Головні процеси, що впливають на демографічний розвиток сім'ї

Дослідження різних років свідчать про те, що загальна тенденція у зміні величини й складу сімей справила вирішальний вплив на радикальне зрушення у характері відтворення населення під час демографічної революції. Кожному етапові демографічного переходу відповідали певні структура й тип сім'ї.

У першій його фазі за збереження високої народжуваності, а також смертності, що швидко знижувалася, спостерігалися помірне зростання частки великих і скорочення частки невеликих сімей, відносна стабільність частки простих сімей, збільшення частки самотніх за незначного зростання середньої величини сім'ї. У другій фазі демографічного переходу разом із зниженням народжуваності скорочується частка великих сімей і зростає частка малих, зростає частка простих і скорочується частка складних сімей, зменшується середня величина сім'ї. Тенденція до скорочення величини сім'ї виявляє себе синхронно із скороченням народжуваності або ж з невеликим відставанням. Істотну роль у зниженні розмірів сім'ї відіграє процес її нуклеаризації, сполучений зі збільшенням у сімейній структурі населення частки простих сімей[3, c. 106].

Нині майже для цілого світу характерне прагнення молодих сімей до відокремлення від батьківських. Цей процес почасти стримують матеріальні труднощі та житлові умови. Але за першої ж нагоди відбувається нуклеаризації(- поділ сім'ї, відділення дорослих дітей) сім'ї або, іншими словами, подрібнення складної сім'ї на дві прості. Процес нуклеаризації повсюдно збільшує кількість сімей, і в низці випадків вона зростає швидше, ніж чисельність населення. Для економічно розвинених країн характерні не тільки відхід із сім'ї всіх дорослих дітей, котрі уклали шлюб, але й виокремлення дорослих неодружених дітей із батьківських сімей. Як правило, відхід дорослих дітей із батьківського дому пов'язаний з міграцією — від'їздом на роботу або навчання в інший населений пункт або навіть в іншу країну. Така міграція дуже часто має необоротний характер. Однією з головних її причин є прагнення дорослих дітей до незалежності від батьків. Відхід дорослих дітей з батьківської сім'ї призводить до утворення значної кількості сімей типу "порожнього гнізда" — старих пар, полишених усіма дітьми. їх тим більше, чим нижче народжуваність і чим менше дітей. За умов малодітності й раннього відокремлення дітей багато які сім'ї стають "порожніми гніздами", коли батькам лише по 40—45 років. Упродовж 25—30 і більше років, аж до смерті одного з членів подружжя, такі сім'ї зберігають статус "порожнього гнізда". Овдовілий член подружжя, найчастіше жінка, поповнює категорію самотніх. Крім того, за масового відходу з батьківських сімей неодружених дітей останні також потрапляють до цієї категорії й залишаються в ній тим довше, чим раніше відокремлюються від батьків і чим пізніше укладають шлюб.

Процес нуклеаризації сім'ї тісно пов'язаний з проблемою міцності шлюбу. Відокремлення молодої сім'ї від батьківської сполучене з багатьма труднощі ми, серед яких, крім житлової, мають місце такі проблеми, як міра підготовленості молодого подружжя до ведення хатнього господарства, рівень матеріальної забезпеченості, необхідні навички виховання дітей, готовність вміння цивілізовано розв'язувати сімейні конфлікти. Часто-густо молоді пари виявляються непідготовленими до самостійного життя. їм доводиться звертатися по допомогу до батьків, у тім числі й по матеріальну, хоча вони й визнають, що це несумісне з їхнім прагненням самостійності.

Незавершеність процесу нуклеаризації сімей виявляє себе ще й у тому, що батьки втрачають право контролю над шлюбним вибором дітей раніше, ніж діти дістають можливість жити окремо, навчаються бути самостійними й відповідальними за свої рішення[5, c. 198].

2.Охарактеризувати шлюбність як демографічний процес та показники шлюбності

Шлюбність- процес утворення шлюбних пар в населенні який включає укладання як першого так і повторних шлюбів.

Шлюбний стан- стан особи стосовно інституції шлюбу, включає 4 градації:

1) ніколи не перебував у шлюбі

2) перебуває у шлюбі

3) овдовілі

4) розлучені

Шлюбний ринок – використовується для умовного позначення системи співвідношень чисельності різних груп шлюбоздатного населення

Шлюбне коло – сукупність можливих для конкретної особи шлюбних партнерів.

Шлюбний добір – прос в результаті якого із можливих партнерів оберається єдиний.

Шлюбна поведінка - поведінка людей у зв’язку з укладанням і припиненням шлюбу буває:

1) активна

2) пасивна

Припинення шлюбу- розпад шлюбного союзу внаслідок розірвання шлюбу, або смерті одного з членів подружжя.

Демографічне явище шлюбності у широкому розумінні складається з процесів укладання шлюбу та його можливих „варіантів розвитку» — овдовіння і розлучення. У демографії шлюбність вимірюють суцільною системою показників, що з різних боків характеризує тенденції її формування і зміни. Демографічний аналіз базується на показниках шлюбності .

Абсолютні показники (Вихідним показником виступає абсолютне число шлюбів, укладених (тобто зареєстрованих) за той або інший період часу, звичайно за рік)

Серед відносних показників шлюбності найпершим є загальний коефіцієнт шлюбності (с), що дорівнює відношенню числа укладених шлюбів до середнього (середньорічного, якщо мова йде про рік) населення:

с=С/P∙T×1000‰

де С —число укладених шлюбів, або осіб, що уклали шлюб, Р — середня чисельність населення за період Т.

де D — число розлучень за період.

Спеціальні коефіцієнти.  Розраховують окремо для всього населення в шлюбоздат- ному віці (15 років і більше), а також для шлюбоздатного населення окремо чоловіків і жінок, що не перебувають у шлюбі. Крім того, розраховують і спеціальні коефіцієнти шлюбності для перших шлюбів.

Спеціальний коефіцієнт шлюбності для населення шлюбоздатного віку розраховують за формулою: де Р15+ — населення шлюбоздатного віку — старше 15 років.

Цей коефіцієнт має певний недолік, оскільки включає населення яке перебуває в шлюбі, разом з тим, що не перебуває в шлюбі. Оскільки шлюби укладають особи шлюбоздатного віку, які не перебувають у шлюбі, то більш інформативним для демографії є показник, вирахований на основі співвіднесення чисельності осіб, що уклали шлюб до чисельності населення шлюбоздатного віку, яке не перебуває у шлюбі.

Крім спеціальних коефіцієнтів, розраховують також повікові коефіцієнти шлюбності. Останні розраховують стосовно або шлюбоздатного населення, або всього населення кожного віку. У першому випадку вони називаються спеціальними повіко- вими коефіцієнтами шлюбності і показують чисту інтенсивність цього процесу в окремих вікових групах. Вони дорівнюють відношенню числа шлюбів, укладених особами певного віку, до середньорічної чисельності шлюбоздатного населення цього віку. Ці коефіцієнти також можуть бути розраховані як для усього шлюбоздатного населення, так і окремо для чоловіків і жінок або для кожного шлюбного стану. Найчастіше спеціальні повікові коефіцієнти шлюбності розраховують для перших шлюбів, тобто для, а також для повторних шлюбів (без поділу на вдових і розлучених). Розрахунок повікових коефіцієнтів шлюбності також можливий тільки для років, близьких до перепису населення.

Сумарні коефіцієнти .За допомогою повікових коефіцієнтів шлюбності розраховують кумулятивні (накопичені до визначеного віку) і сумарні (накопичені до 50 або 70 років) коефіцієнти, що показують середнє число шлюбів (всіх або тієї чи іншої черговості) у розрахунку на одну жінку (чоловіка) реального або умовного покоління. Сумарні коефіцієнти характеризують ту частку населення, що одружується хоча б один раз у житті.

Сумарний коефіцієнт шлюбності до віку 70 років дорівнює сумі повікових і розраховується за формулою:

де h — довжина вікового інтервалу, Сх — повікові коефіцієнти шлюбності. При цьому шлюби, укладені після 69 років, умовно відносять до попередньої вікової групи.

Сумарний коефіцієнт шлюбності можна розраховувати як для всіх шлюбів, так і для шлюбів кожної черговості. У випадку реального покоління сумарний коефіцієнт узагальнено характеризує частоту укладання шлюбів у певному поколінні. Він залежить від безшлюбності, і від поширеності повторних шлюбів, але не залежить від віку одруження. Сумарний коефіцієнт перших шлюбів показує частку покоління, що взяло перший шлюб. Його доповнення до 1 є показником рівня безшлюбності. Сумарний коефіцієнт повторних шлюбів показує поширеність повторних шлюбів у поколінні.

Білет № 5