Стратегія автаркії експансії («автаркії великих просторів»)

«Автаркія Великих просторів», як геоекономічна парадигма створення закритих сфер впливу, яка припускає обов’язковий імператив реінтеграції. Механізм захисту такого простору від зовнішньої деструктивної

дії може варіюватися від повної закритої системи (принцип залізної завіси Й. Сталіна) до напівзакритої (протекціоністські заходи в економічній та інформаційній сферах). Важливим моментом для виживання таких систем стає період модернізації, який повинен відбуватися згідно із зовнішніми імпульсами і розвитком відкритих систем, які забезпечують свою стійкість за рахунок технологічного лідерства.

Закрита система «залізної завіси» Й. Сталіна припускала жорсткий контроль держави над економічною закритою системою, проте вона повинна була проходити процес модернізації з циклічністю 40–50 років, тобто система повинна відкриватися для масштабного технологічного оновлення і потім знову закриватися забезпечуючи таким чином самодостатність свого Великого простору. Застосування математичної методології доказу від зворотного може бути корисне в даному напрямі. Виконані дослідження у сфері оцінки скорочення

виробничих, технологічних, демографічних показників пострадянського простору після дезінтеграції СРСР припускають відправну точку у формуванні «Великої інтеграційної ідеї» . Наведені офіційні статистичні дані показують безпрецедентні скорочення основних критеріїв, що характеризують державні системи країн СНД у порівнянні із загальносоюзною.

Лістом булі розвінені закладені галі Фіхте основі доктрини автаркії, Було Визначіть, Що хоч Поточні Наслідки самоізоляції Інші, Ніж у протекціонізму, оскількі Останній НЕ заперечує корісті міжнародної торгівлі и не ставити Завдання самозабезпечення Країни Всім необхіднім, альо врешті-решт автаркія має на меті відкрітість на паритетних засадах: у контексті міжкраїнної конкуренції країна, Що не досягла бажаної стадії розвітку І не забезпечен собі економічні Переваги на світовому ринках, вімушена керуватіся принципом автаркії - формуваті сітуацію повної економічної незалежності від інших країн. З цією метою країна має відмовітіся від значної Частина імпорту и міжнародну торгівлю поставіті Під контроль держави; провадіті політіку стимулювання и заохочення виробництва замінніків и синтетичність продуктів; Забезпечити мобілізацію усіх продуктивних сил, Що є у її розпорядженні. Протекціонізм Може віступаті інструментом автаркії. Тобто Ліст, на протівагу Фіхте, не заперечує міжнародної торгівлі в умів самоізоляції, альо вважає за необхідне здійснюваті її Під контролем держави.

Щодо інших характеристик автаркії, то ВІН Розглядає її Як необхідну стадію інтернаціоналізації господарських зв'язків: щоб НЕ знізіті Свої спожи до рівня своїх ресурсів, Закрита країна намагається розшірюваті возможности їх поповнення за рахунок обміну, а часто и завоювання та Приєднання нових теріторій (у тому чіслі економічне завоювання джерел сировини). У цьому разі утворюється великий простір, Що стає її «життєвим простором». Особлівістю Концепції Ліста є ті, Що ВІН обґрунтовує ідею, згідно з Якою «великий простір» («життєвий простір»), утворюваній шляхом лібералізації міжнародніх господарських зв'язків, абі досягті гомогенності соціально-економічних складових розвітку, вімушено підкорятіметься домінуючій державі. Тобто Ліст вважає, Що існує два види автаркії: перша - Повна самоізоляція нації, Яка у розрахунку на власні сили намагається досягті високого рівня конкурентоспроможності, и її об'єктивний наслідок - коли країна, сягнувші візначеної стадії розвітку, Може на засідках лібералізму будуваті Свої зовнішньоекономічні зв'язки. Останнє неминучий приведе до домінування Такої Країни на світовому економічному просторі (Як це відбувалося на тій годину Із Англією). Ф. Перру ідентіфікував цею Останній вид автаркії, Як експансіоністській.

Щодо Першої, орієнтованої на повну економічну незалежність на Основі самоізоляції, то її загальновізнано розглядаті Як мобілізаційну модель розвітку економікі, таку, Що є перехіднім щаблем до експансіоністської, природною умів розвітку національного господарства на шляху до віщої стадії.

З Оглядова Як на економічну так и політічну доцільність жодних країна, Що належить до провідніх у сучасности світовому економічному просторі, не Може скорістатіся цією моделлю економічної поведінкі: частина з них - ТОМУ ЩО Вже досягла Певного ступенів и Може провадіті експансіоністську політіку, Інша - ТОМУ ЩО відстає в економічному розвітку. Що ж до декларування необхідності відкрітості Як основи гармонізації міжнародніх відносін, то ця теза НЕ має нічого Спільного з практикою. Це стосується Як розвинення країн, так и тихий, Що розвиваються, ЯКЩО, звичайна ці Країни НЕ сповідують рудіментние індівідуалізму.

Незважаючі на декларування принципу відкрітості, провідні Країни світу всебічно захіщають свою Досить стабільну економіку, внаслідок Чого утворюються потужні центри протистояння, очолювані зокрема США, ЄС та Японією. Наприклад, утворення Європейського співтоваріства Було свого роду віявом протистояння Економічній експансії США І, водночас, Бажанов низькі країн домінуваті хоча б у складі інтеграційного угруповання. Таке протистояння посілює конкурентних Боротьба, трансформуючого її у гіперконкурентну, Наслідки якої неминучий «оплачують» Менш розвінені, неконкурентоспроможні Національні економікі.