Управління доходами та видатками держави.

Державний бюджет -це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Державний бюджет складається з доходів та видатків бюджету. Доходи бюджету включають: - податкові надходження(ПДВ, податок на майно, податок з доходів фіз. ос. ін); - неподаткові надходження(доходи від власності, власні надходж. бюдж. установ. та ін.); - доходи від операцій з капіталом;

- трансферти; - цільові фонди. Видатки бюджету вкл.: - закупівлі товарів і послуг(держ. управління, оборона, освіта, наука ін.); - державні інвестиції; - соціальні трансферти( соц. захист населення); - обслуговування державного боргу; - сальдо держ. бюджету.

Одна з провідних ролей у вирішенні питань щодо забезпечення національного піднесення України до відповідного рівня розвитку належить Державному казначейству України як одному з основних органів державного управління фінансами.

Державне управління фінансами, як різновид державного управління, має особливий міжгалузевий характер, оскільки формування, розподіл та використання фінансових ресурсів держави стосується всіх галузей державного управління і тих елементів суспільного життя, які залучаються в процесі управління. Предметом таких фінансових відносин виступає особливий різновид державного майна – фінансові ресурси держави.

Діяльність ДКУ фінансується за рахунок державного бюджету України. ДКУ та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків. У своїй діяльності воно взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. ДКУ виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), і закінчується складанням звітності.

Основними напрямами діяльності ДКУ є:

• забезпечення виконання державного бюджету за видатковою частиною, в тому числі здійснення платежів безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності , які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, взаємних розрахунків між державним та місцевими бюджетами;

• встановлення контролю за фінансовими взаємовідносинами державного бюджету і державних позабюджетних фондів;

• бухгалтерський облік виконання державного бюджету;

· розробка та затвердження нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів.

42. Управління борговими зобов‘язаннями та забезпечення стабільності в суспільстві.

Управлінням державним боргом - сукупність державних заходів, що пов'язані з випуском і погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів і виплатою доходу за державними цінними паперами, встановленням ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

Загрозу економіці становить не стільки державний борг як такий, скільки зростання суми витрат на його обслуговування.

Мінімізація вартості обслуговування державного боргу є стратегічним завданням управління державним боргом, а в ширшому розумінні — всієї бюджетно-податкової політики. Це завдання узгоджується не лише з чисто фіскальними інтересами, а й з потребами стимулювання інвестиційної активності, а також із довгостроковим поліпшенням добробуту населення, адже економія поточних витрат на обслуговування боргу знижує податковий тягар для майбутніх поколінь.

Для оптимізації витрат, пов'язаних з фінансуванням дефіциту державного бюджету, держава здійснює управління державним боргом. Під управлінням державним боргом слід розуміти комплекс заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення і погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни.

Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись наступних принципів:

- безумовності — забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики,,

- зниження ризиків — розміщення і погашення позик таким чином, щоби максимально знизити вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань,,

- оптимальності структури - підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань за термінами обертання і погашення,,

- зберігання фінансової незалежності - підтримка оптимальної структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами,

- прозорості - дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

Для ефективного управління державним боргом, розв'язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань держави використовують різноманітні методи. Одним із найпоширеніших є рефінансування державного боргу, тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідно, щоб держава мала високу репутацію держави-позичальника. її досягнення та підтримка являється важливим фактором для успішного управління державним боргом.