Стратегії ТНК у контексті стратегій домінування країн-лідерів.

Країни-лідери (у своїй більшості) проводять стратегію експансії. І якщо у Середні Віки це була експансія військового характеру, то сьогодні, переважно, застосовуються економічні важелі.

Саме ТНК – основний структурний елемент економіки більшості таких країн, провідна сила їх розвитку та підвищення ефективності. Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку.

Сумарні зарубіжні інвестиції ТНК зараз відіграють істотнішу роль, аніж торгівля. Формами вивезення капіталу є прямі та портфельні інвестиції, а також позики і кредити. Найбільш значимі – прямі інвестиції. Причиною зарубіжного інвестування часто стає інтерес до природних ресурсів приймаючих країн, за яким стоїть прагнення забезпечити гарантоване постачання своїх підприємств сировиною. За рахунок закордонних інвестицій США, наприклад, одержують всі імпортовані фосфати, мідь, олово, 75% марганцевої та залізної руди; Японія – 40% бокситів, 50% нікелю, 60% мідної руди.

Найважливішими напрямами діяльності ТНК у політичній галузі в країні базування є взаємодія та підтримка контактів із керівництвом центральних і регіональних органів виконавчої, законодавчої та судової влади держави, провідних політичних партій і громадських організацій, ЗМІ. Це досягається шляхом ротації кадрів між ТНК і найважливішими держорганами країни перебування, активної участі корпорацій у виборчому процесі, лобіювання інтересів компаній.

Діючи в приймаючих державах, ТНК активно включаються в місцевий політичний процес. Їхні представники вступають у національні асоціації промисловців, усередині яких вони отримують можливість виходу на керівників місцевих органів влади. Корпорації роблять свій «внесок» також у виборчі й інші фонди місцевих політпартій з метою отримання певних комерційних вигод, опосередковано впливаючи і на політичний курс країни перебування.

Отже, можемо констатувати, що ТНК є майже ідеальним інструментом реалізації стратегій домінування провідних країн.

Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.

В залежності від форм та видів міжн співтовариств стратегічною метою створення можуть бути:

1.використання переваг ефекту масштабу за рахунок зниження трансакцій них витрат і розширення розміру ринку;

2.створення надійного зовнішньополітичного середовища;

3.рішення завдань торгівельної політики;

4.сприяння структурної перебудові економіки;

5.підтримка молодих галузей національної промисловості.

Для створення економічного інтеграційного угрупування двох чи кількох країн необхідні певні політико-правові, економічні , соц-культурні та інфраструктурні умови. З політико-правової точки зору принципове значення мають сумісність політичних устроїв та основного законодавства країн, що інтегруються. Ключовими щодо економічних умов інтеграції є такі критерії: рівень розвитку країн, їх ресурсних та технологічних потенціалів, ступінь зрілості ринкових відн., зокрема національних ринків товарів, послуг, капіталу та праці, масштаби та перспективи розвитку економ. Взаємозв’язків країн. Важливе значення мають також інфраструкт. та соц-культ. сумісність. При цьому економічні інтеграційні угрупування країн можуть формуватися різними шляхами:

* “знизу-догори”, у процесі поглиблення інтернаціоналізації та транснаціоналізації господарського життя, коли

домовленостям між країнами рол створення зони вільної торгівлі, митного союзу чи спільного ринку передує досить тривалий період розвитку міжнародних економічних зв’язків на рівні підприємців, фірм та

корпорацій. Ці зв’язки активно підтримуються на державному рівні і водночас розробляються й реалізуються широкомасштабні двосторонні проекти поглиблення міжнародного економічного співробітництва. Саме

таким шляхом розвивались інтеграційні процеси у Північній Америці насамперед між США та Канадою. *“згори-донизу”, коли з різних політичних та соціально- економічних причин створюється інтеграційне угрупування країн, які ще не повністю відповідають критеріям інтеграційної сумісності, але в процесі подальшого регульованого і скоординованого на наднаціональному рівні співробітництва досягають тієї чи іншої форми міжнародної економічної інтеграції, * переважно таким шляхом розвивалась

економічна інтеграція в Європі через дво- і багатосторонні переговори і асоційовану участь окремих країн у діяльності інтеграційних угруповань, як, вже функціонують Зокрема, такий шлях характерний для сьогодення

країн Східної Європи як, ставлять за мету інтеграцію до Європейського

Союзу.

Інтеграційний процес у своєму розвитку проходить кілька ста­дій, у тому числі — створення єдиного ринку з уніфікацією юридичних та економіко-технічних умов торгівлі, спрямування капіталу і робочої сили, утворення валютного та економічного союзів. Економічний союз передбачає уніфікацію функціонуван­ня всіх сфер господарської діяльності, координацію економічної політики країн-членів і створення єдиного законодавства. Мож­ливе формування наднаціональних органів, наділених компетен­цією ухвалювати обов'язкові для всіх рішення