Науково-технічний прогрес та соціально-економічний розвиток.

Вплив науково-технічного прогресу на економічний і соціальний розвиток пояснюється тим, що:

1) використання у виробництві нової техніки, технології та інформаційних систем стає провідним фактором зростання продуктивності економічних ресурсів Оскільки нова техніка й нові технології (у тому числі інформаційні) мають ліпші показники продуктивності, потужності, швидкості, енергоємності тощо, відбувається зниження витрат економічних ресурсів у розрахунку на одиницю промислової продукції.

2) НТП позитивно впливає на вдосконалення структури економіки, зменшуючи у складі витрат на виробництво питому вагу живої праці з одночасним збільшенням питомої ваги засобів і предметів праці. Під впливом НТП зменшується питома вага живої праці в складі витрат на виробництво з одночасним збільшенням питомої ваги зношених в процесі виробництва засобів праці та спожитих предметів праці

3) застосування новітньої техніки і технології виробництва забезпечує підвищення якості продукції (послуг). Сучасні комп'ютери та інформаційні технології уможливлюють автоматизацію управління технологічними процесами у виробництві, підвищення надійності й довговічності виробів. Застосування нових матеріалів та мікроелектроніки дає змогу знизити показники матеріаломісткості та енергоємності продукції.

Науково-технічний прогрес є ендогенним фактором економічного розвитку. Розвиток НТП переміщує назовні межу виробничих можливостей і справляє позитивний вплив на рівноважне економічне зростання.

60.Необхідність та сутність науково-технічної політики.Розвиток науки — важлива складова економічної політики. Постійне вдосконалення засобів і предметів праці, технології виробництва і його організації є головною рушійною силою розвитку продуктивних сил і економічного зростання.

Законом України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (1991 р.) визначено, що державна науково-технічна політика — це складова соціально-економічної політики держави, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері. В Україні існує розгалужена система державних органів, які здійснюють науково-технічну політику, а саме: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство фінансів, Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Основними завданнями державної науково-технічної політики є:визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;підтримка нових інноваційних структур;розвиток вищої освіти та організація підготовки наукових кадрів;розвиток міжнародного співробітництва.

Кінцевим результатом упровадження досягнень НТП є інновації. Вони здійснюються з метою отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого ефекту. В результаті інновацій породжуються позитивні екстерналії, тобто ефект від інновацій отримують не тільки ті, хто здійснює їх, але й інші фізичні та юридичні особи, які використовують їх.

Форми та методи реалізації Н.-Т. політики.

Досягнення цілей та завдань науково-технічної політики здійснюється державою через застосування конкретних методів її реалізації. За ознакою форми впливу на науково-технічний розвиток економіки весь арсенал цих методів поділяється на дві групи: методи прямого та методи непрямого регулювання.

До методів прямого регулювання належать:

- визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки;,

- державні науково-технічні програми;

- державне замовлення в науково-технічній фері;

- державна науково-технічна експертиза;

- бюд фін досліджень та робіт, що виконуються в рамках пріоритет напрямк розвитку науки і техніки;

- держ пол щодо формув та заохоч наук-тех кадрів;

- держ політика у сфері патентів і ліцензій.

До методів непрямого регулювання належать:

· диференційована податкова політика;

· тимулююча фінансово-кредитна політика;

· гнучка амортизаційна політика;

· правовий захист інтелектуальної власності;

· ержавна політика у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва.;

Методи прямого регулювання передбачають безпосередню участь держави у вирішенні як загальних проблем науково- технічного розвитку, так і проблем його окремих сфер та напрямів. Методи непрямого регулювання створюють економічні та правові умови для прискорення науково-технічного прогресу, проте це не означає, що такі умови мають бути однакові для всіх галузей розвитку науки і техніки. Методи реалізації державної науково-технічної політики за способом впливу можна поділити на три групи: правові, адміністративні та економічні. З-поміж методів науково-технічної політики виокремлюються прості методи, які користуються тільки одним із способів впливу, і складні, які поєднують усі можливі способи.

Держ. регулювання інноваційних процессів.

Інновація – кінцевий результат впровадження досягненнь НТП, з метою отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого ефекту.Інноваційний процес пов'язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Державне регулювання інноваційного процесу є однією з головних умов розвитку економіки. Державна інноваційна політика здійснюється за такими напрямками:

• сприяння зростанню інноваційної активності, що забезпечує підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

• орієнтація на пріоритетну підтримку інновацій, які становлять основу сучасного технологічного прогресу;

• узгодження державної інноваційної політики з ефективним функціонуванням конкуренції в Інноваційній діяльності, захистом Інтелектуальної власності;

До основних методів реалізації державної інноваційної політики належать такі:

• підтримка і прямий розвиток наук-техн сфери;

• створення приватних інноваційних фондів;

• розробка та впровадження системи под пільг;

• створення системи атестації інноваційної прод;

• • зниж держ патентного мита для індивід винахід;

• розвиток та підтримка системи освіти;

• забезпеч сприятл умов для міжнар інвестї діял;

• захист прав та інтересів вітчизняних інноваторів у міжнародній кооперації праці;

• прискорення амортиз та інші амортиз пільги;

• державне замовлення та закупівля продукції інноваційних фірм.