Наслідки міжнародного економічного домінування.

Країнами-лідерами по праву можнавважатитакімогутнідержави як США, Велика Британія, ФРН, Італія, Франція, Швеція, та інші. Що ж доаутсайдерів, то ними є Нігерія, Ефіопія, Афганістан, Бангладеш та багатоінших. Необхіднопідкреслити, що у цихкраїнахпроживає 80% всьогонаселеннясвіту, тоді як виробляєтьсятільки 20% світового ВВП.

Тобто, крімкогортикраїн, котрістабільнорозвиваються і не претендують на світовупершість є 2 полярно-різнігрупи держав: країни-лідери та країни-аутсайдерисучасногоекономічногосвіту. Проблема нерівностіполягаєще й в тому, що з кожнимнаступним роком розрив у рівнірозвиткустає все більшим. Пріоритетом «переможців» є рух у певному, визначеномунапрямку, вигідномувиключноїм. Цейнапрямокдопомагаєїмзбагачуватися, та, нажаль, одночасновін ставить слабкікраїни у все більш складне становище. В свою чергу, країни з низькимрівнемрозвиткупрагнутьвикористовуватиїхнійпозитивнийдосвід (тим самим автоматично ставлячи себе у статус аутсайдерів), не завждиберучи до уваги той факт, щозапровадженняпевнихзаходів з цихкраїнможе бути неефективним. Що створило позитивнийефект для економічностабільних та сильнихкраїн, може стати отруйним для держав-аутсайдерів.

Тобто першим напрямкомвзаємодіїцихдвохгруп є добровільно-примусовенав’язуваннякраїнами-лідерамисвоїхстратегій, цілей та пріоритетівіншим державам, котрі в силу свого становища змушеніїхприймати та наслідувати. Вартотакожпідкреслити, щоодночасно з насадженнямекономічних, політичнихчи будь-якихіншихцілейвідбувається і поступове та поступовестиранняетнокультурноїсвоєрідності – перехідзвичок, стилю життя, світобачення та іншихелементів.Науково-технічна революція принесла домінуючій цивілі­зації не лише дивіденди, але і низку проблем:— соціальне розшарування, поділ на високопрофесійних фахівців та низькокваліфікованих виконавців;— зростання ролі елітарності;— послаблення ролі демократичних інститутів;— відчуження окремих осіб від сприйняття дійсності, її віртуалізація;— зниження рівня моральних якостей в суспільстві;— зростання злочинності;— зростання інформаційного буму, його ролі в економічному житті.

81.Національна економіка в глобальному середовищі: стратегія автаркії і наслідки її реалізації.
 Автаркія—це ізоляція держави від зовнішньо-економічного впливу,створення незалежного господарства,яке може себе самозабезпечити без усілякої підтримки з зовні.Автаркія є вагомою противагою сьогоденному глобалізму.Платон та Аристотель визначали автаркію,як „самодостатність” і безумовно,щоб реалізувати автаркію потрібно мати змогу себе забезпечити усім необхідним для життя народних мас.Концепція автаркії була реалізована в повній мірі в докапіталістичних „суспільно-економічних формаціях”.Повна автаркія(ізоляція) може бути реалізована тільки в умовах „народного господарства”(виробництва).Зокрема автаркія була представлена на практиці в суспільствах кінніков та стоїков.Автаркія являє собоюполітику господарськоговідокремлення країни, добровільну чи вимушену ізоляцію від світового ринку. Приклад прямування до автаркії – економічна політика фашистських режимів у Німеччині та Італії, де в процесі підготовки до війни ставилося завдання досягти самозабезпечення стратегічними ресурсами. Політика автаркії проводилась і в СРСР сталінським керівництвом.Перевагами є максимально можливе самозабезпечення й самоізоляції від небезпечних впливів процесів глобалізму, сподівання на власні сили й засоби. Недоліками є можливе невиправдане сподівання на надмірну самостійність, порушення стійких зв’язків.  Види с. автаркії: - абсолютна автаркія: будується закрита тоталітарна економіка. - автаркія експансії (або автаркія нац переваг): вибираються певні напрямки економіки, всі зусилля спрямовуються на розвиток цих напрямків. - автаркія структурна (визнач ряд галузей, які мають підтримку держави і забезп країні прорив на ринок). Автаркія передбачає захист економіки від панування домінуючих країн, захист її природних конкур переваг, захист від шкідливих виробництв і формування конкурентоспроможності країни на окремих напрямках розвитку. Якщо слаборозв. країна або країна, економіка якої знаходиться у кризовому стані, не може скористатися перевагами відкритості, то вона вдається до стратегії автаркії. Стратегія автаркії передбачає застосування мобілізаційної моделі розвитку. Стратегією закритості можуть скористатися тільки потужні країни. Політика автаркії є економічною політикою держав,котрі знаходяться у стані підготовки до війни та характеризуються «консервуванням» економіки, відокремленням від економіки інших держав. Риси автаркії економіки: 1. відособленість; 2. самостійно сформована технологічна структура; 3. прагнення до самостійності; 4. планова економіка; 5.ресурсоно-орієнтована економіка; 6. політичне і військове протистояння зовнішньому середовищу.

 82. Національна економіка в глобальному середовищі: стратегія відкритості і наслідки її реалізації.Стратегії відкритості не вимагає від держави економічних рішень, бо за цією стратегією рішення приймають суб’єкти господ. діяльності, які вступають у відносини із такими самими суб’єктами інших країн.Відкритість полягає у зниженні або ліквідації торгівельних перешкод, у вільному доступі і транс націоналізації в цілому. Якщо відкритість економіки створює умови для перекачування ресурсів зі слаборозвинених країн у більш потужні, то автаркія передбачає захист економіки від панування домінуючих країн, захист її природних конкур переваг, захист від шкідливих виробництв і формуванняконкурентоспроможності країни на окремих напрямках розвитку. Якщо слаборозв. країна або країна, економіка якої знаходиться у кризовому стані, не може скористатися перевагами відкритості, то вона вдається до стратегії автаркії.У лібералізації зацікавленні лише потужні країни. Перевагами відкритості можуть скористатися конкурентоспром. підприємці. Тобто відкритість робить незахищеними слаборозвинуті і країни, що розв-ся перед натиском капіталу, товарів, ідей. Відкритість сама по собі не є дієвим механізмом генерації сталого економічного розвитку. Фундаментальними детермінантами економічного зростання є накопичення фізичного і людського капіталу та технологічний розвиток. Відкритість може сприяти цим детермінантам, тому що вона може зробити більш дешевими і доступними капітальні блага, сприяти передачі ідей та технологій із розвинених країн. Але це є лише потенційні її можливості, які можуть бути реалізованими за наявності інших складових. Країни, економіки яких зростають більш швидкими темпами, стають, як правило, більш відкритими. Але зворотний зв’язок — між більшою відкритістю та негайним економічним зростанням — практично не спостерігається. Одним із наслідків відкритості є неминуче прискорення розриву між рівнем доходів і добробуту окремих соціальних груп всередині країни. Відкритість робить країни більш залежними від зовнішніх шоків, що можуть спровокувати внутрішні конфлікти та політичну нестабільність