Варіативність політики автаркії: економічна самодостатність; структурна закритість; економічна закритість; автаркія експансії.

(різниці між переліченими поняттями не має, сенс той же що й в автаркії, з різницею лише що автаркії як такої, в ідеалі не існує, тож в нас є:ектсамодостатність(в країни все є, тому нічого з-за кордону не потрібно), структурна закритість (Росія та дещо Білорусія, .ек закритість(Узбекистан, Сирія, Білорусія),автаркія експансії – в процесі підготовки до війни )Економічна самодостатність - сподівання на власні сили й засоби. Прикладом можуть бути країни Західної Європи, які не залежать від сировинної бази та світової економічної політики. Автаркія експансії – економічна політика фашистських режимів у Німеччині та Італії, де в процесі підготовки до війни ставилося завдання досягти самозабезпечення стратегічними ресурсами. Політика автаркії проводилась і в СРСР сталінським керівництвом. Структурна закритість спостерігається в Росії і до нещодавна -Білорусії.

Структурна автаркія – нова форма закритості, широко використовується розвиненими країнами і полягає в створенні особливих (монопольних) умов функціонування для галузей, виробництв, наукових досліджень, які мають стратегічне значення для розвитку національної економіки та знаходяться у стадії формування. Такі умови забезпечують цим напрямкам виключне положення в економіці, підривають основи приватної економічної зацікавленості (мотивацій вигоди), що відвертає від них надмірну увагу і перешкоджає трактувати їх як закриті. Головна з них – посилений інтерес до цього напрямку з боку держави. Ці умови відміняються з набуттям галуззю (виробництвом) певного рівню конкурентоспроможності.Автаркія—це ізоляція держави від зовнішньо-еко впливу,створення незалежного господарства,яке може себе самозабезпечити без усілякої підтримки з зовні. Автаркія є вагомоюпротивагоюсьогоденномуглобалізму. Повнаавтаркія(ізоляція) може бути реалізованатільки в умовах „народного господарства”(виробництва).
Автракія–цетакожстратегічний план мілітризації та підготовки до війни. Віндозволяєраціональносконцентруватиресурси та направитиїх на потреби державиПовнаавтаркіянеможливанавіть для великих і багатих ресурсами країн, тому, як правило,влітературіговорять про «автаркічнітенденції» в економічнійполітиці (ПівнічноїКореї, Албанії). Історичнийдосвід показав, щотакітенденціїзавдаютьнепоправноїшкодиекономіцікраїни, відкидаючиїї назад в областінауково-технічногопрогресу, економічноїефективностісуспільноговиробництва і рівнядобробуту народу.

Варіативністьстратегіїглобалізації і економічноїуніфікаціїсвітового простору

Глобалізація – її зміст і суперечливий характер, наслідки і широкий спектр сприйняття світовим загалом та наукова рефлексія цього феномену – чи не найзагальніше явище сучасності. Важко уявити когось із політиків або дослідників соціально-політичних процесів, які б пройшли повз неї. Твердять, що глобалізація наче дев'ятий вал захльостує планету, руйнуючи при цьому Вестфальсько-Філадельфійську систему як таку, що складається з понад двохсот суверенних націодержав з усталеним міжнародним правом. Відзначаючи нову якість глобалізації, її ідентифікують з п’ятою владою. Водночас доволі поширеними є твердження, що глобалізація нічого в собі не містить, що це лише друге видання колоніалізму. Вона при цьому інтерпретується на кшталт відомої марксистсько-ленінської тези зростання суспільного характеру виробництва та визначається терміном “інтернаціоналізація”. Висловлюються також думки, що глобалізація – просто модне слово, яке не має власного змісту. Об’єктивні передумови глобалізації коріняться у матеріальних основах відтворення людської цивілізації, адже за будь-якого суспільного устрою існує певна відповідність між засобами творення людьми матеріальних благ і способами підтримання їхньої життєдіяльності. У даному разі йдеться не про якісь, хоча й важливі, але поодинокі зміни у виробництві, а ті, що забезпечують третю хвилю цивілізації. Першу і другу, як відомо, детермінували відповідно землеробство і фабрика. Землеробство ліквідувало племінні об’єднання, мисливські угруповання та інші форми соціальної організації, замінивши їх на міста-держави, династичні монархії та федеральні імперії. Фабрика спростувала багато з цих організаційних форм, забезпечила масове виробництво і споживання. Як наслідок утворюється націодержава з масовою і представницькою демократією. Конкретно третя (сучасна) хвиля цивілізації забезпечується суперсимволічним виробництвом (інші терміни: інформаційне виробництво, економіка знання).

Варіативність стратегій розвитку транзитивних країн.

основністратегіїрозвиткутранзитивнихкраїн на шляху їхекономічнихперетворень.

- угорська модель стратегії— «оксамитовареволюція» — означаєпоступовийеволюційнийперехід до ринковихвідносин шляхом різнихвзаємопов’язанихперетворень, які починались ще при командно-адміністративнійсистемі.

- ринкова «шоковатерапія», абопольська модель. Цестратегіяринковоїтрансформації, яка є жорсткимсоціальнимекспериментом над людьми. Буламожлива в Польщі, де збереглисяспецифічніпередумови для переходу до ринку (ринковапсихологія, приватна власність на землю, підтримканаселення, західнийвплив, відкритістьсуспільства, залежністьвідвеликоїбагатомільйонноїдіаспори). «Шоковатерапія» — цеодномоментнеадміністративнеруйнуванняпопередньоїсистемиуправління, прискоренаприватизація, наданняшвидкимсуспільнимперетворенням статусу стратегічної мети суспільства.

- чехословацька. Здійснюється, спираючись на «оксамитовуреволюцію» і старі традиції ринкової культури, що збереглися в умовах повного фронтального роздержавлення економіки та значн іекспортн

ізв’язки. Змістцієїмоделі в цивілізованій «м’якій» дестабілізації (роздержавленні) державноївласностіцивілізованими методами, шляхом акціонування й корпоратизації.

- прибалтійська. Специфікаїїполягає в незначних масштабах народногогосподарства й ефективноговикористанняфакторівзовнішньоїдопомоги для стабілізаціївиробництва, споживання і фінансово-грошовоїсистеми.

- російська, щобазується на формальнійприватизації, роздержавленні. Теоретично — ця модель є багатообіцяючою.

- українська. Вона ще не реалізована, досить складна, непослідовнавстратегіїекспериментівспроб і помилок, невиправданих жертв.

Основною причиною невдалихринковихтрансформацій в Україні є відсутністьпослідовноїдовгостроковоїстратегії. Існуютьтакожоб’єктивнітруднощірозробкиадекватнихмеханізмівреалізації реформ.