об’єднання, уповноважені на представлення згідно з уставом, органи суспільної самодіяльності, уповноважені на загальних зборах робітників організації , з

іншого – роботодавець або його представник. При переговорному процесі сторони користуються принципом рівноправності. Переговори повинні завершуватися складанням проекту договору. У випадку недосягнення згоди може виникати колективний конфлікт, що є наслідком колективних спорів. Вони виникають в основному через несвоєчасну виплату з/п, зменшення кількості роб. Місць.

Укладення колективного договору є дуже важливим для робітників будь-якого підприємства, тому що централізоване регулювання соціально-трудових відносин передбачає соціально-необхідний рівень прав і гарантій робітників.

Сучасний механізм функціонування ринку праці

Аналізуючи механізм функціонування сучасного ринку праці , можна помітити , що в сучасних економічних системах коли економіка вільної конкуренції не спроможна впоратись із низкою економічних і соціальних проблем , створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного регулювання цього ринку.Для того щоб ліпше зрозуміти механізм функціонування державного ринку праці необхідно визначити яка саме частина населення потрапляє на ринок праці.

Державне регулювання ринку праці здійснюється на підставі законодавчих актів . Закони гарантують всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність , захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення , безкоштовну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів , вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи , безкоштовне навчання й перенавчання безробітних.

Закони визначають основні завдання державних служб , інших міністерств і соціальних партнерів у регулюванні ринку праці.

24. . Гнучкість та жорсткість ринку праці.

Жорсткий РП хар-ся державним регулюванням та великим впливом профспілок ( до 70-х років ХХ ст у країнах розвинутого капіталізму). Хар-ся мантією і стабільністю зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівників, забезпеченням трудящих стабільними доходами через узаконення профспілок, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю робочого місця. Гнучкий РП - форма пристосування РП до структурної перебудови ек-ки, що передбачає: оперативне реагування на зміни кон’юнктури ринку; територіальну та професійну мобільність працівників; гнучкість під-ва, яка виявляється в гнучкому регул-ні обсягів прод-ї, у використанні нових форм орг-ї вир-ва; різноманітність форм наймання і звільнення; гнучкість диференціації зар/пл.; гнучкість режимів роботи та роб. часу; різноманітність методів і форм соц-ї допомоги; різноманітність методів і форм зайнятості.

Зайнятість та категорії зайнятих осіб за вітчизняним законодавством

Державне регулювання ринку праці в Україні здійснюється на підставі законодавчих актів , основними з яких є Закон У-ни про зайнятість населення та програми зайнятості населення .Закони гарантують всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність , захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення , безкоштовну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів , вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи , безкоштовне навчання й перенавчання безробітних.

Закони визначають основні завдання державних служб , інших міністерств і соціальних партнерів у регулюванні ринку праці.

Програма зайнятості населення визначає заходи держави щодо надання допомоги громадянам у працевлаштуванні , організації роботи з професійної підготовки кадрів , сприяння створенню нових робочих місць. Згідно з Законом У-ни про зайнятість населення основні функції з регулювання ринку праці в У-ні здійснює міністерство праці і соціальної політики.