Експансіоністські складові стратегій світового економічного домінування.

Стратегію світового економічного домінування проводять лише наймогутніші країни світу, які користуючись перевагами глобалізації та застосовуючи «право сильного», прагнуть здійснювати свій диктат у світовому геополітичному просторі задля утвердження своїх домінуючих позицій в світі. Проаналізуємо експансіоністські складові стратегії світового економ домінування.

                   Територіальна експансія здійснюється країнами-лідерами не як «видиме» розширення кордонів, а як місце розташування природних і людських ресурсів, зручний економічний чи військово-стратегічний плацдарм, просто «життєвий простір» тощо, що дає підстави говорити про «приховану» експансію, «прикриваючи» її, як правило, високими гуманними цілями, гаслами про безпеку людства, боротьбу з поширенням зброї масового знищення, захистом прав людини тощо (найяскравіший приклад - США).  

                   Політичний експансіонізм, як правило, реалізується країнами-лідерами шляхом приведення до влади в державі та її регіонах провідників тієї політики, яка відповідає інтересам латентного (прихованого) загарбника.

                   Економічна експансія стає провідним напрямом експансіоністської стратегії взагалі. Серед різновидів економічної експансії можна виділити кредитно-фінансову, валютну, товарну, технологічну, комунікаційну. Така експансія відбувається через такі процеси як: вплив на країну-боржника, втручання у її справи, контроль її економіки різною мірою; створення державами-лідерами вигідної для себе ситуації на валютних ринках; домінування у виробництві найбільш наукомісткої високотехнологічної продукції провідними країнами, а також насаджування ними своїх цін і забезпечення нееквівалентного обміну на світовому ринку; володіння мінерально0сировинними ресурсами.

                   Культурний експансіонізм (медіа-експансія), спрямований на встановлення провідними країнами світу домінуючого контролю над інформаційним простором інших країн. Медійні компанії провідних держав фільтрують інформаційні потоки, нав'язуючи населенню різних країн певні політичні погляди, стереотипи, ідейні цінності та норми . Медіа-імперіалізм є основою для здійснення політичної, економічної, ідеологічної, культурної, мовної експансії. Це відбувається через ЗМІ, кінофільми, реклами тощо. Основними носіями такої експансії в умовах глобалізації стають міжнародні корпорації та ТНК, які намагаються донести до споживача ідею масової культури.

                    Все це призводить до перетворення слабких країн на неоколоніальні сировинні придатки та встановлення у світі своїх «правил гри», що веде в свою чергу до посилення глобальної стратифікації суспільства, інформаційної відсталості багатьох регіонів світу тощо.

Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.

Світове госп— сукуп нац-х ек-к, які знаходяться в тісній взаємодії та взаємозалежності.

Періодизацію можна здійснити за різними критеріями. Загальноприйнятною є:

                   1.Великі географ. відкриття XV-XVI ст. до промисл. революції XVIII-XIX ст.

                   2. промислова революція

                   3.кінець XIX - поч. XX ст. 60 рр. (деколонізація)

                   4.60-ті рр - нинішній час - глобалізація.

1 етап - стихійно-натур. гос.ва (стих. ринкового) - епоха утилітаризму, індивід. центризму.

2 етап - збагачення за рах.екстенсивних методів - етап експансії XV-XVI ст., Епоха колоніальних війн, збагачення за рах. пограбувань; утворюються світ. імперії, які визнач. світ. стратегії.

3 етап - зародження капіталу, колон. війни нової якості, рух товарів доповнюється рухом капіталу, економічне завоювання світу.

4 етап - етап монополізації і формування ТНК, зміна якості ек. завоювання світу.

5 етап - поділ світу на полярні системи.

6 етап - 60-ті рр. - розпад колоніальної системи - вивільнення цивіліз. с.ми цінностей, нац оформлення ментально-поведінк. мотивацій. Особливо загострюється нац. самоідентифікація.

7 етап - виникнення і становлення МО, покликаних урегулювати світ. ек процеси та формув. світ. стратегії ек розвитку.

8 етап - глобалізація і глобальні стратегії.

Стратегія уніфікації світ. ек простору - принцип лібералізації зовн.-ек. зв’язків, розвитку процесів транснаціоналізації; втрач.ся колишня роль світ. орг.цій, їх роль і функції відходять до країн Великої сімки. Основою суч. геоек. та геополіт. стратегій є глобалізація, заснована на лібералізмі. Глобалізація набуває рис транснаціоналізації, а світ. ек стратегії мають на меті підпорядкування світ ек-ки.

Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях. (див. 42)

Кінець XX сторіччя відзначився низкою якісно нових чинників розвитку суспільно-економічних систем. Відбувається відхід від односпрямованої, орієнтованої на технологічно-економічну ефективність, до багатоцільової соціально-гуманістичної моделі. Науково-технiчний прогрес, змiна мiсця людини у виробництвi й зростання частки розумової працi, яка потребує підвищення освiтнього рiвня та збільшення iндивiдуальної свободи, зростання загальної ефективностi суспiльного виробництва й певне послаблення безпосередньої залежностi людства вiд природних умов існування привели останнiми десятирiччями до пiдвищення ролi позаекономiчних чинникiв суспiльно-економiчного прогресу. Серед них - соціальні, політико-правові, морально-психологічні, культурно-етичні, природно-демографічні чинники. Наростання суперечностей між суспільством і індивідом об’єктивно зумовило посилення гуманістичної спрямованості суспільних систем.