Національна стратегія сталого розвитку України.

На конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, червень 1992 р.) було прийнято документ “Порядок денний на XXI століття”, який і на сьогодні є узгодженою програмою дій для досягнення взаємозв’язку економічної, соціальної та екологічної складових розвитку. У цьому документі зазначено, що урядам слід прийняти національну стратегію збалансованого розвитку і що важливим аспектом загального планування для досягнення збалансованого розвитку є формування національного консенсусу щодо політики і програм, зокрема щодо національних планів дій. Національна стратегія повинна ґрунтуватися на ретельній оцінці нинішньої ситуації. В Україні у грудні 1997 р. Було створено Національну комісію сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України. У 2000 р.  Мінекоресурсів України спільно з іншими органами виконавчої влади розробило проект “Концепції сталого розвитку України”. Утім, ця концепція критикувалася громадськими екологічними організаціями і не була прийнята Верховною Радою України. Критика з боку громадськості значною мірою була пов’язана з тим, що головний акцент в концепції було зроблено на економічному розвитку, а не на гармонійному поєднанні трьох складових збалансованого розвитку. Національна стратегія розвитку «Україна-2015» підсумовує результати багатомісячної роботи «Українського форуму», спрямованої на створення громадського порядку денного для України, визначення стратегічних орієнтирів державного розвитку, адекватних рівню і складності завдань та викликів, що сьогодні стоять або найближчим часом постануть перед країною. Загалом стратегія переходу до збалансованого розвитку має ґрунтуватися на аналізі тих дисбалансів, які існують в економічній, соціальній та екологічній сферах і на подальшому визначенні шляхів подолання цих дисбалансів у напрямі досягнення збалансованого розвитку. Тільки усунення дисбалансів в екологічній, економічній і, як наслідок, соціальній сферах може закласти підґрунтя для збалансованого розвитку України, відновлення якості довкілля і збереження біорізноманіття. Для досягнення збалансованого розвитку пропонуються наступні пріоритети: 1) структурна перебудова і оздоровлення економіки України; 2) формування інституційної бази збалансованого розвитку; 3) зниження рівня соціально-економічної нерівності і бідності; 4) розвиток регіональної політики збалансованого розвитку; 5) перехід до збалансованого природокористування; 6) формування демократичного суспільства; 7) освіта і наукове забезпечення у сфері збалансованого розвитку; 8) збалансоване ведення сільського господарства; 9) врахування національних культурних цінностей; 10) розвиток міжнародного співробітництва; 11) збереження біологічного і ландшафтного різноманіття; 12) енергозбереження і збалансований розвиток енергетики. Сьогодні провідними суб’єктами модернізації в Україні є: 1) Громадянське суспільство, що прагне досягати амбітних цілей національного розвитку і має могутній інтелектуальний потенціал, високий рівень освіченості. 2) Держава, яка ініціювала ринкові та демократичні перетворення і має всі важелі для їх здійснення. 3) Національний бізнес. Україна – одна з небагатьох країн на пострадянському просторі, де є достатньо сильний й амбітний національний бізнес. Головним інструментом реалізації системного модернізаційного проекту в Україні має бути не мобілізація державою бізнесу та суспільства для досягнення переважно чужих їм цілей, а мотивація стати повноцінними агентами розвитку, партнерами держави. Необхідно консолідувати новаторські імпульси, що генерують здорові сили суспільства, держави та бізнесу в єдину загальнонаціональну хвилю модернізації.