Системна класифікація праці: ознаки, види та їх особливості.

Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.

До індустріальна епоха, включаючи рабовласницький лад,добу феодалізму не потребувала особливих методів управління людьми. Тривалий час існувало поняття про економічний розвиток як процес нагромадження матеріального багатства націїї.

Уперше ідею про те, що люди з іх виробничими здібностями також являють собою багатство, висловив В. Петті.

А. Сміт,оцінюючи роль людини в сусп прогресі,також вважав її не тільки джерелом, але й частиною суп багатства.У головній своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» він писав, що вирішальна роль у виробництві багатства належить працівникові, його навичкам та здібностям.А.Сміт показав об'єктивну необхідність існування та розв товарних ринків,що є незаперечною умовою підвищення продуктивності праці, наймання нових працівників.Однак даний підхід є загальноекономічним.

А.Маршал(1842-1924)представник неокласичної економічної теорії,лідер кембриджської школи маржиналізму, синтезувавши ідеї щодо ролі людини в економіці,безпосередньо пов'язав процес нагромадження багатства з розвитком людини у роботі «принципи політичної економії»

К. Маркс у роботі « Капітал» дійшов висновку,що розв капіталістичної економіки обов'язково супроводжується посиленням експлуатації праці.

Економіст 20ст ДЖ.М.Кейнс1936року сформулював завдання підтримання «ефективного» попиту і «повної» зайнятості,ґрунтуючись на реалізації здібностей людини.

Наприкінці 19ст зародилась ек теорія інституціоналізму,її представниками були Т.Верлен Дж. Р.Коммонс(ідеї втілені у новому курсі Рузвельта),У.К.Мітчел

У кінці 20-поч21ст людина стає основним об'єктом економічної науки

Сутність, зміст соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини - це комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами - найманими працівниками, роботодавцями (суб'єктами) і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов'язані з наймом, використанням, відтворенням робочої сили та спрямовані на забезпечення високого рівня і якості життя особистості, колективів та суспільства в цілому. Важлива риса соціально-трудових відносин за умов ринкової економіки - їх функціонування на конкурентних засадах. Конкурують між собою як наймані працівники, що надають послуги робочої сили на умовах, визначених трудовим договором, так і покупці послуг робочої сили - роботодавці.

Зміст СТВ залежить від життєвого циклу людини.

- Перший етап життєвого циклу людини (від народження до закінчення шкільної та професійної освіти) Предмет – це трудове самовизначення (вибір професії).

- На другому етапі життєвого циклу людини (період поступлення на роботу та заведення сім”ї) Предмет – наймання, звільнення з роботи, соціально-професійний розвиток, перепідготовка.

- Третій етап (період трудового життя) Предмет – ступінь трудової активності людини.

-Четвертий етап (Період старості) Предмет – соціальна захищеність і пенсійне забезпечення

3.Зміст та характер праці. Особливості змісту та характеру праці в умовах постіндустріального розвитку економіки.

Зміст і хар пр. залежитьвід ступеня розв продукт сил і сусп відносин і взаємообумовлюють один одного.

Зміст праці характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу. Поняття “зміст праці” включає в себе ступінь відповідальності й складності праці, рівень творчих можливостей, співвідношення виконавських та управлінських функцій, рівень технічної оснащеності, ступінь різноманітності трудових функцій, монотонності, самостійності і т.д. Зміст конкретного виду трудової діяльності пред’являє певні вимоги щодо освіти, кваліфікації, здібностей індивіда. Це основний чинник, що характеризує можливості розвитку особи в процесі праці, визначає спрямованість трудових навичок та реалізації творчих, фізичних та інших здібностей індивіда. Він впливає на ставлення до праці, задоволеність працею, ступінь інтересу до праці, плинність кадрів, рівень продуктивності праці.

Головним чинником прогресивної зміни змісту праці є розвиток матеріально-технічної бази виробництва, впровадження науково-технічного прогресу. При цьому змінюється структура трудових функцій: функції безпосереднього впливу на предмет праці переходять від виробника до машин, зростають витрати робочого часу на управління і технічне обслуговування обладнання, а також частка складної кваліфікованої праці, вдосконалюється її змістовність, актуалізуються самостійність і відповідальність працівників. Тому поява нових знарядь і предметів праці, зростання продуктивності праці позначаються на структурі видів діяльності, перерозподіл зайнятих між видами праці з різним змістом: фізичним – розумовим, монотонним-творчим, некваліфікованим-кваліфікованим та ін.

Слід розрізняти соціальний та функціональний зміст праці. Соціальним є доцільність діяльності працівника, мотивація, ставлення до праці на суспільному (як до професії, виду діяльності) та індивідуальному (як до конкретно виконуваної роботи) рівні. Функціональний зміст праці виявляється у конкретних ролях, функціях, які виконує працівник.

Характер праці– соціально-економічна природа трудового процесу, суспільна форма його організації, спосіб взаємодії людей у процесі праці.

Характер праці залежить від рівня розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу. Соціально-економічна сутність праці відображає характер суспільного ладу. Праця людини завжди включена у визначену систему економічних відносин, здійснюється в умовах історично визначеного способу виробництва. Характер праці відображає її соціально-економічну неординарність, відмінність у межах тієї чи іншої суспільно-економічної формації. Він вказує на соціально-економічний статус працівників, їх місце в системі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ.

Зміст і хар-р праці віддзеркалюють 2боки одного явища-сутність і форму суп праці,зміна однієї з цих категорій тягне за собою зміну іншої.

Системна класифікація праці: ознаки, види та їх особливості.

Розріз­няють загальні і часткові ознаки праці.

Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці.

Часткові ознаки характеризують особливості функціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють такі види праці залежно від:

• способу здійснення — розумова й фізична;

• кінцевого результату праці — продуктивна й непродук­
тивна;

• рівня складності праці — складна й проста;

• рівня творчості — творча й нетворча.

Класифікація видів праці залежно від виду діяльності:

1.За характером та змістои праці: праця наймана та приватна;індивідуальна та колективна;за бажанням, необхідністю, та примусова;фізична та розумова;творча та репродуктивна.

2.За предметом та продуктом праці: праця наукова,інженерна управлінська,виробнича; підприємницька,інноваційна,промислова і сільськогосподарська,транспортна та комунікаційна.

3.За засобами та способами праці: праця ручна(технічно не озброена),механізована та автоматизована,коп’ютеризована,низько-,середньо-,високотехнологічна;різного ступеня участі людини.

4.За умовами праці: стаціонарна та рухома,наземна й підземна; легка, середньої важкості та важка; приваблива, вільна та різного ступення регламентації.

Класифікація видів праці за її характером та змістом розглядається у двох аспектах — соціальному та структурному.

Соціальний характер праці зумовлений формою власності на засоби виробництва. Згідно з цією ознакою розрізняють приватну працю (праця власника або орендаря) і найману працю.

Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з точки зору двох головних параметрів — ступеня інтелектуалізації та кваліфікаційної складності трудових функцій.

За змістом розрізняють такі види праці: проста й складна, творча та репродуктивна, фізична та розумова тощо.