Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Типології політичних комунікацій




Види масової комунікації розрізняють на основі використання форм масового спілкування у певних сферах для виконання визначених суспільством або професійним комунікантом завдань.

1) Масмедійні комунікації.

А)преса

Б)ТБ

В)радіо

Г)інтернет

Вважаються найефективнішими засобами впливу на свідомість.Особливість: низький рівень комунікативної інтенції(відсутність спеціальної уваги професійних комунікантів до цілеймасового спілкування). Перевага віддається інформаційній інтенції, тобто виробничо-інформаційному ціле покладанню. питання ефективності масмедійних продуктів не є настільки актуальним для журналістів, як, наприклад, для рекламістів, фахівців зі зв’язків з громадськістю.

2) Рекламна комунікація.

Масова комунікація є середовищем для рекламної діяльності. Особливістю працівників сфери реклами, на відміну від працівників мас-медіа, є чітка визначеність щодо цілей рекламних кампаній — забезпечити коло потенційних покупців рекламованого товару чи користувачів рекламованої послуги. Для рекламної комунікації суттєвим є використання суб’єктно-об’єктної форми спілкування, маніпулятивної форми, демонстративно-розважальної поряд з іншими формами масової комунікації. Власне, використовуються всі ті формати рекламної продукції, які забезпечують їй максимально високий рівень впливогенності.

3) PR-комунікації.Паблік рилейшинз (public relations — PR, зв’язки з громадськістю) є видом суспільної діяльності, пов’язаної з формуванням потрібної громадської думки стосовно певної організації чи особи. Масова комунікація є основним середовищем, в якому функціонують інститути PR, адже вони покликані впливати на громадськість насамперед через канали комунікації та за допомогою ЗМК.

Особливістю PR-комунікацій,— а до них належать комунікації для створення іміджу організацій, осіб, створення брендів, формування або підтримання громадської думки про організації чи особи,— є принципове зосередження фахівців зі зв’язків з громадськістю на комунікаційній інтенції.

4)Пропагандистська комунікація.

Пропаганда є різновидом суспільної діяльності, пов’язаної з масовим переконанням у правильності чи неправильності тих або інших ідей, думок,понять, принципів. Пропагандисти використовують майже всі форми масового спілкування, аби тільки виконати визначені завдання, спрямовані на корекцію масової свідомості.

5) Агітаційна комунікація. завжди направлена на заклик, заохочення. Інформаційні продукти розглядаються як засоби агітації.

Основні етапи дифузії інформації.

Вважається спільним доробком Г. Тарда, Е. Роджерса та А. Бандури (1962 р.).

Згідно з цією теорією, теорія інновацій (ідея, поведінка, знання) поширюються в суспільстві за певною моделлю S-подібної кривої і пов’язана із поширенням інновацій у часі.

Е. Роджерсвизначив процес поширення інновацій серед аудиторії:

1. Спочатку інновацію сприймають лише кілька індивідів

2. Інновація починає поширюватися серед більшої кількості людей – доки інновація не набирає свого максимуму

3. Темпи інновації спадають

Крім того, Е. Роджерсвизначив категорії людей в соціальній системі на основі їх здатності сприймати нове:

1. Новатори – відразу сприймають

2. Ранні послідовники – громадські активісти

3. Рання більшість – особи, які обдумують певний час

4. Пізніша більшість – «скептики», але чекають коли більшість прийме рішення

5. Відсталі

Таким чином, впровадження інновації залежить від характеру самої інновації і людей, які стримують цю інновацію.

Етапи дифузії інформації

Е. Роджерсвиокремив 4 етапи дифузії інформації:

1. Знання – 2. Переконання – 3. Рішення – 4. Підтвердження правильності

Проте, А. Бандуразазначає 3 етапи дифузії інформації

1. Індивід дізнається про інформацію – 2. Індивід її сприймає – 3. Взаємодія індивідів в системі соціальних відносин

Проте, спільним є: дифузія інформації базується на міжособистісній комунікації (!).

Оскільки теорія дифузії інформації належить до теорій масових комунікацій, вона розглядає:

1. Поширення інформації завдяки медіа

2. Кінцевим результатом дифузії інформації є утворення масового спілкування

3. Якщо інновацію сприймають одразу – вибух маси, а та найбільша кількість людей, яка сприймає новизну – критична маса (!)

 

Поняття «віртуальний образ» Віртуалізація простору та політична гіперреальність

 Комп’ютерізація повсякденного життя вводить в побут віртуальну реальність в якості комп’ютерних симуляцій реальних речей та вчинків. Глибина проникнення віртуальності в соціальне й індивідуальне життя дозволяє говорити про “віртуалізацію” суспільства.

Віртуальні аналоги реальних взаємодій призводять до заміщення реального виконання соціальних ролей симуляцією, створення образу “реальних атрибутів інституціональності” Таким чином, віртуальна реальність - специфічна форма дискурсу постмодерного світу, в якому влада, знання, комунікація і інформація злилися в єдиний клубок симуляцій.

 

Влада. В епоху постмодерну політичні інститути, які раніше визначали способи постановки і вирішення проблем володіння владою, симулюються, визиваючи віртуалізацію інститутів – виборів, держави, партій. Боротьба за політичну владу сьогодні – це не боротьба партійних організацій або конкуренція програм дій. Це боротьба образів – політичних іміджем, яка відбувається на символічному рівні.

Влада розчиняється в сучасних мас-медіа, телекомунікаціях та Інтернеті, стає невидимою і разом з тим всепроникаючою. Вона опановує будь-яку інформацію і проникає в свідомість у формі як наукових, так і розважальних програм і при цьому зникає з-під контролю спільноти. Принцип монтажу, який використовується засобами масової інформації, призводить до такої селекції і інтерпретації реальних подій, що світ, який сприймає користувач, виявляється ілюзорним світом або симулякром. Засоби масової комунікації фактично більше не відображують дійсність, а самі створюють образи, символи і симулякри, які, власно, й визначають реальність нашої культури, або, використовуючи термінологію Бодрійяра, гіперреальність, в якій відбувається симуляція комунікацій, і яка стає більш реальною, ніж сама реальність. Людина не помічає цього, адже звикає до готових образів та коміксів, які майже не потребують самостійної інтерпретації і здаються реальною дійсністю. Створення web-сторінок та спеціалізованих серверів, через посередництво яких формується імідж політика, акції, організації, ведеться агітація, здійснюються соцопитування в комп’ютерній мережі Інтернету є наочним показником підміни реальності образами та символами.

Виртуальная реальность

Взагалі, під віртуалізацією розуміється «заміщення реальних речей і вчинків образами - симуляціями». Наприклад, у А. Бюля, віртуалізація - це технічний процес створення віртуального суспільства, як «паралельно» існує з реальним суспільством, будь заміщення реальності її симуляцією / чином - не обов'язково з допомогою комп'ютерної техніки, але обов'язково з застосуванням логіки віртуальної реальності ».
Стосовно до суспільства в цілому, віртуалізація - серія різнорідних, але спрямованих подібним чином тенденцій в різних сферах життєдіяльності. Причому людина постійно переходить з однієї реальності в іншу.

поняття - симулякр. Бодрійяр розумів під симулякрами знаки чи образи, «відриваються за змістом від конкретних об'єктів, явищ, подій, до яких вони спочатку ставилися, і тим самим виступають як підробки, потворні мутанти, фальсифіковані копії, не відповідають оригіналу». При цьому філософ виділяв 4 види симулякрів:

1) символ, що відображає сутнісну характеристику реальності;

2) символ, що маскує і спотворює сутність реальності;

3) символ, що приховує відсутність сутності реальності;

4) не співвідноситься з реальністю взагалі, представляє лише подібність або видимість чого-небудь.

Соціальна роль симулякрів - «створювати заміщення реальних предметів і явищ там, де вони недоступні або малодоступні людському сприйняттю.

Символічний обмін призводить до утвердження «гіперреальності». Під гіперреальністю Бодрійяр розуміє симуляції чого-небудь. Соціолог додає при цьому, що гіперреальність для стороннього спостерігача «більш реальна, ніж сама реальність, більш правдива, ніж істина, більш чарівна, ніж сама чарівність».

Величезну роль у формуванні гіперреальності відіграють засоби масової інформації. Деякі вчені вважають, що цей факт дає ЗМІ величезну владу над суспільством. Бодріяра доводив, то ЗМІ і маси взаємовпливають один на одного. «Вони починають з того, що пануючому коду протиставляють свої особливі субкоди, а закінчують тим, що будь приходить до них повідомлення змушують циркулювати в рамках специфічного, що визначається ними самими циклу.

Бодріяра називав гіперреальність великим спектаклем.

 35. Технічні канали передачі інформації, засоби трансформації, накопичення і тиражування повідомлень.

Каналом передачі інформації називають сукупність технічних засобів, що забезпечують передачу електричних сигналів від одного пункту до іншого.

36. Теорія "спірального мовчання".

Спіраль мовчання (Spiral of Silence, 1973). Е. Ноель-Нойман зазначала: хто не знаходить своєї думки у масовій комунікації, той мовчить. Ця теорія пояснює, чому люди не схильні публічно висловлювати свою точку зору, приховувати погляди або змінювати свою позицію, коли вони є меншістю у певній групі. Ось головні позиції теорії: спочатку люди намагаються довідатися про домінуючу громадську думку; вони здебільшого готові підлаштовуватися під неї; люди бояться залишитися в ізоляції; вони вагаються щодо висловлення поглядів, які віднесуть їх до меншості. Люди розрізняють для себе час, коли можна говорити і коли треба мовчати. Так виникають можливості для маніпуляцій, тому що представленою виявляється лише одна сторона. Медії мають велику владу. За словами Е. Ноель-Нойман, вони навіть можуть представити більшість як меншість. Телебачення не лише передає громадську думку, воно також створює її.

Роль медіа тут всесильна, вони формують громадську думку, можуть навіть перетворювати меншість у більшість, впливають на поведінку людей, допомагають їм визначитися з тим, що, коли і як робити.










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 570.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...