Складові менеджменту органу державної влади.

Менеджмент розглядається як форма практичної діяльності, що пов’язана з процесом прийняття рішень щодо найкращого використання ресурсів (капіталу, матеріалів та людей), з метою досягнення запланованих завдань, що забезпечують постійний розвиток організації.

Ограни державної влади відрізняються від інших організацій тим, що притаманна їм адміністративна діяльність відрізняється від виробничої діяльності. Основним ресурсним компонентом системи менеджменту органу державної влади є державний службовець, специфіка діяльності якого полягає в такому: багатоманітність цілей; складність у вимірюванні результатів праці; технології, за якими важко виявити залежність між внеском та результатом.

Складові менеджменту органу державної влади:Організація,Ресурси,Прийняття рішень,Функції,Трансформація рішень,

Діяльність,Цілі.

З погляду менеджменту орган державної влади або орган місцевого самоврядування, як і інша організація, має внутрішнє та зовнішнє середовище

Зовнішнє середовище:Інформаційні потоки,Установки, цілі,Рішенні,Ресурси, послуги.

Основні внутрішні змінні в органі державної влади, які вимагають уваги від керівництва, - це цілі, завдання, структура, технологія і люди.

Структура органу державної влади– це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних сфер, збудовані в такій формі, яка дає змогу найбільш ефективно досягти його цілей.

Ієрархія цілей органу державної влади:

1. Конституційні або законодавчі цілі

2. Місія, призначення3. Стратегічні цілі органу

4. Специфічні завдання органу з реалізації цілей і тактичні цілі органу5. Цілі окремих управлінь

6. Цілі структурних підрозділів (відділів)7. Цілі, визначені для посад працівників органу та цілі особистого розвитку

Етапи процесу управління за цілями:

1. Формування цілей,2. Планування дій,3. Перевірка та оцінка,4. Коригуючи дії.

Управлінська діяльність: загальні риси, методи та технології.

Управлінська діяльність – прийняття рішень та дій людей по досягненню цілей, які відображають історичний досвід, рівень наукового пізнання та здібностей щодо вирішення конкретних завдань. Управлінська діяльність включає наявність людей, знань, умінь, навичок, інформації, технічних засобів та психологічної підготовки.

Специфіка управлінської діяльності визначається:

- потребою узагальнення масштабного різнопланового інформаційного масиву задля досягнення повноти опанування ситуацією;

- соціально-психологічною складовою, яка втілює мобілізацію вольових зусиль в прийнятті управлінських рішень;

- юридичною обізнаністю, чіткістю та виразністю (більшість елементів управління юридично (нормативно) визначаються, в залежності від конкретних органів та функцій управління;

- колективним характером, так як завжди виражає взаємодію в межах конкретного колективу

До основних методів управлінської діяльності необхідно віднести:

1.Морально-етичні-методи базуються на використанні визначальних  інституцій суспільства, до яких слід віднести релігію, совість, традиції, гідність і честь, звичаї людей. Сюди також відносить соціальна реклама, психологічні установки, певні переконання тощо.

2.Соціально-політичні методи пов’язані з умовами праці, побуту, дозвілля людей, залученням їх у владні відносини та управління, політичні мотивації, що особливо важливо для розвитку демократії.

3.Економічні методи зумовлені роллю економічних інтересів ужитті людей, а значить й в управлінських процесах. Економічна мотивація дозволяє управлінським органам коригувати поведінку та прийняття рішень. До економічних методів слід віднести фінансово-бюджетне регулювання, грошово-кредитне, регулювання цін, валютне регулювання тощо. 

4.Адміністративні методи – способи і дії прямого і обовязкового визначення поведінки і діяльності людей з боку керівних структур держави. Означені методи ґрунтуються на силі державної влади і включають такі прийоми: попередження, припинення й примус. 

Управлінські технології. Політичні технології при виборах. Технологія в управління –це певний спосіб поєднання процедур і операцій задля досягнення високої результативності та ефективності. Так, наприклад, кожна реалізація кожної управлінської стадії може забезпечуватись відповідними технологіями. До таких слід віднести:

- новітні технології діагностування, аналізу, оцінювання стану керованого об’єкту, моніторингу наслідків управлінських рішень тощо;

- вироблення загальних та уніфікованих критеріїв (показників0, що адекватно характеризують управлінську діяльність;

- технології контролю, пов’язані з безперервним моніторингом керованих процесів;

- формування адаптивних функціонально-організаційних структур.

Результатом управлінської діяльності є управлінське рішення.